Зовсім незайві “Зайві” – цікавинка від колеги

2021-07-29 02:34:49 Марісса Вольф

Зовсім незайві “Зайві” – цікавинка від колеги

 

якщо ви шукаєте, що б почитати цим спекотним вечором, то можете зазирнути у книгу “Зайві” від Дани Ватаманюк.
 

Дана обіцяє нам багато усього – і любовний трикутник, і зраду, і пристрасне кохання,  і важке питання – чи зберегти родину, чи покинути це все напризволяще.
утчіш поринайте у історію, щоб разом з головною героїнею Вікою розбиратися у цьому вирі почуттів.

Думаю, що ці “Зайві” точно вам зайвими не будуть.

 

 

 

Залишу трохи інформації про цю історію:

 

Анотація:

Зрада коханого Андрія перевертає життя Вікторії з ніг на голову. Та ще й з ким! Омріяне щастя виявляється майстерною ілюзією, а шлюб стає справжньою пасткою. Скелетів у шафі все більшає, а сили й бажання з ними боротися тануть на очах…

Спалити всі мости чи зберегти сім’ю за будь-яку ціну? Віка завжди знала відповідь на це запитання, проте в реальності все набагато складніше…

 

Уривок з книги:

Шляху назад не було… В той момент я це чітко усвідомив. Чи шкодував я тоді про затію з Вікою? Та ні. Потрібно одружитися, то одружимося. Це ж всього лиш якийсь папірець, який потім можна буде легко розірвати. Рік-два поки потрібна допомога Шварца на початках побудемо щасливою сімейною парою, а потім можна й до вільного холостяцького життя повернутися. Нічого страшного в цьому ‘серйозному’ кроці я не бачив, а от Віка…

Вона не розуміла, звідки такий поспіх. Звісно, вона зраділа, побачивши мене, як валить романтична традиція, на одному коліні з величезним букетом її улюблених квітів. Навіть сплакнула на радощах – контроль емоцій ніколи не був її сильною стороною. Проте, погоджуватися на весілля за два місяці не поспішала.

Довелося застосувати всі свої навички ведення переговорів на практиці, придумавши зворушливу душевну історію про мої почуття до неї протягом всіх цих років. Почуття, які я ретельно приховував, не бажаючи руйнувати її стосунків, і тому подібне…

Моя раціональна фантазія дала очікуваний результат – крига скрела. Віка не хотіла більше марнувати час порізно. Вона хотіла бути зі мною. Не можу не сказати, що це не тішило моє его, додаючи мені потрібної і завжди затребуваної енергії та впевненості в собі.

За два місяці ми одружилися й не просто розписалися як я планував з самого початку: тихо, спокійно, без зайвого галасу, а організували справжнє весілля. Особливу руку до цього приклали мої батьки, які з першої ж зустрічі радо прийняли Віку в нашу родину, одразу вирішивши влаштувати нам грандіозне святкування, про яке, як запевняла мама, мріє кожна дівчина змалечку.

Було все. Шикарна біла сукня, про вартість якої я краще промовчу. Багатоповерховий весільний торт. Кенді-бари. Жива музика. Купа квітів довкола, які звисали навіть зі стелі. Шлюбна ніч у кращому готелі міста.  Потім медовий місяць на березі океану, який моїми стараннями скоротився до тижня – не хотів надовго випадати з робочого ритму. 

І от, коли все вже заспокоїлося й наче повернулося на круги свої: робота-дім-робота – нон-стоп, Віка ошелешила мене новиною – вагітна. Як..? Таблетки не спрацювали… Я був на сьомому небі від щастя просто. Образно, звісно. Хто-хто, а дитина в мої плани найближчі років сім точно не входила, якщо взагалі входила коли-небудь…

 

 

 

 

Приємного читання!

З любов’ю,
ваша Марісса ❤️❤️❤️

 

Оригінал статті на Букнет: Зовсім незайві “Зайві” – цікавинка від колеги