Знайшла квітку папороті!
![Знайшла квітку папороті! Знайшла квітку папороті!](https://st.booknet.com/uploads/user_avatars_new/160/1625750161_7272471.png)
Знайшла квітку папороті!
Усім привіт!
Певно, вас зацікавила назва блогу. Одразу скажу, що квітку папороті знайшла не я, а героїня моєї книги “Привороти” – Тіна. Зі звичайної дівчини вона поступово перетворилась на відьму. А останнім кроком став шабаш, на якому Тіну офіційно прийняли в ряди ковену. В книзі є кохання, магія, безсмертний чаклун і підступна суперниця, що намагається знищити героїню. А зараз пропоную вам прочитати уривок з Епізоду “Шабаш”, в якому Тіна шукає цвіт папороті!
Коли я нарешті змирилась з власною безпомічністю – все сталось. Тіло розслабилось і попливло на легких хмарках у країну нічних видінь. Дивним було те, що я не покинула реальність, а спостерігала за цим процесом, немов стояла поруч із власним тілом.
Усвідомлення того, що з живої людини я перетворилась на маленького світлячка – до біса лякало. Однак легкість і свобода руху розбурхували якийсь дитячий захват від того, що відбувалось. Я швиденько злетіла в небо, а тоді чкурнула униз: політ тривав нормально.
Все моє єство умістилось в маленьку блискучу цятку. Я летіла крізь ніч, наближаючись до зірок, і падала в темні хащі лісу, ховаючись від людських очей. Місяць на небі освітлював мій шлях, як ліхтар на дорозі.
Шабаш розпочався раніше і я спізнилась. Підлітаючи до лисої верхівки пагорба, милувалась різнобарвним світінням, що йшло від відьом мого ковену. Всі вони прибули у своїх енергетичних формах. Над пагорбом роїлись десятки яскравих зірок.
Одна із них сяяла яскравіше за інших. Вона миготіла полум’яним червоним світлом і я одразу зрозуміла хто це. Ізольда навіть в енергетичній формі затьмарювала всіх навколо себе. Підлетівши ближче, я почула голос, що звучав всередині мене:
— Вітаю нову сестру у ковені!
Вслід за цим у мені зашепотіли голоси інших відьом. Вони висловлювали свою прихильність. Відчуття були дивними, бо втративши можливість фізично контактувати зі світом, я наче прозріла. В такій формі було легше і приємніше. І навіщо лише відьми повертались у свої тіла?
Поки я відволіклась на приємну частину ритуалу, вогники зібрались у коло, що повисло над землею. Голоси стихли й Ізольда знову звернулась до мене:
— Нова сестра хоче увійти в нашу родину. Чи щире твоє бажання?
— Так! — я була впевненою у своєму рішенні.
— Чи маєш ти чисті наміри?
— Так! — і хто вигадав усі ці процедури?
— Обіцяєш захищати власний ковен до самої смерті?
— Так! — відповіла я, а сама подумала, що варто було б уточнити деякі моменти раніше: що значить до самої смерті та від чого ця смерть може статися?
— Тоді доведи сестрам серйозність своїх намірів. Принеси нам дарунок, прекрасніший за нічне сонце і дай випити його нектар!
Я знаходилась в центрі кола. І, як тільки Ізольда завершила урочисту промову, рвонула з місця у пошуках дару. Яна розповіла мені, що варто піднятись високо у небо й спостерігати за лісовими нетрями. Квітка папороті розквітала опівночі й палала помаранчевим сяйвом, яке можна було помітити зверху.
Мені довелось довго вглядатись у темряву. Я обрала віддалений ліс, який не зачіпляло світло від штучних ліхтарів. Місяць сховався за хмарою і прийшла густа темрява від якої я почала швидко втомлюватись. Мені не вистачало Валентина поруч, із ним я почувалась надійніше та більше вірила у власні сили.
Однак думки про нього довелось швидко прогнати. Посеред лісової темряви я помітила бліде свічення. Крутнувшись у небі, кинулась у непрохідні хащі. І діставшись місця – завмерла…
Переді мною знаходилась досі небачена краса. Вогняна квітка осяювала собою кілька зелених листків папороті. Вона була віддалено схожа на лілію. Сама рослина була творінням людського світу. А помаранчева квітка переливалась, сяяла так, наче створили її з ефіру.
