«Котигорошка. Заплутані казки». Чому добре відомі з дитинства казки варто переосмислювати на сучасний лад

«Котигорошка. Заплутані казки». Чому добре відомі з дитинства казки варто переосмислювати на сучасний лад

Котигорошка. Заплутані казки. Лавренішина А. Ткачук Г.С. Лущевська О. Штефан А. Марченко М. Вздульська В.Р. Кочубей С. Хромова А. — Х.:Ранок, 2021 — с.112

 

Деяким українським народним казкам подан тисячу років, та з плином часу класичні історії потребують нових сенсів. «Котигорошка. Заплутані казки» — це збірка з перероблених на новий лад восьми казок від українських дитячих письменниць. Ми поспілкувалися з авторками «Котигорошка» про казки, які вони «заплутали», та важливість нових інтерпретацій давно відомих історій.

 

Анастасія Лавренішина

 

Абсолютно всі казки, які я чула в дитинстві, всотались у мене, як у суху землю. У мене була книжка слов’янських казок з ілюстраціями Івана Білібіна, які я розглядала годинами. Містичні, трохи моторошні казки з глибокою символікою та ілюстрації до них створили той «вайб», у якому я зараз працюю.

 

Для інтерпретації обрала «Колобка» через дитячу травму. Хотілося воскресити всенародного персонажа. У дитинстві я лякалась тих звірів, від яких тікав Колобок, а тепер зробила їх не такими страшними. Крім того, хотілося змінити кут сприйняття для сучасних дітей. Якщо ти чогось боїшся — подивись на це з іншого боку.

 

Українські народні казки ー наша спадщина. Важливо періодично відкривати цю скриню та фокусувати увагу на наших культурних маркерах, щоб вони не запорошилися. Просто не забувати, хто ми є і що для нас є важливим.

 

Галина Ткачук

Найбільше мені подобалися казки, у яких були цікаві образи. Магічні, незвичні. Як-от у казці «Івасик Телесик». Мене завжди там інтригувала Зміючка Оленка. Або «Коза-Дереза», бо вона теж доволі неоднозначна. А ще — «Кривенька качечка», але це тому, що в усіх дітей мого покоління була книжка-картинка «Кривенька качечка» видавництва «Веселка». На жаль, не можу пригадати художницю, але то була дуже мистецька річ.

 

Я обрала казку «Івасик Телесик» саме тому, що у ній є «зачіпки», які дають підґрунтя для певних інтерпретацій та творчості. Наприклад, віршовані перемовки, які сучасним дітям, можливо, будуть не дуже очевидні, і я у своїй казці пропоную цьому пояснення. Є там і пояснення образу Зміючки й незвичайного імені «Телесик». Завдяки цьому, казка набула нових значень, що мені дуже подобається.

 

Казка живе, поки її переповідають та переосмислюють. Коли я уявляю розбудовування цього жанру, скажімо, тисячу років тому, то замислююсь: батьки, бабусі та дідусі навряд чи розповідали ці казки однаково. Особливо творчі люди. Вони ж, певно, намагалися зробити це по-своєму, додати якихось свої значень і сенсів, пожартувати. І сьогодні, коли батькам доводиться розповідати дитині на ніч одну й ту ж улюблену казку, то вони, можливо, теж інтерпретують її на свій лад.

 

Чари казки і є в тому, що вона для кожного може бути своя.

 

Нагадаємо, у вільному доступі з’явилися різдвяні аудіоказки голосами зірок

 

Аліна Штефан

Найбільше на мене вплинули казки, у яких все відбувається завдяки різним чарівним речам. Наприклад, горщик сам варить кашу, ложка вміє приготувати будь-які страви, піч їде, коник вміє допомогти в будь-якій ситуації. У дитинстві це здавалося прекрасним, дорослою — я жалкую, що так не буває і усе потребує зусиль.

 

Мені було дивно, що навіть у казці дід і баба не можуть зупинитися, щоб не втручатися у чужі справи, не порушувати кордони інших, що немає нічого, що можна залишити лише своїм, як дівчині з «Кривенької качечки». Завжди знайдеться хтось, кому треба пояснити, чому ти чиниш так чи інакше. Це мене обурювало ще в дитинстві, і я вирішила перенести ідею «спаленого гніздечка» у свою казку «Кіра» у масштаб цілої планети, яку вирішили змінити та втратили назавжди. Мені здалося цікавим зробити з казки фантастичне оповідання.

