Знайшла квітку папороті!

Знайшла квітку папороті!

Знайшла квітку папороті!

Усім привіт!

Певно, вас зацікавила назва блогу. Одразу скажу, що квітку папороті знайшла не я, а героїня моєї книги “Привороти” – Тіна. Зі звичайної дівчини вона поступово перетворилась на відьму. А останнім кроком став шабаш, на якому Тіну офіційно прийняли в ряди ковену. В книзі є кохання, магія, безсмертний чаклун і підступна суперниця, що намагається знищити героїню. А зараз пропоную вам прочитати уривок з Епізоду “Шабаш”, в якому Тіна шукає цвіт папороті!

 

Коли я нарешті змирилась з власною безпомічністю – все сталось. Тіло розслабилось і попливло на легких хмарках у країну нічних видінь. Дивним було те, що я не покинула реальність, а спостерігала за цим процесом, немов стояла поруч із власним тілом.

Усвідомлення того, що з живої людини я перетворилась на маленького світлячка – до біса лякало. Однак легкість і свобода руху розбурхували якийсь дитячий захват від того, що відбувалось. Я швиденько злетіла в небо, а тоді чкурнула униз: політ тривав нормально.

Все моє єство умістилось в маленьку блискучу цятку. Я летіла крізь ніч, наближаючись до зірок, і падала в темні хащі лісу, ховаючись від людських очей. Місяць на небі освітлював мій шлях, як ліхтар на дорозі.

Шабаш розпочався раніше і я спізнилась. Підлітаючи до лисої верхівки пагорба, милувалась різнобарвним світінням, що йшло від відьом мого ковену. Всі вони прибули у своїх енергетичних формах. Над пагорбом роїлись десятки яскравих зірок.

Одна із них сяяла яскравіше за інших. Вона миготіла полум’яним червоним світлом і я одразу зрозуміла хто це. Ізольда навіть в енергетичній формі затьмарювала всіх навколо себе. Підлетівши ближче, я почула голос, що звучав всередині мене:

— Вітаю нову сестру у ковені!

Вслід за цим у мені зашепотіли голоси інших відьом. Вони висловлювали свою прихильність. Відчуття були дивними, бо втративши можливість фізично контактувати зі світом, я наче прозріла. В такій формі було легше і приємніше. І навіщо лише відьми повертались у свої тіла?

Поки я відволіклась на приємну частину ритуалу, вогники зібрались у коло, що повисло над землею. Голоси стихли й Ізольда знову звернулась до мене:

— Нова сестра хоче увійти в нашу родину. Чи щире твоє бажання?

— Так! — я була впевненою у своєму рішенні.

— Чи маєш ти чисті наміри?

— Так! — і хто вигадав усі ці процедури?

— Обіцяєш захищати власний ковен до самої смерті?

— Так! — відповіла я, а сама подумала, що варто було б уточнити деякі моменти раніше: що значить до самої смерті та від чого ця смерть може статися?

— Тоді доведи сестрам серйозність своїх намірів. Принеси нам дарунок, прекрасніший за нічне сонце і дай випити його нектар!

Я знаходилась в центрі кола. І, як тільки Ізольда завершила урочисту промову, рвонула з місця у пошуках дару. Яна розповіла мені, що варто піднятись високо у небо й спостерігати за лісовими нетрями. Квітка папороті розквітала опівночі й палала помаранчевим сяйвом, яке можна було помітити зверху.

Мені довелось довго вглядатись у темряву. Я обрала віддалений ліс, який не зачіпляло світло від штучних ліхтарів. Місяць сховався за хмарою і прийшла густа темрява від якої я почала швидко втомлюватись. Мені не вистачало Валентина поруч, із ним я почувалась надійніше та більше вірила у власні сили.

Однак думки про нього довелось швидко прогнати. Посеред лісової темряви я помітила бліде свічення. Крутнувшись у небі, кинулась у непрохідні хащі. І діставшись місця – завмерла…

Переді мною знаходилась досі небачена краса. Вогняна квітка осяювала собою кілька зелених листків папороті. Вона була віддалено схожа на лілію. Сама рослина була творінням людського світу. А помаранчева квітка переливалась, сяяла так, наче створили її з ефіру.

