Знайомство з книгою: Мої сімейні обставини
2022-07-19 19:47:13 Анна Лерой

Знайомство з книгою: Мої сімейні обставини

Мої сімейні обставини (міське фентезі, жіночий роман)

Інколи обставини змінюють людей сильніше, ніж люди можуть змінити обставини. Але це не значить, що не треба боротися за себе та інших.

Бути аристократкою в наш час — пропаща справа. Кого хвилює твоє походження, коли ти знаходишся в самому багатонаселеному місті на півдні материка — у Віккі, а навколо вирує життя. Його темп настільки високий, що немає часу помічати, хто там спить в сусідньому кріслі в громадському транспорті. Та й чи потрібно воно мені? Ось милуватися вкотре вузькими вуличками нашого району і яскравими вивісками над лавками і крамничками набагато цікавіше.

Сигнал трамвая натякає, що ще трохи, і я пропущу зупинку. Тож доводиться відволіктися від споглядання околиць і вистрибнути майже на ходу. Була б відьмою, як кузина, полетіла б хоч на стільці, хоч на мітлі, хоч на дивані. Відьми — вони взагалі з повітрям добре взаємодіють. Була б чоловіком з обережним даром, як мій старший брат, і ніколи б не потрапила в Вікку. Оберіг, вступивши в спадок, не покидає своєї землі. Таким, як я або мій молодший братик, недостатньо сильним магічно, залишається сподіватися на статок сім’ї. Багата сім’я — завжди краще бідної. Бо бідність для всіх однакова, якими би пращурами — знатними чи ні — не нагородила тебе доля. У жебрака-аристократа проблем і обов’язків більше, ніж привілеїв. Пропаща це справа, як я і говорила.

***

До певного часу спуск до моря був одним з випробувань серед відьом на повноліття. Спуститися власними силами вниз зі скелі, скупатися і злетіти вгору. Але, оскільки не в кожному поколінні народжувалися відьми, та й населення стало ставитися до зазначених даром дівчаток більш лояльно, були створені ці сходи. Щоб кожен в окрузі, хто побажав насолодитися морем, міг це зробити.

Камінь приємно гріє п’яти, пісок лоскоче стопу. По цей бік скелі вітер сильніше і щосили куйовдить мені волосся. У кромки води я зупиняюся і дихаю на повні груди. Сіль відчувається на язиці, від вітру сльозяться очі, а море — прохолодне, але не крижане — торкається моїх ніг.

Вода непрозора, темна, глибокого зеленого відтінку, що дуже вабить мене. Як зачарована, я скидаю одяг — повністю, залишаю на березі навіть деякі мої прикраси. І абсолютно гола, як в момент своєї появи в цьому світі, повільно входжу в воду. Холод спочатку опалює, але відступати пізно. Пісок ковзає між пальців ніг, течія поступово охоплює тіло, потоки в’ються між стегон і колін. Але тут дно раптово закінчується, і я з головою поринаю у воду.

***

Ф’юрін несподівано подається ще ближче до мене. Я бачу його обличчя зовсім близько — аж до ледь помітних веснянок на щоках. Його зіниці розширені, а вузькі губи трохи відкриті. На мить мені здається, що він зараз мене поцілує. І страшно уявити цю ситуацію. У мене немає сил, щоб відштовхнути його.

Я навіть не встигаю заплющити очі, але в цей момент Ф’юрін різко тягнеться вправо і відкриває вікно поруч зі мною. У тишу кімнати вривається шелест листя і далекі відгомони грому. Важкі хмари остаточно затягують ледь тліючий горизонт і приносять до Феніксу грозу. Поки я давлюся, вдихаючи свіже, навіть холодне після задушливої денної спеки повітря, Ф’юрін накидає мені на плечі свою куртку і, посвистуючи, віддаляється.

— Стій, — кажу я білявій потилиці. — Мені їхати з тобою?

— Це ти вже сама вирішуй.

Щиро Ваша, Анна Лерой

Оригінал статті на Букнет: Знайомство з книгою: Мої сімейні обставини