Леонід Тома. «Мандри Тараса Шевченка»

Леонід Тома. «Мандри Тараса Шевченка»

“Українська літературна газета”, ч. 9 (353), вересень 2023
 
 
НЕ РУШ КОЗАЦЬКИЙ ВУС
Шевченко бреде Петербургом,
У шапці козацькій, кожусі.
Десь добре йому чаркувалось,
І ось вже йому показалось,
Що чорт йому всівся на вуса.
Нечистий схилився до вуха та й каже:
Ти знаєш, що я слабодухих
на нюх переносить не можу!
Тарас, не втрачаючи духу:
На вуса чіплятись не гоже!
Я в муштрі солдатській
Утратив  козацького чуба,
Та вуса зостались…
Тут чорт перекинувсь,
Тепер він в плащі
І циліндром прикрив свої роги:
Довольно тащить
главный смысл на обочину нашей дороги.
– Та ні, нам з тобою
не йти по дорозі одній.
На кого ти схожий?
Ти ж вилитий Кукольник мій!
– Да, может и Кукольник,
ведь это блестящий талант.
– Ти ближче до діла
поріддя нечистого хват.
Напрасно, напрасно,
я дал тебе кисть Аполлона,
Брюллова ты мог за пояс заткнуть!
– Та ти ж і забрав той пензель
своїм криводушним законом.
І  гнить в Кос-Аралі мене беззаконно заслав.
И тут ты неправ –
испытаньем  талант создается.
На хохлацких вечорках,
где Бахусу честь воздается,
Эту роль ты беспечно избрал.
– Е… постривай, ти, я бачу,
Московський чортяка,
Тільки, що тобі з мене.
Я був там, де ознака
Людська, вигорає щоденно.
Й розвернувся Тарас,
Кинув шапку в незваного гостя.
Аж за північ був час,
І хололи у Пітера кості.
Стражник з будки поглянув –
Чоловік сам з собою балака.
Ты уж… это… гляди…
Десь загавкав приблудний собака.
Словом, ніч, мрякота,
Привид місяця в небі примарний.
Що життя? Марнота!
І московська страшна буцегарня.
Як ти можеш це знать,
Мій смартфоннику кислий.
В кого можеш спитать.
І бліді зворушить свої мислі.
В нас і вусів нема,
Але чорт в голові поселився.
Він Тарасову шапку
На роги собі напинає.
І чужу вишиванку
На грудях своїх потирає.
…Стражник з будки поглянув:
Дві постаті тонуть в тумані.
А місяць зовсім у хмарах зів’янув
Привидом у літаннях.
 
ЯРЕМА ВИШНЕВЕЦЬКИЙ
І вже з Тарасом, у кірасі з соболем,
Князь Ярема виступає гоголем.
На черепі шапка з пером соколиним,
В дірках очей здивування дитинне.
– Проти кого ти став, божевільний піїт?
На силі одвіку держиться світ!
Це ж ти сказав: за Вкраїну душу погублю,
Я теж погубив за неї свою.
За іншу Вкраїну я шаблю щербив,
І, може, не менше, ніж ти, любив.
Любив ти, Яремо, вельможне
своє величання.
А ті, під’яремні, що мали
свитину останню.
Вони не забули, як ти запалив,
як пів України ти з димом пустив!
Сипнуло порошею в очі Тарасу,
Карета світляком подаленіла.
І привид Яреми в сталевій кірасі
Парсуною чорта світився без тіла.
– Навіщо міняєш ти маски, паскудо,
Ти душу продав, я згубив свою долю.
Та  в душу не вліз мені жоден Іуда,
І доля тополею стала у полі.
Це там, в казематах,  у муштрі солдатській,
Убога Вкраїна мене захистила.
Вона відмолила і душу у Бога,
І крилами віри від згуби закрила.
 