Жовта серцевина текла прожилками у пелюстки. Здавалось, що прикраса папороті зроблена з рідкого золота, яке потроху випаровувалось. Від пелюстків йшов шлейф найсолодшого аромату. Дивлячись на цю красу, відчуваючи її, я хотіла забрати квітку собі. Привласнити щось настільки прекрасне було моїм єдиним бажанням.
Але Валентин та інші відьми ковену попереджали мене, що квітка завжди випробовує відьму. Потрапити у ковен не так легко: треба вміти відкидати власні бажання заради загального блага.
Миті тяглись, мов ціла вічність. Я не знаходила у собі сил, щоб відірватись від квітки, від її магії. Вона кликала мене, шепотіла обіцянки про силу й могутність. Та я згадала, як добре мене прийняли у ковені. Як про мене дбали, підтримували та навчали. Зараз прийшла моя черга висловити вдячність.
Я підлетіла до папороті й підхопила квітку. Вона прилипла до маленької зірочки, мов магніт до холодильника. Єдине, про що мене ніхто не попередив: досить важко дотягти на собі квітку, якщо ти лиш грайливий вогник.
Сестри не порушували коло увесь той час, який мене не було поруч. Вони терпляче чекали на моє прибуття з дарунком. Я влетіла у коло разом із квіткою та почула радісне перешіптування у своїх думках. В той момент я пишалась собою.
Відьми розчепили коло і дали мені місце. Тепер я знаходилась поруч із ними. Квітка, що зависла в повітрі, почала розтікатись тоненькими жилками, напуваючи моїх сестер. Я теж отримала нагороду у вигляді невеличкої порції нектару. Мене переповнювало щастя. Я змогла зробити правильний вибір і тепер отримувала набагато більше задоволення, розділяючи квітку із сестрами, аніж забравши її для себе. На завершення церемонії Ізольда промовила:
— Відсьогодні Тіна – наша сестра довіку. Ми клянемось захищати її, а вона – нас. І нехай росте сила кожної з вас, як і сила усього ковену!
Після цього вона спалахнула яскравіше і вже за мить опинилась високо в небі. Інші відьми не квапились втекти з шабашу. Ми трохи подуріли, літаючи навколо пагорбу. Нектар звеселив усіх нас і хотілось трішки побешкетувати.
Ми змагались між собою: хто швидше облетить пагорб. Потім ганяли по околишнім селам. Зрештою, я вичерпала більшу частину своїх сил. Але воно вартувало того. Давно я не веселилась як дитина.
І хто ж знав, що після шабашу на Тіну чатує небезпека й безліч інтриг? Якщо зацікавила історія, тицяйте на сторінку автора, підписуйтесь та читайте цікаві книги!
Оригінал статті на Букнет: Знайшла квітку папороті!
Блог
90-ті, нульові й непокаране зло у романі «Хазяїн» Маркіяна КамишаМаркіян Камиш — добре відомий читацькій спільноті як сталкер і автор романів про Чорнобильську зону. У його новій книзі «Хазяїн» не буде Чорнобиля, але будуть ландшафти української Півн
У Харкові перейменували вулиці на честь Семенка, Йогансена й УшкаловаУ Харкові перейменують 48 вулиць та 3 станції метрополітену. Про це повідомили на сайті Харківської міської обласної адміністрації.
На мапі Харкова будуть зокрема такі вулиці:
вул. Гр
У Києві музей Булґакова знову облили червоною фарбою19 липня будівлю Київського літературно-меморіального музею Булґакова облили червоною фарбою. Про це музей повідомив на своїй фейсбук-сторінці.
«Замість поваги до закону, участі у грома
У межах всеукраїнського проєкту «Вільні читають українською!» вдалося зібрати близько 20 тисяч книжок для поповнення бібліотек та створення мобільних книжкових куточків у 6 деокупованих
У Мелітополі росіяни незаконно утримують журналістку Ірину ЛевченкоЖурналістку з Мелітополя Ірину Левченко незаконно утримують в одній з катівень у місті. Про це повідомило медіа «Новини Приазовʼя».
За словами сестри журналістки Олени Руденко, Ірину дв
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.