Знижечка 25%!
2021-07-18 05:16:33 Ксенія Чейз

Знижечка 25%!

Вітаю, мої любі!

Чи вдасться героїні роману знайти своє місце під сонцем? Чи зможе не здатися, не опустити рук серед оцих усіх життєвих проблем?

Запрошую до читання роману!

АНОТАЦІЯ ДО КНИГИ

Моє життя – це суцільна чорна смуга. Зрада нареченого, смерть матері, пияцтво батька та проблеми брата-підлітка змушують мене погодитися на роботу “під прикриттям”. Та я боюся лише одного: щоб не здійснити помилку, за яку потім довелося б пошкодувати… І що дасть мені ця авантюра: фінансову допомогу, підтримку друзів у боротьбі за брата чи справжнє кохання?

https://booknet.com/uk/book/selyuchka-viyaviti-zradnika-b212058

УРИВОК З РОМАНУ:

– Ну, визначного тут нічого немає! – говорить вона, нахилившись до мене через стіл. – Знаєш, яка конкуренція в місті? Тут же ресторани на кожному кроці. Тож вижити не легко!

– Але це досягнення, Кірко! – не вгамовуюся. – Наші з Борщагівки лопнуть від заздрощів, коли дізнаються!

– Не варто нічого нікому розповідати! – шепоче вона. – Мені й так не солодко!

– А що сталося?

– У мене витік інформації! І це коштуватиме мені декілька мільйонів…

– Міль… мільйонів?

– Так!

– Я не розумію, Кір! Вони що, вкрали в тебе базу постачальників?

– Та яку базу, Ясю? Ти як скажеш? – шипить вона, усміхаючись офіціанту, який приносить нам каву та омлет. – Дякую!

– А що ж можна вкрасти? Старовинні рецепти?

– Так, – промовляє вона, вертячи в долонях горнятко кави. – Тільки не старовинні рецепти, а нове меню, яке ми планували запускати в цьому сезоні…

– Тобто ви його ще не запускали?

– Ні. Лише одну страву!

– І з чого ти взяла, що це меню хтось вкрав? – запитую, наминаючи омлет. Він виявляється доволі смачним. Чи то я з дороги зголодніла? – Як можна вкрасти те, що ще, навіть, не запустили у виробництво!

– Ти зараз з мене знущаєшся, так? – сичить вона, блиснувши на мене розлюченим поглядом. – Ти в цьому нічого не тямиш!

Перестаю їсти й дивлюся на подругу здивованим поглядом.

– Якщо ти забула, то щось я в цьому таки тямлю, оскільки теж вмію готувати!

– Гаразд, вибач! – промовляє вона, посьорбуючи каву. – Мій шеф-кухар розробив меню, яке ми мали впроваджувати у виробництво поступово, замінюючи деякі страви та додаючи інші до основного меню. І як виявилося, що точно таке ж меню ще в одному ресторані міста. В наших конкурентів…

– Так може твій шеф-кухар просто злизав його в когось?

– В них теж воно лише почало впроваджуватись, – промовила подруга. – Тобто хтось його вкрав у нас і продав їм за доволі хороші гроші.

– А хто мав доступ до цього меню?

– Я й шеф-кухар!

– Тоді це він…

– Я не можу це довести! Не можу безпідставно звинуватити його в роботі на декількох босів…

– І що робити? Як можна це довести?

– Є один спосіб! – вона допиває каву й нахиляється до мене ще ближче. – Я візьму тебе на роботу в холодний цех. І ти зможеш допомогти мені зібрати на нього компромат…

– Я?

– Ясю, тебе тут ніхто не знає! – шепоче вона. – Ніхто з них не буде звертати на тебе ніякої уваги. І ти зможеш спокійно слідкувати за ним і чути всі його телефоні розмови.

***

– Вважаєш, що в мене вдосталь часу і я просто відпочиваю під кондиціонером, поки ви сходите шістьма потами? – ричить він. Здається ще секунда і він накинеться на мене з кулаками. – Якщо приперлася з села, то мала спочатку спробувати попрацювати в якійсь забігайлівці, а вже потім лізти в цей дорогий ресторан!

Злість переповнює мене, тож відкорковую пляшку й виплескую кефір шеф-кухарю прямо в обличчя.

Округлими від шоку очима дивлюся на обличчя Дмитра, по шкірі якого повільно стікає молочна суміш. Кефір капає з бороди прямо на білу сорочку, залишаючи жирні плями, які збільшуються з кожною секундою. А Лозицький рота відкрив від несподіванки. Він певно такого не очікував.

– Що ти…

Та я розвертаюся й кидаюся до дверей. Влітаю на кухню, помічаючи, що вона порожня. Невже всі пішли додому? Встигаю лише зайти за один зі столів, коли до кухні вривається розлючений шеф-кухар.

– Ти труп, мала! – фиркає він, кидаючись до мене. – Сьогодні я навчу тебе поважати керівників й поводитися адекватно зі старшими!

– Не підходь! – попереджаю, дивлячись прямо у вічі. – Інакше я за себе не відповідаю!

Та він хапає з вітрини пудинг з шоколаду, крему та джему й кидає мені в обличчя. Я не встигаю ухилитися і вся холодна маса заліплює мені очі, забивається в ніздрі та заповнює рота. Обличчя відразу покривається гусячою шкірою від холоду, а шоколад, крем та джем повільно сповзає по обличчю.

Оригінал статті на Букнет: Знижечка 25%!