Михайло Сидоржевський. …А ПОТІМ ЗНОВУ СТАЛА ТИША

…ти прийшов на цю землю самотнім; чорного ворона на вмитому вранішньою росою кущі білих троянд побачив; обсипалися як сніг пелюстки, і ти плив у цьому мареві, не торкаючись тільцем своїм стомленої землі і зеленого оксамиту полів… там, де Бог поклав тобі пристати, було похмуро й непривітно, сірий невиразний ранок тільки-но вибивався на пломеніючому сході; удосвіта, коли земля ще спить, і небо пофарбоване в мінор, ти сповістив про себе недоречним криком, котрий потонув у байдужім просторі часу… а потім знову стала тиша… там, де вгору струменять стовпи вогненні, ти бачив їх – на тлі жовтого обруча місяця над змертвілим пагорбом – з роззявленими ротами, що безгучно голосили, ніби нікчемні риби, викинуті рибалкою не берег, і з банькатими сльозавими очима, в яких ти уздрів десь далеко-далеко, на самому дні, в глибинах закостенілої душі, дивні мерехтливі вогні, — то залишки багаття, розпаленого в інших світах, зотлілого і згаслого… була пустка на всій землі, вони йшли навпомацки, вглиблені у невиразний морок свого буття, — однако-схожі, заштриховані в сіре, — ти бачив їхні обличчя?.. пласкі лиця чужих створінь на тлі мертвотного пейзажу… ти хотів зазирнути їм ув очі, ти мав надію там побачити себе, та притлумлені повіки ховали холодний жар, і тільки вітер забуття бентежив розум твій… чорний ворон, стрепенувшись, пірнув у ніч, — туди, де кінчається межа світла, і де місяць не в силах здолати облогу, а сонце ще не зійшло, і тиша, і спокій, і благодать передранкова ще не проступила крізь темінь, щоб дати тобі крила, і відірвати від землі, піднести догори, над верхівки дерев, а там – ще вище; те запаморочливе відчуття злітання в просторі відчуєш умить, наче в грудях надломиться і перехопить подих, і невидима сила нестиме тебе все вище й вище до небес… те буде потім, не тепер, не в цім житті, і не з тобою, і небо розчахнеться в бездонній прірві, й холодне забуття візьме тебе з собою… самотнім ти прийшов на цю землю, самотнім увійдеш до неї, розчинишся в корінцях і стеблинках, і пурпуровий метелик залітатиме з пахучого лугу до тебе в гості, а промені сонця сушитимуть краплинки холодної роси на твоїх листочках, і мала мурашка буде провідувати тебе, щоб втішити тебе; і стерегтиме твій спокій вдосвіта чорний ворон на вмитому вранішньою росою кущі білих троянд…
Джерело: facebook.com.
Оригінал статті на НСПУ: Михайло Сидоржевський. …А ПОТІМ ЗНОВУ СТАЛА ТИША
Блог
РНБО застосувала санкції до 55 громадян рф за знищення української культури…Міністр культури та стратегічних комунікацій Микола Точицький поінформував про запровадження персональних санкцій стосовно 55 громадян російської федерації та трьох музеїв, зареєстрованих за російським з
Підлітку, що підпалив авто військового, присудили прочитати патріотичну хрестоматіюУ Хмельницькому 17-річному хлопцю присудили прочитати книжку «З Україною в серці. Патріотична хрестоматія». Про це повідомляє «Судово-юридична газета».
За інформацією з матеріалів справ
За результатами перевірки 50 місцевих рад 24% органів місцевого самоврядування порушують мовний закон під час пленарних засідань. Про це повідомив уповноважений із захисту державної мов
Очільницю типографії «Таврида» засудили до 7 років за ґратами через допомогу окупантам проводити «вибори» у КримуВиконувачку обов’язків гендиректора типографії «Таврида» засудили до 7 років в’язниці за те, що вона допомогала проводити «вибори» в окупованому росією Криму. Про це повідомили на фейсб
Мандрівка з ретро-Києва у шахтарські нетрі Луганщини: 4 нові українські романиПочаток року — не найвдаліший момент для пошуку нових книжок, та й читачі саме мають час прочитати згадане у підсумкових топах і списках. Але видавничий процес не стоїть на місці. Два р
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.