Нахаба та Колючка – парочка, яка бере у свій полон

2022-01-27 14:03:22 Анна Харламова

Нахаба та Колючка – парочка, яка бере у свій полон

ВІТАЮ, МОЇ ЛЮБІ!!!
ЗНИЖКА 20% на книгу
«НАХАБА В МОЄМУ БУДИНКУ»

Історія з почуттям гумору та серйозністю. Історія з глибокими почуттями та роздумами. Історія з пристрастю та ніжністю.
Запрошую до книги, яка захопить у свій полон.

Уривок.
«— Я купила цей будинок тиждень тому. Всі документи на право власності в моїй спальні. — Я, все так само, тримала руку, наче мені це допоможе.
   Чоловік дивився прямісінько мені в очі і в них я бачила подив та розуміння того, що коїться. А от я і досі нічого не розуміла.
   — І я купив цей будинок. Я живу тут вже три дні. Документи знаходяться на другому поверсі. — Він потер обличчя долонями і спокійно промовив: — Здається нас розвели по-повній. Ми потрапили на гачок аферистів.
   — Що? Як? Про що ви, говорите, хай йому ***?!
   У мене був шок. Звичайно до мене дійшла суть його слів, але як так? Я що така дурна, що потрапила в таку ситуацію?! Хоча не одна я, що не може не тішити.
   — Ви добре розумієте про що я говорю. Я та ви з чоловіком купили один і той самий будинок. Афера.
   — З яким чоловіком?
   — Ви ж сказали, що ваш чоловік зараз прийде.
   Я відчула, як жар вдарив в обличчя і я вся почервоніла. Щойно я сама себе здала. От ****!
   — А-а-а… так, так… він буде дуже скоро тут.
   Чоловік проковтнув смішок і усміхнувся. Видно було, що він здогадався, що чоловіка у мене немає. І що тепер?
   — Ну добре, почекаємо на вашого чоловіка, бо з жінками дуже важко обговорювати серйозні справи. Особливо там, де повинна бути логіка. — Його посмішка стала широкою та глузливою.
   Я опустила руку. Страх пройшов, а от гнів… лише набирав обертів.
   — Не зрозуміла… То ви вважаєте, що жінки… тупі? — Я хотіла підійти і дати йому між ніг за таке припущення. Хоча насправді, з його вуст це лунало, як незаперечний факт.
   Він відійшов від стіни і підійшов до мене. Наші очі зустрілись і він промовив:
   — Ви, гніваєтеся?
   — А я мала це сприйняти, як комплімент?
   Чоловік засміявся і я просто закипіла.
   — Просто жінки завжди опираються на емоції, а в цій справі потрібна голова. От і все.
   Він дивився мені у вічі. Я відчувала аромат його тіла та легких ноток чоловічого гелю для душу. А я то все гадала, чому у ванній пахне чоловіком?! От тобі і розгадка.
   — Ну і що ж «розумна голова», думає про це все? — Мені доводилося підіймати голову, щоб дивитися йому у вічі.
   Він нахилив голову і запитав, нічого не відповідаючи на моє запитання.
   — Як вас звати, місіс?
   Я не навиділа те «місіс», він знущався з мене і ми це обоє знали.
   — Скарлетт Вілсон.
   — Дуже приємно, Скарлетт. — Він усміхнувся. — Моє ім’я Домінік Вайт.
   Я дивилася в його темні очі і розуміла, що моя пауза затяглась.
   — Дуже… приємно. — Я зробила крок назад. Він явно порушував мій особистий простір.
   Я повернула голову до вікна, почувши об підвіконня знайомий стукіт. Починався дощ.
   Просто, клас! От чого ще бракувало.
   — Знаєте… я краще поїду… — Я направилась до виходу. — Завтра вранці, я зателефоную до ріелтора, а потім і до господаря будинку.
   Він розреготався так голосно, що я аж підскочила.
   — Класне рішення.
   — Ви, з мене насміхаєтесь? Що я такого веселого сказала?
   — Ви гадаєте, що ці двоє сидять і чекають на ваш дзвінок? Господар продав будинок, все інше його не хвилює. А от люб’язний ріелтор і всі хто там був з ним в зговорі, – вже давно планують іншу махінацію. Тож… сподіваюсь я доступно пояснив? — Глузливо запитав він, дивлячись мені в очі. 
   — Ви, завжди такий нахаба?
   — Я?
   — Так.
   — Ні. Зазвичай я білий та пухнастий, але зараз в моєму будинку з’явилася жіночка, яка зіпсувала тишу і мій спокій.
   Мені здалося, що я зараз вся вибухну.
   — «Жіночка»?! — Я відчувала, як закипаю від його слів… від його погляду… — І це я порушила вашу тишу та спокій?! Це я застрягла тут з нахабою, який не вміє поводитися з жінками.
   Він підійшов ближче, знову скорочуючи між нами простір.
   — Мені просто, зазвичай, траплялися на шляху інші жінки, – спокійні та врівноваженні, і я завжди знав, як з ними поводитися. — Його очі спалахнули і я зрозуміла, що він витріщається на мої ***.
   — Нахаба! Ви нахаба! Не хочу залишатися поруч з вами ні хвилини. — Сльози вже бризнули з очей, хоча я зовсім не планувала розкисати біля цього бовдура. Але емоції знайшли вихід саме ось так.
   Я вибігла з кухні і побігла до своєї спальні, щоб переодягнутися і поїхати звідси геть.
   — Зачекайте, Скарлетт…
   Я чула його голос,… чула, як він гукає мене, але зупинятись бажання у мене не було.
   Увірвавшись до кімнати, я зачинила двері. Всівшись на ліжко, я зрозуміла, як сильно тремчу. Ще хвилину тому, я цього не розуміла.
   Як я могла вскочити в таку історію?
   Я раз в житті захотіла зробити щось для себе, пожити для себе і от маєш тепер. Дурня якась!
   — Скарлетт, я не хотів вас лякати. — Почувся голос за дверима і я аж підплигнула на матраці. — Давайте обговоримо все, що відбувається за келихом вина у вітальні. — Він засміявся, хоча зробив вигляд, що закашлявся. — Почекаємо на вашого чоловіка.
   Хай йому ***! Він на ді мною насміхається. *** знайшов».

ЗАПРОШУЮ ПІДПИСАТИСЬ НА АВТОРА, ЩОБ НЕ ПРОГАВИТИ НОВИНКИ, ЗНИЖКИ ТА ОНОВЛЕННЯ.

СТЕЖИТИ ЗА СТОРІНКОЮ АВТОРА.

Моя сторінка в ІНСТАГРАМ

Моя група в ФЕЙСБУК

Моя сторінка ФЕЙСБУК

Оригінал статті на Букнет: Нахаба та Колючка – парочка, яка бере у свій полон