Кошиці, Пряшів і Михайлівці. Як правильно писати по-українськи словацькі міста і…
2024-02-04 22:00:00 НСПУ

Нещодавно в соціальній мережі побачив допис української письменниці Тетяни Винник, яка написала про свій виступ у словацькому місті «Прешов». Я зауважив їй, що місцеві українці пишуть і говорять «Пряшів». Після чого вона виправила назву головного міста Пряшівщини (а не Прешовщини!) на українську форму. Не раз і сам зіткався з проблемою при перекладах зі словацької мови. Наприклад, як написати місцезнаходження знаменитої в’язниці, де утримувався останній закарпатський розбійник Ілько Липей – Леопольдів чи Леопольдов?

А днями мені до рук потрапила видання, яке називається «Словацько-український словник ойконімів», виданий у 2022 році в Пряшеві, яке нарешті на науковому рівні розв’язує ці непрості завдання. 120-сторінковий словник підготував Пряшівський університет, і він містить назви 2748 населених пунктів Словаччини та їхній переклад українською.

Як зазначають автори книжки, науковці Світлана Пахомова, Ярослав Джоганик та Галина Кузь, в умовах поглиблення словацько-українських контактів зростає кількість словацьких власних назв у різних текстах української мови. Тому виникла потреба їх унормувати з погляду філологічної науки. Зрештою, на Словаччині здавна мешкає українська громада, яка виробила своє вимовляння і написання назв населених пунктів. У книжці пояснюються головні правила відтворення словацьких ойконімів (власних назв) українською мовою.

Отже, по-українськи правильно писати (подаємо найчастіші вживані назви на Закарпатті): Братислава, Бехерів, Біловежа, Чабини, Чахтиці, Чорна-над-Тисою, Герлахів, Ганьківці, Орішани, Гуменне, Хмельова, Єнківці, Камйонка, Капушани, Кечківці, Кежмарок, Клокочів, Кошиці, Кошути, Ладомирів, Леопольдів, Липтовський Микулаш, Меджилабірці, Малий Шариш, Михайлівці, Микова, Вишнє Німецьке, Нягів, Нова Весь, Пештяни, Пряшів, Ряшів, Римавська Собота, Ревуцька Легота, Ружомберок, Сабинів, Сечівці, Снина, Собранці, Стащин, Стара Любовня, Стропків, Свидник, Щавник, Тарнів, Терхова, Ториса, Требішів, Тренчин, Тибава, Зомбор, Земплин, Жиліна).

Є населені пункти, де словник пропонує паралельні назви, як-от райцентр неподалік українського кордону Вранів (Воронів)-над-Топлею.

Цікаво, що в Словаччині містяться чимало населених пунктів, які мають назви, подібні до загальноукраїнських — Київ, Дубно, Хотин, Поділля, Виниця, Рівне, Рудно, Зборів, Жашків.

Є багато закарпатських близнюків — Буковець, Дольний Кальник, Дулово, Дубравка, Дравці, Глибоке, Грушів та Грушово, Гути, Ясенова, Камениця, Клячани, Комарівці, Крайня Бистра, Крайня Поляна, Лісковець, Липовець, Лопухів, Лучки, Мале Залужжя, Мочар, Нова Бистриця, Підгоряни, Плоске, Ракош, Раково, Радванівці, Сухе, Широке, Заріччя.

Є 12 населених пунктів із коренем «руський», що говорить про давнє проживання тут русинів-українців. Наприклад, Руська Поруба, Руська Воля-над-Попрадом.

Є й кумедні для нас назви: Хреновець-Брусно, Хропів, Хвойниця, Паригузівці, Плешивець, Поломка, Пуканець, Пуців, Сірник, Сеня, Селяни, Свиня, Суків, Велика Мача, Жабокреки.

Незвичними є населенні пункти із назвами святих: Свята Марія, Святий Антон, Святий Юр, Святий Криж, Святий Петер.

Наклад словника всього 150 примірників, а він потрібен значно більшій кількості людей, що готують тексти про Словаччину. Тому доречно його розмістити в інтернеті в електронному вигляді.

Олександр Гаврош, Закарпаття онлайн, блоги

zakarpattya.net.ua

Прокоментуєте?