Марафон. Жанровий експеремент

Марафон. Жанровий експеремент

Марафон. Жанровий експеремент

Ну що ж?! Буду перша! 

Загублена королева

 

Вибігли на дах висотного будинку. Аніта не знала, чому вони втікаючи прибігли сюди, тут вони потрапили у пастку. Та й взагалі, дівчині ще в голову не вкладалося, що вона тут робить?! Що забула поруч з цими двома незнайомцями?! І взагалі усі біди від них.

Тільки-но хлопці підійшли до неї на вулиці, як почалися усі неприємності. За ними з’явилися чоловіки, одягнені в усе чорне, а обличчя приховане темними масками. А тоді почалося. Аніта багато пропустила, бо один з хлопців потягнув її за руку і почав бігти, інший трохи старший і кремезніший залишився розбиратися з тими людьми.

Ну як розбиратися? Почалася хаотична маханина руками і ногами, але чорних масок було більше, і деякі помчали за Анітою і тим хлопцем, що тримав її за руку. Інший, коли побачив, що погоня продовжилась, залишив усі спроби відбитись і почав доганяти свого приятеля з дівчиною. А той і привів їх сюди. Нащо питається було так копошитися, якщо чорні маски тут їх запросто можуть оточити?

– Дем, ти ще довго? Рухайся нарешті! – прикрикує той, що борець.

Сам же намагається заблокувати двері, що ведуть на дах, для цього відламав одну з антен, яких було чимало влаштовано тут.

Дем відпустив руку Аніти, стягнув з свого зап’ястя золотий браслет-обруч, щось шепнув і кинув його в перед, в прірву за бортиком даху. За мить там утворилася дивовижна воронка, яскравого помаранчевого кольору, що розміщувалася паралельно до землі, на висоті дванадцятиповерхового будинку. Що за маячня? Аніта вже думала, що їй усе це сниться.

– Стрибай! – шарпнув її за руку цей Дем.

– Ні! Ти здурів! Я цього робити не буду! – Аніта висмикнула руку і почала відступати від краю даху.

– Демитрій, стрибай сам! Я з нею розберусь! – наказав йому інший чоловік.

Демитрій так і зробив. З розбігу пригнув у воронку і все. Аніта від побаченого була шокована. Боязливо підійшла до бортика, щоб глянути в низ. Чи не розбився хлопець? Хоча сама вже догадувалась, що не побачить його тіло на асфальті. Тільки й переконалася в своїх догадках. Чоловік пропав ніби й не було його.

– Треба рухатись! Довго вона відкритою не залишиться! – Аніта аж здригнулася від здивування. Чоловік стояв за її спиною. І як так безшумно підійшов?

– Нікуди я з вами не піду! – вперто проговорила дівчина, та спробувала обійти чоловіка.

– А тебе і запитувати ніхто не збирається! – сухо відказав той.

Підняв дівчину на руки і перекинув собі через плече. Зробив кілька кроків назад. А потім з розбігу стрибнув у ту жовтогарячу воронку.

Аніта замружила очі, та міцно схопилася за плечі чоловіка. Подих перехопило, а все тіло наче стиснуло, що й поворухнутися неможливо. Тільки й чувся скажений шум. Так наче мчиш в авто під 300км/год, а всі вікна лишились відчинені.

Глухий удар. І дівчина відчула, що вони покотились по твердій землі. Правда їх поза більше нагадувала обійми, а ніж те, що було спочатку.

– Ти як? – встиг запитати чоловік, перш ніж Аніта відпихнула його і відкотилася в сторону.

Тільки й встигла піднятись на коліна як її вирвало. Живіт скрутило від неприємних спазм.

– Дем, чуєш мене?! Принеси води, їй погано! – крикнув чоловік у простір, бо навколо нікого не було видно. Тільки осінній, надто тихий, ліс.

Він схилився над дівчиною, притримував її волосся, та злегка погладжував по спині. Аніті здалося, що чоловік нашіптував їй лагідні заспокійливі слова, проте через болючі спазми, що викручували її нутрощі, вона вирішила, що це їй здалося.

– Ось! Тримай! – нізвідки появився Демитрій, передав пляшку з водою своєму товаришу.

– Їй потрібно звикнути до стрибків! Перший раз завжди так! – не звертаючись конкретно до когось промовив старший чоловік.

Спочатку вмив, освіжив водою, бліде обличчя дівчина, потім, практично змусив її попити.

– Зараз усе пройде! Це з не привички. – заспокійливо промовив, далі погладжуючи дівчину по спині.

