Знижка 25% на книгу «нахаба В МоЄму Будинку»
Знижка 25% на книгу «нахаба В МоЄму Будинку»
ВІТАЮ, МОЇ ЛЮБІ!!!
ЗНИЖКА 25% на книгу
«НАХАБА В МОЄМУ БУДИНКУ»
Уривок.
«— Вибач. Налякав?
— Вибач, Скарлетт.
— Все добре. Пішли.
Я поспішила вийти, але Домінік схопив мене за лікоть, і притиснувши мене до холодильника своїм тілом, забрав з моїх рук пляшку і поставив її на стіл. Все відбувалося так швидко, що я не зрозуміла, як його долоні схопили моє обличчя, а його гарячі губи опинилися на моїх. Він жадібно линув до моїх вуст, наполегливо натискуючи, щоб я піддалась його діям. І я піддалась. Мої руки обвели його шию, торкаючись волосся на потилиці. В той самий час, його долоні перемістились на багато нижче… з обличчя на талію… О, господи! Моє серце виплигувало з грудей, коліна підкосились і я вся розчинилась в його обіймах. Поцілунок переріс в щось неймовірно-шалене. Поцілунок за поцілунком ставали все розкутішими. Єдине слово для цього дійства, було – жадібність. Ми шалено насолоджувалися тим, що відбувалося. Поцілунок межував з солодким болем.
Він відсторонився і наші затуманені погляди зустрілись. Мої коліна і досі підкошувались. Добре, що він так міцно тримав мене.
— Скарлетт…
— Домінік… Це…
— Це тепер зупинить твою невгамовну подругу. Вона йшла за мною, – тож все бачила. Тепер не буде діймати тебе тими бовдурами.
Те, що я відчувала хвилину тому і те, що я відчувала в цю секунду – були, як Африка та Антарктида. Те полум’я, яке я відчувала, перетворилося від його слів на лід. Як він так міг? Тепер я виглядаю, як ідіотка, яка кинулася на його шию, яка відповідала так пристрасно на його цілунки, бо до нестями закохується,… а він… він ні. Сором захопив мене з середини, так само, як і гнів. Більше ніколи. Ніколи, я не дозволю йому себе торкнутись. Я все зрозуміла. Я зробила висновки.
— Дякую. — Я схопила пляшку і вилетіла з будинку, не обертаючись. За спиною я почула удар, гадаю це Домінік вдарив кулаком по холодильнику. На що він сердився? На себе? Чи на мене? Чи на ситуацію, яка змушує його жити зі мною?
Я встала біля стіни, і обпершись об неї, намагалася не розревітись. Мені боліло в грудях і я не розуміла, як дозволила собі відкритись ось так. Тепер для нього я закохане дівчисько, а він в нас рятівник. Він міг би запитати чи хочу я цього «спектаклю»? Він просто це зробив, а я відповіла так, як ніколи в житті. Осоромилась і все завдяки його «допомозі». Навіщо він так зі мною? Ці всі натяки,… цей флірт,… і цей неймовірно голодний поцілунок – навіщо? Навіщо, якщо йому байдуже до мене? Напевно Домінік так піднімає своє его,… йому до вподоби, що він так впливає на жінок. Тепер в цих рядах, хто зітхає під його поцілунками – є і я. Сором. Злість та розгубленість. Ось, що зараз в моїй душі.
Я почула кроки Домініка і миттю закрокувала за будинок до друзів”.
*****
«— Колючко, — він стояв в човні і простягав мені руку, — прошу.
Я підійшла до човна і огляділась. Скрізь була вода та ледь помітний туман. Мене переповнювали почуття різного характеру. Страх від того, що я такого ще не робила і цікавість, яка кликала зробити щось нове.
Я не зрозуміла, як простягнула руку, і опинившись в човні з Лісорубом, сховалась в його обіймах.
— Ми зараз впадемо.
— Я не дам вам впасти.
Його рука провела вздовж моєї спини, аж до попереку. Тремтіння і насолода пройшлися по моєму тілу. Зітхнувши, я підняла очі і ми порушили простір одне одного… вже давно… і не вперше… Мені кортіло спробувати його губи на смак, хоча саме вони і говорять зухвалі речі. Але не буду заперечувати факт, який захопив мою душу – Домінік мене приваблює.
Наші носи майже торкались одне одного, а дихання лоскотала шкіру. Ми були за секунду від поцілунку, але я прокинулась від ранкового сну, який не мав продовження.
— Треба сісти, щоб не гепнутись у воду.
— Але, ж ви, мене хотіли скормити рибам, що ж змінилося?
— Я говорила про себе, а ви можете і не сідати. Гарного плавання з рибами. Привіт від мене. — Я широко усміхнулась.
— Колючка, ви Скарлетт. — Глибокий сміх та сяючі очі Домініка мене знову захопили і я задивилася на нього, до непристойності довго.
— З вами інакше не можна.
— Посперечаюсь. Якщо пізнати мене краще… я вам навіть сподобаюся.
— Навряд.
Я усміхнулась до нього щиро та весело. Він задивився на мене і я забулась, як дихати. Чому я біля нього так дивно почуваюсь, наче мені не більше вісімнадцяти. Червонію, як дівчисько.
Задивившись на те, як він відв’язує човен і береться за весла, я відчула жар. Його м’язи заграли, а жили прокинулись під шкірою, зваблюючи мене ще більше».
(Слова та речення 18+ трохи зміненні)
О-о-о… і ще одне – скоро СПЕКОТНА НОВИНКА
«БЕЗЖАЛЬНА СПОКУСА»
СТЕЖИТИ ЗА СТОРІНКОЮ АВТОРА.
Моя сторінка в ІНСТАГРАМ
Моя група в ФЕЙСБУК
Моя сторінка ФЕЙСБУК
Оригінал статті на Букнет: Знижка 25% на книгу «нахаба В МоЄму Будинку»
Блог
Букерівська премія-2024 оголосила переможницюСаманта Гарві стала лавреаткою Букерівської премії з літератури 2024 року за роман «Orbital». Про це повідомили на сайті премії.
«Команда астронавтів на Міжнародній космічній станції з
“Українська літературна газета”, ч. 10 (366), жовтень 2024
Закінчення. Початок див.: https://litgazeta.com.ua/articles/kostiantyn-sushko-khto-vse-zh-taky-zakhystyt-khortytsiu/
6.
Я, даруйте, – людина са
Український поет і військовий Дмитро Лазуткін переміг на міжнародному поетичному слемі EUNIC Literaturtage, організованому EUNIC Austria у Відні для підтримки міжнародної культурної спі
Бюджет УІК збільшили лише на 100 млн гривеньНа фінансування Українського інституту книги у державному бюджеті 2025 року виділили 278 мільйонів 500 тисяч гривень. Про це йдеться у проєкті бюджету до другого читання.
Серед оновлень
Суд у Нью-Делі (Індія) визнав, що книжку «Сатанинські вірші» британського письменника індійського походження Салмана Рушді дозволяється видавати й поширювати в країні.
Позивач, індієць
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.