“На крижаному острові” – нова історія

“На крижаному острові” – нова історія

“На крижаному острові” – нова історія

Запрошую до читання моєї нової історії для дітей і підлітків!

Михась дуже любив весну. Той час, коли день стає довшим, починає яскраво світити сонце, а земля вкривається травою. Тоді до шпаківні, яку позаминулого року він разом із батьком повісив на старому горіху, повертаються птахи. А головне – можна ганяти м’яча до самого вечора, не переймаючись, що скажуть батьки.

Але до справжньої весни цього року, схоже, було далеченько. Дощовий грудень. Теплий і безсніжний січень. Навіть на Новий рік грязюка така була, що ногу не витягнеш. Лютий, як завжди, досить морозний і похмурий. А от березень відігрався за все, вирішивши, що він теж лютий. Його так і називали “лютий березень”, бо з перших днів вдарили морози, а тоді потеплішало, та засніжило так, що у школі перенесли канікули. Якби не календар, ніхто б не повірив, що офіційно весна вже настала. А якщо раптом прилетять птахи, не знайдуть собі їжу. І хлопчик неабияк хвилювався через це, хоча нікому про те не казав.

Після трьох днів неочікуваної “березневої заметілі” нарешті розвиднилося, а між сірими пасмами проглянуло синє небо, за яким неабияк скучаєш взимку. Залишатися вдома у такий день, та ще й коли не треба вчитися, було просто нерозумно. І поки Михась вирішував, як провести сьогодні день, йому зателефонував однокласник Васько.

– Привіт, Михо!

– Привіт, Васько! Що робиш?

– До парку збираюся. Гайда зі мною!

– Чом би й ні! Я швидко!

Вони зустрілися на вході до парку, що неширокою смугою протягнувся вздовж берега Дніпра. Минулого року парк відремонтували, посадили молоді дерева, встановили нові атракціони. Не зважаючи на великі купи снігу, повсюди було багато люду. Градусник показував близько нуля, вітер ущух, а день обіцяв бути повним веселощів.

Михась і Васько майже одразу знайшли собі компанію і приєдналися до епічних баталій між двома сніговими фортецями. Набігавшись і награвшись у сніжки, та неабияк зголоднівши, вони попрощалися з хлопцями з сусідньої школи і смачно пообідали в кафе. Довгий і такий гарний день тривав. Додому повертатися не хотілось.

– А давай на річку підемо, – доїдаючи смажену картопельку, запропонував Васько. – Десь там мій дядька Володька рибалить. Прикольно буде, якщо ми йому бургерів принесемо.

– А давай!

Михасю і самому закортіло познайомитися з дядьком Володькою, про якого так багато розповідав Васько. До пенсії нині затятий рибалка був рятувальником і немало бачив за своє довге життя, бо поїздив ледь не по всьому світу.

Друзі вийшли на набережну. Ласкаве весняне сонечко час від часу ховалося за хмари, яких устиг чимало нагнати досить прохолодний вітер. Людей у парку помітно поменшало.

Васько уперто попрямував до берега. Михась не так завзято, як ще кілька хвилин тому, пішов за ним.

Удалині, на кризі, бовваніли маленькі людські постаті рибалок. Деякі примостилися майже на краю крижаного полотна. Посередині ріки вирувала темна смуга води, поки не широка, як ввижалося з берега, та вкрай підступна. Крига починала скресати.

Васько першим ступив на кригу, яка зблизька не видавалася білою, а була сірою і вкритою горбочками. Певно, підтавала під сонцем удень, а вночі знову замерзала.

Товариш озирнувся на нерішучого Михася.

– Ти чого?

– Та якось… – Михась знизав плечима, сам не розуміючи, чому вагається.

– Не дрейфь! Ми з хлопцями минулого року до самої середини доходили!

Аргумент подіяв: прославитися у школі в ролі боягуза геть не хотілося. Михась наздогнав однокласника.

Йшли обережно, бо підтала крига була дуже слизькою. І зовсім не міцною, якщо щиро зізнатися самому собі. То там, то там траплялися проталини, а в глибині проглядалися тріщини, де сходилися крижані брили, стикалися, ламалися і знову замерзали. Це вже не кажучи про те, що сама поверхня була настільки нерівною, що обоє встигли послизнутися по кілька десятків разів. Ще й сонце зовсім загрузло у низьких хмарах, від води теж повівало холодом.

 

Читати повністю – https://booknet.com/uk/reader/kazki-ta-opovdannya-dlya-dtei-b294308?c=3800515

Оригінал статті на Букнет: “На крижаному острові” – нова історія

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

У США вийде книжка Оксани Луцишиної Love Life

У серії Українського наукового інституту Гарвардського університету вийде роман Оксани Луцишиної Love Life («Любовне життя»). Про це повідомили на фейсбук-сторінці університету.
Роман н

Професор Єльського університету перерахував $20 тисяч на навчання українських захисників

Американський філософ, професор Єльського університету Джейсон Стенлі перерахував Фонду компетентної допомоги армії «Повернись живим» $20 000, які отримав за роботу почесним професором

Оголосили лавреатів американської премії The Carnegie Medal

Американська бібліотечна асоціація оголосила лавреатів щорічної літературної премії The Carnegie Medal. Про це повідомляється на сайті асоціації.
Книжка The Berry Pickers («Збирачі ягод

Авдіопроєкт з класикою укрліт став переможцем премії «Освіторія.Медіа award»

Проєкт «Укрліт» від Megogo, у межах якого озвучили понад 250 творів з української літератури, став переможцем у номінації «edTech прорив» премії «Освіторія.Медіа award 2024». Про це пов

Шляхи пам’яті та боротьби: 5 нових фотокниг про Україну

Цього року видавничий світ збагатився кількома виданнями, що ставлять перед собою завдання відтворити та проаналізувати складний контекст історичних та сучасних подій в Україні. 
Одні а

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"