 

Переосмислення казок важливе тим, що є питання, які здаються у наш час новими, а насправді їх ставили до нас, і, що найцікавіше, знаходили відповіді. У казках вони не даються буквально, але навіть маленькі діти їх зчитують — настільки проблеми і відповіді там вже «викристалізувалися» і «відшліфувалися» поколіннями оповідачів.

 

Оксана Лущевська

На мене вплинули не так казки, як розуміння того, що ми в Україні дуже повільно опрацьовуємо нашу фолк-спадщину. Ми, звісно, перевидаємо народні казки в різних форматах, але мало осучаснюємо їх. Погляньте: всі діти України дивляться анімації студії Волта Діснея. І ця студія за останні роки осучаснила світові народні казки та легенди. Наприклад, анімації «Моана» чи «Заплутана історія». Сучасні діти вимагають сучасних наративів.

 

Думаю, що нам в Україні час розпочати «гратися» з нашими казками. І бути по-творчому грайливими, а не боязливими, працюючи з цим матеріалом.

 

Моя казка «Марі, високе IQ» — це казка про дівчинку, яка вміє мудро виходити з будь-якої ситуації. Це такий собі образ трікстера, освідченого мудреця. Мені здається, що вона — саме та персонажка, яка може показати, що ми в Україні завжди прагнули бути високоосвіченими й навчалися скеровувати ситуацію так, щоб не лише вижити, але й сформувати свої цінності та передати їх надалі. Вона також висвітлює високий інтелект дівчинки, що, власне, на часі.

 

За переосмисленням казок стоїть наша українська філософія й наш шлях до саморозуміння. У творчій групі «СТОРІ+Я», що я веду, ми з колегами нині розглядаємо українські народні казки. Обговорюємо те, що не всі з них формували в нас характер котигорошків і кожум’як, а були й ті, які формували з нас дурнів і неактивних послухів. Ми, українці, унікальні нашими казками, і, опрацьовуючи їх, ми можемо віднайти своїх власних Гаррі Поттера чи Тоторо.

 

 

Мія Марченко

З українських казок мене в дитинстві найбільше вражали «Кобиляча голова» та «Бабина дочка, дідова дочка» — у тій версії, де бабина дочка вбиває дідову, а згодом на могилі дівчини виростає калина, з якої її брат вирізає сопілку.
Перша казка подобалася через те, що я завжди намагалася уявити, як саме ходить Кобиляча голова, і не могла. А друга — через дуже близьке мені й досі міфологічне уявлення, що душі померлих вселяються у рослини і таким чином ніколи зовсім не покидають цього світу.

 

Для інтерпретації у збірці я обрала казку «Кирило Кожум’яка», бо мені завжди здавалося, що там десь є проблема «недопочутості» змія/дракона. На всіх картинках, які я бачила, він радше здавався мені сумним і знесиленим, а не уособленням зла. Мені хотілося розвинути ідею: а що як Змій у цій історії якраз та сторона, до якої, — через його іншість і інакшість, — ніхто не захотів дослухатися. Цікаво було послухати, що скаже цей персонаж, якщо дати йому слово.

 

На мою думку, переосмислювати українські народні казки важливо, адже сюжети та ситуації, які в них обігруються, здебільшого вічні та розгортаються в нашому житті й дотепер. А ось реалії, що за допомогою цих сюжетів подаються у старих казках, не завжди зрозумілі сучасним дітям, які здебільшого ростуть у міській культурі. Інтерпретації, гра з відомими сюжетами та осучаснення допомагають наблизити героїв казок до дітей і показати універсальність проблем, з якими стикаються і які намагаються вирішувати герої.

 

Валентина Вздульська

З одного боку, це був класичний набір дитини, народженої на початку 80-х — українські народні казки, що виходили друком у «Веселці», найчастіше — з фантастичними ілюстраціями Валентини Мельниченко, які я досі ніжно люблю. Плюс те, що тиражувалося найбільше — казки братів Грімм, Шарля Перро, Гауфа, Гофмана і подібне.

 

З іншого боку, мій тато багато їздив країнами СРСР і привозив книжки, які годі було дістати в Україні, наприклад, збірки маловідомих італійських, іспанських, ірландських, грецьких народних казок. Якимось дивом вони продавалися десь у Таджикистані чи Узбекистані, а тут були екзотикою. То було щось цілковито відмінне від радянського казкового «канону». Тому в підсумку в голові була дуже строката й не зовсім типова мозаїка.

 

У дорослому віці я з подивом виявила, що чимало людей мого покоління і молодших абсолютно не інтегровані в український фольклор. І, власне, саме тому, зважаючи на ці білі плями, у добірці ми недалеко відходили від «Колобка». «Грей» — це інтерпретація однієї з найвідоміших казок, яку знають передусім завдяки мультфільму. І також це чоловічий персонаж, що було важливо для балансу, адже більшість героїв — дівчата.