Жовта серцевина текла прожилками у пелюстки. Здавалось, що прикраса папороті зроблена з рідкого золота, яке потроху випаровувалось. Від пелюстків йшов шлейф найсолодшого аромату. Дивлячись на цю красу, відчуваючи її, я хотіла забрати квітку собі. Привласнити щось настільки прекрасне було моїм єдиним бажанням.

Але Валентин та інші відьми ковену попереджали мене, що квітка завжди випробовує відьму. Потрапити у ковен не так легко: треба вміти відкидати власні бажання заради загального блага.

Миті тяглись, мов ціла вічність. Я не знаходила у собі сил, щоб відірватись від квітки, від її магії. Вона кликала мене, шепотіла обіцянки про силу й могутність. Та я згадала, як добре мене прийняли у ковені. Як про мене дбали, підтримували та навчали. Зараз прийшла моя черга висловити вдячність.

Я підлетіла до папороті й підхопила квітку. Вона прилипла до маленької зірочки, мов магніт до холодильника. Єдине, про що мене ніхто не попередив: досить важко дотягти на собі квітку, якщо ти лиш грайливий вогник.

Сестри не порушували коло увесь той час, який мене не було поруч. Вони терпляче чекали на моє прибуття з дарунком. Я влетіла у коло разом із квіткою та почула радісне перешіптування у своїх думках. В той момент я пишалась собою.

Відьми розчепили коло і дали мені місце. Тепер я знаходилась поруч із ними. Квітка, що зависла в повітрі, почала розтікатись тоненькими жилками, напуваючи моїх сестер. Я теж отримала нагороду у вигляді невеличкої порції нектару. Мене переповнювало щастя. Я змогла зробити правильний вибір і тепер отримувала набагато більше задоволення, розділяючи квітку із сестрами, аніж забравши її для себе. На завершення церемонії Ізольда промовила:

— Відсьогодні Тіна – наша сестра довіку. Ми клянемось захищати її, а вона – нас. І нехай росте сила кожної з вас, як і сила усього ковену!

Після цього вона спалахнула яскравіше і вже за мить опинилась високо в небі. Інші відьми не квапились втекти з шабашу. Ми трохи подуріли, літаючи навколо пагорбу. Нектар звеселив усіх нас і хотілось трішки побешкетувати.

Ми змагались між собою: хто швидше облетить пагорб. Потім ганяли по околишнім селам. Зрештою, я вичерпала більшу частину своїх сил. Але воно вартувало того. Давно я не веселилась як дитина.

 

І хто ж знав, що після шабашу на Тіну чатує небезпека й безліч інтриг? Якщо зацікавила історія, тицяйте на сторінку автора, підписуйтесь та читайте цікаві книги!

Оригінал статті на Букнет: Знайшла квітку папороті!

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

У США вийде книжка Оксани Луцишиної Love Life

У серії Українського наукового інституту Гарвардського університету вийде роман Оксани Луцишиної Love Life («Любовне життя»). Про це повідомили на фейсбук-сторінці університету.
Роман н

Професор Єльського університету перерахував $20 тисяч на навчання українських захисників

Американський філософ, професор Єльського університету Джейсон Стенлі перерахував Фонду компетентної допомоги армії «Повернись живим» $20 000, які отримав за роботу почесним професором

Оголосили лавреатів американської премії The Carnegie Medal

Американська бібліотечна асоціація оголосила лавреатів щорічної літературної премії The Carnegie Medal. Про це повідомляється на сайті асоціації.
Книжка The Berry Pickers («Збирачі ягод

Авдіопроєкт з класикою укрліт став переможцем премії «Освіторія.Медіа award»

Проєкт «Укрліт» від Megogo, у межах якого озвучили понад 250 творів з української літератури, став переможцем у номінації «edTech прорив» премії «Освіторія.Медіа award 2024». Про це пов

Шляхи пам’яті та боротьби: 5 нових фотокниг про Україну

Цього року видавничий світ збагатився кількома виданнями, що ставлять перед собою завдання відтворити та проаналізувати складний контекст історичних та сучасних подій в Україні. 
Одні а

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"