Люба-Параскевія Стринадюк. Лиш мете згадувати, що приходила

Люба-Параскевія Стринадюк. Лиш мете згадувати, що приходила

З ГУЦУЛЬСЬКИХ ЕТЮДІВ

Тета Катерина все приходила до нас у Блихавий, йшла з Змієнского через Футівку й лиш показувалася у нас в Берді, з торбиною пасмистою в руці, в якій завше щось несла – пригисне для дітей. Ніколи не приходила без гостинців – і то гойних.

Часом лишалася в нас ночувати – на другий день вела далі свою дорогу, йшла від нас з Блихавого в Пидкринту до свóї фамілії, аби набутися з усею ріднею, поуважити кожного, поки ще дужя, поки ще бізивна.

Дрібонько заплетене волосся у дві тугі косі, злучені ззаду ободисто, делікатно оправлені черленою ясною волічкою, чорне, блискуче волосся, аж хотілося доторкнутися, погладити, м’яке і сяюче, із запахом любистку ароматного.  

У довгій гуцульській сорочці з вуставками на рукавах, туго підперезана тканою барвистою попружкою, в запасці верховинській, тканій сухозліткою й тонкою, твердо пряденою вовняною ниткою, в поперечні темнобарвні смуги, спереду – зелений єсний чічкатий фартух, що звільна розвівався на вітру: йшла до рідні святкововбрана, вже вбирею пишною засвідчуючи свою любов і шану, як гинула всіх видіти, з усіма набутися.  

– Тра’ си файно збирати, в шонайкрашше, ‘би оку було любо подивитиси, ни надивитиси. 

Сиділи з татом за столом, тато грав на скрипці, тета співала, фист любила скрипочку, ловилася й співала за нею легко й плавко, не збиваючись з мелодії, добре вміла: а скрипочка из липочьки, а струни – з барвінку. Їк зайграю, заспіваю, чути на Вкраїнку.  

Як верталася з Пидкринти від родаків, повертала до нас на зворотному шляху, брала когось з собою у Змієнский. Аби теті не скучно було йти через Футівку т’хакі. ‘Би було до кого по дорозі заговорити, обізватися д’кому. А завтра собі, дитинко, пидеш из Змієнского до школи, лиш збіжиш горбичьком у Річки.

Переходили з Філипивки в Футівку через потік бистрий гірський, води гикáли, клекотали, гримлячи і бурхаючи бурно й поривно, тета брала мене під паху й переносила через потік шумливий, переступаючи з каменя на камінь метко і вдатно. Я дивилася вниз на води бурхливі – й бадьорі краплі з потоку гінкого підстрибували борзо, порскали мені радісно і стрімко в лице.    

Вже досвітком ватерка горіла в печі, потріскуючи й просвічуючи надранню тіняву сонливу, на столі парувала кулеша, тепла і сонячна, пахло топленим маслом, тета Катерина лагодила що зашнідати израня й харчунок з собою до школи.  

30.08.2023

zbruc.eu

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Люба-Параскевія Стринадюк. Лиш мете згадувати, що приходила

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Юрій Андрухович — у короткому списку премії Нойштадта-2026

Український поет, прозаїк, перекладач, есеїст Юрій Андрухович увійшов до короткого списку американської премії Нойштадта 2026 року. Про це повідомляється на сайті організаторів премії —

У кінотеатрах США зʼявився фільм за мотивами повісті Стівена Кінга

У США вийшов у прокат фільм «Життя Чака» за мотивами однойменної повісті американського письменника Стівена Кінга. Про це письменник повідомив на своїй сторінці у мережі Х.
«Це фінальни

Стало відомо, скільки сплатили штрафу порушники мовного закону у бюджет

Порушники мовного законодавства з початку 2025 року сплатили майже 200 тисяч гривень штрафів. Про це мовний омбудсмен Тарас Кремінь повідомив в інтервʼю LB.ua.
За словами посадовця, цьо

У Словаччині на фестивалі BraK українки презентували переклади своїх романів

З 29 травня по 1 червня у столиці Словаччини відбувся міжнародний літературний фестиваль BRaK (Bratislavský knižný festival). Про це повідомили у соцмережах Українського інституту.

У п

Володимир Базилевський. «Крик з божевільні»

“Українська літературна газета”, ч. 5 (373), травень 2025
 
З НОВОЇ КНИГИ
 
ДО ОКЕАНУ
Планети гучний оргАн,
коморо землі, океан,
кити твої самогубці,
альбатроси по горло в мазуті,
дельфіни підранки.
 
Па

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"