Лекції чи бій з чаклунами? А що оберете ви?

2022-02-13 13:26:41 Марія Луіза Коллє

Лекції чи бій з чаклунами? А що оберете ви?

Як інколи буває важко жити отим «дорослим життям» з усією його відповідальністю. Мимоволі згадуєш свої студентські роки повні «пригод та віри у краще майбутнє». От і я сиділа, читала й заздрила героїням книги Мар’яни Долі,  бо вони  ще студентки. А тоді дізналася яке «щастя» звалилося їм на голову і зрозуміла, що платити комуналку простіше. Але дівчатка неодмінно впораються і з екзаменами, і з чаклунами з минулого. А ми їх підтримаємо своїми вподобайками та кількістю прочитань.

Тож не лініться, поповнюйте свою книжкову поличку якісним міським фентезі від Мар’яни Долі.

Анотація до книги «Чародійки на півставки»:

Ви вважаєте, що див на світі не буває?
Запитайте у героїнь цієї історії! Адже в один чудовий день життя трьох студенток кардинально змінилося. І тепер їм доводиться не лише конспектувати лекції та писати курсові, а й вчитися давати раду незвичайним здібностям, які звалилися на них, неначе сніг на голову. А ще – розбиратися з чаклунами із минулого, допомагати тим, хто потрапив у біду і достойно виходити з усіх життєвих випробувань.

Уривок:

Виходить, це шепотіння лунало у неї в голові? Дівчина зовсім розгубилася. “Невже я з’їхала з глузду?” — була перша її думка. Але ж ніби божевільні не розуміють того, що з ними щось негаразд. Вони, навпаки, переконані, що якщо чують чиїсь голоси — то це ознака їхньої просвітленості і винятковості…

Тим часом шум у вухах вже почав нагадувати дзижчання бджіл у вулику. І з нього Ярина почала вирізняти окремі уривки фраз: “Теорія Фрейда…”, “роль мови дуже велика ..”, “народи Півночі…”, “Дідько, я нічого не знаю…”

Вона закліпала очима, враз забувши про свій білет і про те, що потрібно готуватися до відповіді. Неймовірний здогад вразив Ярину і змусив серце голосно закалатати. “Я що, читаю їхні думки? Не може цього бути! Це якась фантастика!”

Вона заткнула вуха пальцями, але від цього нічого не змінилося. Потім відкрила, і вчасно, бо Ігор Анатолійович якраз звернувся до неї — видно, заінтригований її дивною поведінкою.

— Ярино, з вами все гаразд? — спитав він.  — Ви не захворіли? 

— Так… Тобто ні… — вона зовсім розгубилася, а потім все ж спромоглася взяти себе в руки. — Зі мною все добре, просто трохи голова запаморочилась.

— Не варто так хвилюватися, — сказав викладач. — Як будете готові відповідати, скажете. 

Вона кивнула і спробувала зосередитися на змісті свого білету. Але думки її одногрупників, які тепер звучали ще голосніше, заважали нормально мислити. Вона мимоволі намагалася виокремити з  суцільного хаосу одночасних внутрішніх монологів окремі голоси, проте сконцентруватися не виходило, і від цього в дівчини дійсно розболілася голова.

Як на голках, досиділа до тієї миті, коли останній студент піднявся зі стільця поблизу столу викладача, отримав свою залікову з оцінкою і попрямував до виходу.

Погляд Ігоря Анатолійовича звернувся до Ярини.

“О господи, чого вона так гальмує, “— пролунало в Ярининих вухах, і вона аж підскочила на місці від несподіванки та злякано витріщилася на викладача. А той продовжував гортати журнал, тоді підняв голову і вже вголос сказав:

— Прошу, підходьте сюди. Тягнути вже нікуди, що знаєте, те й розкажете.

Ярина підвелася, повільно збираючи зі столу екзаменаційний білет та аркуш паперу, де вона змогла написати від сили кілька слів. Ішла до викладацького столу, немов на Голгофу, сіла, опустивши голову і дивлячись у підлогу. 

— Ну, що там у вас? — Ігор Анатолійович підсунув до себе  її білет. — Різниця між поняттями “плем’я”, “народність” та “нація”… Прошу, Ярино, яка ж між ними різниця? 

— Плем’я – стан етносу, характерний для первіснообщинного, додержавного ладу. Племені притаманні такі ознаки. По-перше, спільність території, ресурси якої належать тільки його членам. Межі території спеціально не позначалися, але були добре відомі і представникам самого племені і сусіднім племенам. Порушення їх каралося смертю… — Ярина  зупинилася, щоб набрати у груди більше повітря, і цієї ж миті почула у своїй голові: “А вона нічого так, гарненька…”

Ігор Анатолійович дивився на неї і підбадьорююче кивав. Його губи не ворушилися, отже він це лише подумав.

Ярина відчула, що червоніє. Хоча хвилину тому вона більш-менш знала відповідь на запитання, раптом усе ніби вивітрилися з голови. Вона, мало не плачучи, дивилася на викладача…

Книга повна пригод та таємниць – «Чародійки на пів ставки». Читай прямо зараз: https://booknet.com/uk/reader/charodiki-na-pvstavki-b371123?c=3786079

Оригінал статті на Букнет: Лекції чи бій з чаклунами? А що оберете ви?