– Хто ви в біса такі? – попри рване дихання вичавила дівчина з себе.

– Я Дем – твій брат!! – посміхаючись представився Демитрій. – А це Аарек твій законний чоловік!

На мить запала мовчанка. Потім Аніта як божевільна розреготалась.

– Здуріти можна! Ох, Матінко! Хіба мені не час прокидатися? – нервово видавила з себе.

– Це не сон, Анні! Все так і є! – трохи ображено продовжує Демитрій.

– Ти що верзеш? Який брат? Який чоловік? Та я взагалі не повнолітня! – почала викрикувати дівчина.

Аніта була розгублена, в голові все обертом. Тільки з ранку все було в нормі, поснідала, попрощалася з батьками та пішла до школи. Чемно висиділа усі уроки, навіть не прогуляла алгебру, котру ненавиділа, і яка була останнім уроком.

А як тільки покинула територію школи її окликнули на ім’я, хтось із цих двох. І почалося…

– І це наша королева! Здуріти можна! Це ж дитина! – розчаровано кинув, той що Аарек, нібито чоловік Аніти.

– Анні, тихіше! Не кричи. Це місце непоганий сховок! Проте про обережність не потрібно забувати! – примирливо мовив Дем. – Присядь, — вказав рукою на широкий корінь дерева, що виринав з під землі. – Зараз постараюся коротко тобі усе розповісти.

– Ну давай, здивуй мене ще більше, братчику! – саркастично кинула дівчина, та все ж вмостилася там, де показував Демитрій. Приготувалася слухати.

Оригінал статті на Букнет: Марафон. Жанровий експеремент

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Продовження попаданки!

Усім привіт! 

Оновлення книги Академія дружин драконів вже на сайті! 

 

                        Запрошую до прочитання 

поціновувачів фентезі,

Досьє на персонажа

Ім’я: Белла

Фамілія: Франкс

Рід: Франкс

Країна: Україна (перебування в цей момент)

Вік: 16

Ріст: 165 см

Характер: хитра; весела; вигадлива.

Родичі: Ян Косориконіг – зведений брат ; Ольга Косориконіг – опікун.

Сильні

Не варто проходити повз)

Ваша підтримка дуже важлива для мене)Підтримайте мене та цю книгу)І деякий подарунок для вас)

Няня по зальоту

Оце я потрапила! Так, саме такі думки завітали до мене в голову, коли я дізналася, що мені доведеться підміняти

Я теж хочу собі принца!

Привіт всім) Останнім часом мене тягне на історії про королівства)) Як тільки я дочитала до останньої випущеної глави книжку Юліанни “Та єдина, яку він шукав”, то одразу почала шерстити букнет на ще щось подібної тематики

Нова обкладинка та трішки перчику)

Слава Україні! 

Шановні читачі, хочу повідомити, що історія

“День студента”

отримала нову обкладинку! Ось так вона виглядає зараз)  

Також хочу поділитися враженнями про книгу, яку нещодавно почала

Перейти до блогу

Нові автори

Ірина Мостепан (Мельник)

Ірина Сергіївна Мостепан (дівоче прізвище – Мельник) народилася 12 жовтня 1987 року на Рівненщині у селі Олександрія. Член Національної спілки письменників України. Учасниця народного літературного об’єднання «Поетарх» Рівненського палацу дітей та молоді. Акторка Рівненського молодіжного народного театру ім. Атталії Гаврюшенко. Із 2019 року живе у місті Ірпінь. Працює вчителем в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету […]

Діана Анджейчик Кількість робіт: 6 Денис Нарбут

Народився 13 березня 1985 року в м.Армянськ (АР Крим, Україна). Після смерті батька, переїхав з матір’ю та братом в м.Вознесенськ, Миколаївська обл. Публікуватися почав з 16 років у друкованих газетах, книгахзбірниках, альманахах у м.Вознесенськ та м.Миколаїв та інтернетпорталах України. Протягом тривалого часу писав мало. З середини 2020 року повернувся до активного написання віршів та публікацій. […]

Ірина Каспрук

Я – Ірина Каспрук. Поетеса, авторка поетичної збірки “Вплітаючи квіти у своє волосся”. Друзі часто називають мене Сонячна, тому більше моєї поезії ви знайдете у соцмережах за #sonyachna. Детальніше ознайомитись з моєю творчістю можна ось тут : https://www.facebook.com/irkaspruk/

Камелія Кількість робіт: 8 Перейти до "Нові автори"