Максимальна знижка на Вендету!
Максимальна знижка на Вендету!
Сьогодні діє знижка в 25% на роман “Особиста Вендета”, написаний мною в співавторстві з Тарасом Мельником, де він писав за хлопця, Сергія, а я за дівчину, Аню. Мій перший роман у співавторстві, і я його просто обожнюю…
Анотація до книги “Особиста вендета”
Він бажає знищити злодія, який убив його батька та викрав сімейний бізнес, а вона мріє розтоптати колишнього, винного у смерті їхньої дитини. Сергій та Анна ніколи б не зустрілися, якби не мали один об’єкт помсти на двох. На шляху до здійснення вендети, вони будуть змушені діяти спільно, щоб раз і назавжди вирішити свої справи та почати нове життя. Однак, що виявиться важливішим: бажана помста, чи почуття?… Кожен з них буде змушений обирати.
Влада Холод в ролі Анни
Тарас Мельник в ролі Сергія
ЦИТАТА:
Я стояла перед величезною офісною будівлею: подих перехоплювало, але я не звикла відступати. Кажуть, що помста — страва, яку подають холодною… Думаю, ті, хто придумав цей вислів, ніколи не були в ситуації, хоч якось наближеної до моєї.
В будь-якому випадку, навіть якщо зараз мене впіймають і вб’ють, я принаймні не буду шкодувати… Точніше, не так: краще шкодувати про те, що зробив, ніж про те, чого зробити не зміг. Клятий девіз, через який я завжди мала купу проблем…
Я зітхнула і усміхнулася, після чого таки зробила крок на зустріч своїй смерті. Якою б дурепою я не була, я авжеж розуміла, що скоріш за все в мене нічого не вийде, однак сидіти склавши руки в мене більше просто не було сил.
Після того, що Едік зробив зі мною і нашою ненародженою дитиною, я була готова йти ва-банк. Мені напевно навіть хотілося померти, бо ж тепер я була зовсім пуста. Вчинити реальне самогубство в мене так і не вистачило сил… Хоча бажання було. Колись читала, що якщо в самогубця не виходить зробити це з першого разу, то все, баста, більше так і не вдасться.
Тому я знайшла собі новий сенс життя, який по суті звузився до помсти йому… Чорне почуття переслідувало мене всюди, отруювало моє існування, але в той самий час давало мені сили остаточно не з’їхати з глузду.
Я зайшла в офіс прямо через головні двері і спокійним кроком пішла до сходів нагору.
Все йшло як по маслу.
Мене ніхто не зупиняв, не питав і тому подібне… Можливо, тому, що навколо була купа таких самих секретуток, що видавали з себе секретарок.
Так, зараз я почувала себе брудною секретуткою. До сьогодні я була тут всього пару разів, однак мене все одно мали впізнати… Я була такою боягузкою, що навіть просто порвати з Едіком після всього, що трапилось, не змогла.
Зробивши свою чорну справу, він просто повернувся до роботи… Я навіть не думала, що людина здатна отак просто вбити свою дитину. Одна таблетка «від голови» зі склянкою води і все, «проблеми нема».
Яке ж в нього було щасливе обличчя, коли він впевнився, що «все вийшло»… Тепер його гроші були в повній безпеці, бо ж «доказу» зради вже не було. Так, цей ідіот вбив власну дитину просто щоб раптом не втратити свої гроші на користь дружини при розлученні. Цинічно і гидко вбивати дитину через таке…
Тоді я так хотіла забрати його трофейний кольт і всадити йому пулю прямо між очей. Смішно… Все одно б нічого не вийшло.
Два дні після хімічного аборту він був поруч зі мною… Напевно, хотів перевірити, як я буду себе вести чи щось таке. Я знала, що він небезпечний і що мені не можна «рипатись», тому всі ті сорок вісім годин повторювала собі як мантру ту саму фразу про те, що помста — страва, яку подають холодною…
А потім він таки поїхав в Харків, сказавши мені, що повернеться за декілька тижнів, бо ж в нього є «справи».