ЦАР
Карета спинилась, а з неї вилазить
Сам цар-імператор в зеленім мундирі.
Ну что, бунтовщик – из грязи у князи,
Ты мало гонял в Кос-Арале чефири?
Ну что – досказал ты козацкие сказки?
В тулупе мужицком согрелся от стужи?
Ты б лучше мешал для художников краски…
– Ти звідки узявся, базікай не дуже!
Невже там, у пеклі, закінчились дрова,
Чи, може, смоли в казані не хватило?
Бо скільки царів розплодилося знову,
Що навіть у чорта в очах зарябіло!
В Москву їх погнало вітрами сваволі
У Кремль, до кривавого хана Івана.
І зуби дракона посходили в полі
Кістками й рогами нового тирана.
Він вп’явся ізнов, як раніш, в Україну,
Без свіжої крові упир пропадає.
Та роги одіб’ють в пориві єдинім,
Приб’ють, як трофей, над ординським Сараєм.
Не вийшли з сараю, з ординського гною,
Вже мухи зелені дзижчать над рогами.
Немало чортів посилали за мною,
Ану їх усіх до негарної мами!
І зникла карета, мов паличка феї махнула,
І замість царя на бруківці – гарбуз.
Щури, замість коней, у нори шмигнули,
Тарас засміявся, крутнув підморожений вус.
 
ГОГОЛЬ
Тоді придивився – і знову хтось йде у циліндрі,
Невже це чортяка? Та ні, щось не те,
Тарас до кишені – всі гроші проциндрив,
А ніч все темніє, тривога росте.
«Ходить гарбуз по городу, питається свого роду,
Ой, чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові?»
Таке почув Тарас – і з ходу:
Та це ж Миколине вітання!
Це ж Гоголь українським словом
Жене диявольське наслання!
 
Це, справді, він: циліндр, крилатка,
І гострий з-під циліндра ніс.
Полтавець, що на слово хваткий,
Від нього збіг триклятий біс.
Як той, у ніч, біля Диканьки,
Скрутився, підібгавши хвіст.
Як довго з ним Микола панькався,
А той сушив у нього хист.
Й коли в камін Микола кинув
Ці висушені тіні душ.
Зітхнув козак на Україні,
Й сказав: «Тепер не руш
Вкраїнську душу й обереги.
І тихі води, і зірки.
Це долі нашої бентега,
У пісні відгомін дзвінкий.
І ти застряг отут, Тарасе,-
спроквола Гоголь проказав.
Зустрітись ми не мали часу,
а я давно цього чекав.
Цей вічний чорт для нас не сила –
Ти душу Україні дав.
Бо сила нас не спокусила
У сірих пітерських льодах.
А ти казав колись про дьоготь,
багато, мов, в моїх рядках…
Такий був час, та що про нього,
як ми ходили в козачках.
Я не ходив, взяли солдатом,
забрали пензель і перо…
Отож ти став таким затятим,
а я поставив на «зеро».
Хіба я знав, що грають нами,
А як прозрів… наші співці.
Ті, що ходили кобзарями,
Світили нам саме оці.
… Й вони пішли у мряку сіру,
У хмарах місяця більмо.
Бо дав їм час найвищу міру,
А ми ще більше віддамо.
11.07.23.
 
 
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматіhttps://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Леонід Тома. «Мандри Тараса Шевченка»

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Чеська книжкова виставка «Світ книги»: Зобов’язуємося підтримувати українську літературу

Міжнародна книжкова виставка «Світ книги» висловила співчуття щодо обстрілу друкарні Factor Druk у Харкові. Заяву опублікували на її фейсбук-сторінці.

«Ми добре знаємо, наскільки важливими для наших

В Україні започаткували видавництво Kovyla Publishing

В Україні заснували видавництво англомовних електронних книжок про Україну – Kovyla Publishing. Про це Читомо повідомили засновники видавництва.
Запустила Kovyla Publishing команда, яка

В Україні запустили бібліотеку електронних книжок англійською

Український застосунок для читання Librarius спільно із Мінцифрою запустили онлайн-бібліотеку англійською мовою FutuLib. Про це Читомо повідомили у Librarius.
Застосунок розробили спіль

Дублінська літературна премія оголосила лавреатів 2024 року

Румунський письменник Мірча Картереску та американський перекладач Шон Коттер стали переможцями Дублінської літературної премії 2024 року за роман «Соленоїд». Про це повідомили на сайті

Видавці ЄС: Розширюємо співпрацю з українськими колегами

Федерація європейських видавців висловила співчуття щодо обстрілу друкарні Factor Druk 23 травня у Харкові. Про це повідомили на сайті федерації.
Федерація європейських видавців вислови

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"