 

Хочу сказати, що переосмислення українських народних казок — один із найдієвіших способів реінтеграції нації у свою культурну традицію, коли через сучасні наративи можна зацікавити читача і претекстами. І навіть якщо цього звернення до претекстів не буде, нові тексти теж можуть транслювати культурні коди, хай навіть опосередковано. У підсумку це все працює на тяглість традиції, а також на українську самоідентифікацію.

 

 

Олександра Кочубей

У дитинстві в мене була збірка казок Ганса Крістіана Андерсена. Його казки дуже вразили мене, вони не можуть не викликати емоції. У дитинстві улюбленими казками були «Русалонька» та «Снігова королева», а в дорослому віці, певно, «Дівчинка з сірниками».

 

Я обрала «Котигорошка», бо хотіла взяти казку, яка добре всім відома. Бо якщо люди не пригадають оригінальний сюжет, то як вони зрозуміють, що я зламала казку? Казку про Котигорошка знають усі, як мені здається. До того ж у ній багато харизматичних персонажів. Є де розігнатися — один Змій чого вартий! Назва також мене приваблювала своєю лаконічністю. Заміни останню голосну з «о» на «а», і в читачів прокинеться інтерес. Вони спочатку подумають, що, можливо, в назві злодрук, а потім відкриють казку і будуть здивовані. А ще у казці є дуже відома всім фраза: «Битися прийшов чи миритися?», яка мене сильно зачепила.

 

Анна Хромова

Я завжди дуже любила казки, які відносять до «магічних», «фантастичних». Думаю, вони багато в чому сформували моє сприйняття текстів взагалі. Таємничість символів, природність, з якою у казці відбуваються події абсолютно нереальні та діють фантастичні персонажі, приваблюють і цікавлять мене. Інший вид казок, які я дуже ціную, — ті, що вважаються казками для найменших. Їхні знайомі змалечку сюжети та персонажі існують і діють за своїми внутрішніми законами. Ці казки мають струнку прозору форму, але водночас вони глибокі та універсальні, як хороші вірші.

 

Моя «Казка про серце у залізній скрині» не є інтерпретацією якоїсь однієї казки. Швидше, це гра із казковими символами і персонажами, що знайомі кожному. Спроба проявити у відомих зворотах і образах смисли, актуальні для внутрішнього психічного життя дитини, підлітка чи дорослого. Для мене це про прагнення, усвідомлення необхідності та страх перед внутрішнім зростанням. Але текст можна сприймати і як віршований казковий калейдоскоп.

 

Я щиро вірю, що ми любимо казки, бо вони про нас, про те, що не змінюється в людях впродовж тисячоліть. Тобто десь там у них закладена відповідь на запитання «Що робить людину людиною?». А кожна доба ставить це запитання по-своєму, і відповідь треба відшукувати та вичитувати наново. Добре, що є де».

 

Купити книжку

 

Матеріал створений у співпраці

Оригінал статті на Suspilne: «Котигорошка. Заплутані казки». Чому добре відомі з дитинства казки варто переосмислювати на сучасний лад

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Євген Нищук: На Шевченківський комітет тиснула команда одного з номінованих фільмів

За словами голови Шевченківського комітету Євгена Нищука, команда стрічки «Тарас. Повернення тиснула на членів Шевченківського комітету після того, коли не пройшла у наступний тур відбо

Лондонський ярмарок назвав лавреата-2024, що зробив визначний внесок у розвиток світового книговидання

Лондонський книжковий ярмарок нагородив Янга Сука Чі, голову Асоціації американських видавців (AAP), премією «За життєві досягнення». Про це Читомо повідомили представники ярмарку.
Нара

Не журися в Корениці!

Малі біженці від війни, які знайшли притулок у Хорватії, отримали в подарунок від автора веселі книжки

Діти скрізь залишаються дітьми. І в Хорватії також. Тому під час перерви гамір у тамтешній школі

Бізнес-література від українських авторів: що нового у сегменті?

За роки незалежності бізнес-література мала стабільну аудиторію в Україні, щоправда, це були виключно перекладні видання і майже повністю експортовані з росії книжки. Неодноразові диску

Книжку Станіслава Асєєва про російський коцтабір в Донецьку видадуть в Ефіопії

Книжку Станіслава Асєєва «Світлий шлях: історія одного концтабору» видадуть в Ефіопії амхарською мовою. Про це він повідомив на своїй сторінці у соцмережі X.
Це буде 12 мова, на яку пер

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"