Справи, на які я завжди закривала очі. Я, та, хто ще рік тому була настільки за правду і справедливість, тоді закохалася до нестями в одруженого чоловіка, в свою «ціль», в мільйонера, про чиї махінації я мала зняти свій найкрутіший репортаж… Авжеж, тоді, рік тому, з журналістикою довелося покінчити, але я не шкодувала… Я була наївна та закохана, вірила, що зможу «виправити» його, зможу спрямувати його на «правильний» шлях.
Так, моя наївність сягнула свого апогею поруч з ним. Люди… Вони не змінюються отак. Для будь-яких змін потрібна власна мотивація, а не бажання когось стороннього, це я знаю по собі.
Саме тому зараз, в цей момент я і була тут. Я знаю про таємні двері в кабінеті і впевнена, що знайду за ними необхідний мені компромат, який допоможе знищити Едіка.
Сьогодні його не буде в офісі, це я теж знаю. Я все продумала… Комбінацію його сейфа я також розшифрую, він завжди використовував всього два варіанти, тож… Знаючи Едіка і його любов до «традицій», я сумніваюсь, що пароль буде якийсь не з цих двох.
Сходами я піднялася до третього поверху, після чого таки викликала ліфт. Офіс Едіка знаходився на останньому, шістнадцятому, поверсі.
В ліфті було двоє людей з офісного планктону… Жодного з них я не знала.
— Вам на який поверх? — запитав мене один з них.
— На п’ятнадцятий, — я мило усміхнулася, а мій «співбесідник» тим часом натиснув на циферку п’ятнадцять.
З п’ятнадцятого на шістнадцятий піду пішки…
— О, а нам на восьмий, — сказав другий. — Щось я вас тут ніколи не бачив…
— Я новенька, Ліза, з фінвідділу, — я мило усміхнулася чоловікам, а потім грайливо завела пасмо волосся за вухо. — Працюю другий день.
— Тоді все зрозуміло, — знов заговорив перший саме тоді, коли ліфт зупинився на восьмому. — Лізо, приходьте до нас на восьмий на обід, можемо зустрітись опів на першу і…
Саме в цей момент ліфт зупинився і двері перед нами відкрилися.
— О, приїхали, — промовив цей «перший», виходячи з ліфту.
За ним поплівся і другий.
— Гарного вам дня! — сказала я, одразу ж натиснувши на цифру п’ятнадцять…
Двері зачинилися і я залишилася в ліфті сама, після чого натиснула ще й на цифру шістнадцять.
Клятий ліфт мав зупинитися на п’ятнадцятому, потім поїхати на шістнадцятий.
Серце билося дуже швидко. Мені пощастило, що це були всього-навсього клерки чи щось таке. Якби натрапила на службу безпеки, то, скоріш за все, мене б вже везли до Едіка…
Тепер пережити зупинку на п’ятнадцятому. Якщо пощастить, то там нікого не буде і я спокійно поїду до місця призначення…
Якщо книга зацікавила – натискайте на арт і одразу переходьте до читання!
Оригінал статті на Букнет: Максимальна знижка на Вендету!
Блог
90-ті, нульові й непокаране зло у романі «Хазяїн» Маркіяна КамишаМаркіян Камиш — добре відомий читацькій спільноті як сталкер і автор романів про Чорнобильську зону. У його новій книзі «Хазяїн» не буде Чорнобиля, але будуть ландшафти української Півн
У Харкові перейменували вулиці на честь Семенка, Йогансена й УшкаловаУ Харкові перейменують 48 вулиць та 3 станції метрополітену. Про це повідомили на сайті Харківської міської обласної адміністрації.
На мапі Харкова будуть зокрема такі вулиці:
вул. Гр
У Києві музей Булґакова знову облили червоною фарбою19 липня будівлю Київського літературно-меморіального музею Булґакова облили червоною фарбою. Про це музей повідомив на своїй фейсбук-сторінці.
«Замість поваги до закону, участі у грома
У межах всеукраїнського проєкту «Вільні читають українською!» вдалося зібрати близько 20 тисяч книжок для поповнення бібліотек та створення мобільних книжкових куточків у 6 деокупованих
У Мелітополі росіяни незаконно утримують журналістку Ірину ЛевченкоЖурналістку з Мелітополя Ірину Левченко незаконно утримують в одній з катівень у місті. Про це повідомило медіа «Новини Приазовʼя».
За словами сестри журналістки Олени Руденко, Ірину дв
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.