…коли авторка міняється місцями з героїнею… №5

2021-05-23 15:26:17 Устина Цаль

…коли авторка міняється місцями з героїнею… №5

Добрий вечір, любі читачі! Глянула сьогодні на свою сторінку, а вас уже 600! А що це означає?) Правильно, наспів новий пост, в якому Авторка вже традиційно має приміряти на себе роль Героїні.

До речі, щодо попереднього опитування – допис на тему “10 фактів про авторку” неодмінно буде, саме він набрав більше голосів (і вазони, названі на честь героїв, теж покажу, як обіцяла))). Але при нагоді зроблю й допис про авторські секрети, тільки це все трішки пізніше.

 

Щодо сьогоднішньої теми. Минулого разу отут у мене “замовляли” дві теми – про особисте життя або ж якісь веселі/мотивувальні історії. Про власну історію кохання обіцяю трохи розповісти на наступну сотню читачів, а сьогодні буде про кумедні ситуації, раз і моя героїня в “Наодинці з ошуканкою” зараз потрапляє у такі.

 

Зазвичай, знайомлячись з новими людьми, ми намагаємося представити себе з якнайкращого боку. Однак цього разу я зроблю прямо навпаки – розповім про кілька моментів, якими пишатися не варто, але які я щоразу пригадую зі сміхом)

 

Вішаки, кнопки і ввічливі чоловіки з вулиці

 

Найбільш підбадьорлива у світі фраза – «ну, з ким не бувало». Хоча найчастіше її говорять якраз у ситуації, коли такого точно не бувало.

От наприклад, у вас бувало пройти пів міста з пластмасовим вішаком на спині? А в Героїні було.

Того вечора вона квапилася на курси в автошколу, завершила роботу, вимкнула ноутбук, вихопила пальто з шафи і побігла. Споночіло, але на вулицях було людно. І майже кожен, з ким Героїня розминалася на вузькому тротуарі, якось підозріло на неї поглядав. Добре, що до автошколи було недалеко. Вона прибігла, продефілювала через все приміщення, сіла за першу парту і почала знімати пальто… І тільки тоді побачила, що ззаду за пояс пальта гачечком зачепився пластмасовий вішак з шафи.

Найсмішніше було, коли прийшов її Чоловік (вони разом відвідували автошколу), сів поруч, глянув на предмет на поличці під партою і запитав: «Звідки тут вішак?».

 

Або бувало сплутати кнопку змиву з кнопкою екстреної допомоги?

У Героїні бувало. На другий день подорожі в Сеул вона вперше зайшла у громадський туалет в метро і трохи подивувалася. Даруйте за подробиці, але зацікавила відсутність кнопки змиву на унітазі і наявність кнопки на стінці кабінки. Червоної такої кнопки, поруч з якою – купу тексту корейською. Виникли, звісно, певні підозри, що це не те, що треба, але Героїню вони не зупинили – якщо кнопка є, отже її треба натиснути!

Щойно це зробила, як на всю велетенську вбиральню пролунали телефонні гудки. Героїня спробувала вимкнути кнопку, але упс, так воно не працювало. З динаміка, знову на всеньке приміщення, почувся привітний чоловічий голос: «Анньонхасеййо!» («Добрий день» корейською). Що зробила Героїня? Замість того, щоб хоча б англійською пояснити, що помилилася, стрімголов утекла.

Чоловік знову сміявся.

 

Або ось, історія з давніх часів. Вам траплялося кілька тижнів вважати свого викладача ексгібіціоністом? Героїні траплялося.

Якось Однокурсниця, з якою Героїня винаймала квартиру, розповіла, що бачила на їхній вулиці серед білого дня ексгібіціоніста. А іншим разом розповіла, що вже вкотре зустрічає на вулиці якогось чоловіка, який постійно вітається з нею – лице десь бачила, а хто він саме, не знає.

Минуло десь пів року, дівчата вже й квартиру змінили. Почався новий семестр. Сидять вони на лекції, коли заходить новий викладач. Однокурсниця штурхає Героїню і каже: «О, це той чоловік з вулиці, пам’ятаєш, я розказувала?».

Вгадайте з першої спроби, про що подумала Героїня… Два чи три тижні вона ходила з квадратними очима, доки не вирішила таки перепитати Однокурсницю: «Слухай, може ти поплутала? Він же таким інтелігентним виглядає…». Однокурсниця закліпала очима, а тоді второпавши усе, поставила логічне запитання: «Ти про кого подумала?».

Сміялися обидві.

 

Ось так. Тому, якщо з вами трапиться щось недолуге, можете втішити себе тим, що принаймні не ходили містом з вішаком на спині, не викликали екстрену допомогу в туалет і не вважали інтелігентну людину ексгібіціоністом 🙂

 

На цій ноті бажаю вам гарного настрою, любі читачі, і запрошую усіх, особливо новеньких, до своєї нової книги «Наодинці з ошуканкою»!

Оригінал статті на Букнет: …коли авторка міняється місцями з героїнею… №5