За сторінками…Випуск 2. Знову моя історія.

За сторінками…Випуск 2. Знову моя історія.
Привіт, поціновувачі слова!
Сьогодні я трохи розкажу свій авторсько-дослідницький досвід до того як прийти на Букнет і показати власні історії на широку публіку.
Отже, 2016 рік. Близькі друзі знають чому я постійно ходжу з блокнотом, а вночі – клацаю по клавіатурі. В той час я працюю на двох роботах і “офіс” однієї з них базується в центрі Києва, в одному зі столичних open space, куди щоп’ятниці сходиться творча тусовка. Якось мало-помалу я починаю сприймати нову українську музику і варто сказати, що я досі слухаю деякі гурти.
В моєму житті починається якась нова хвиля, де з’являється більше читаючих людей. Так, одного разу я починаю читати “Внутри женщины” (назва оригінальна і перекладати не буду). Якщо чесно, зараз я практично не пам’ятаю історії і не впевнена, що поділяю ці одкровенні історії жінок, але тоді формат мені сподобався. А потім ще натрапила на історію одного блогера, якому просто подобалось писати, але він був нікому невідомий у світі журналістики, проте написав директору відомій співачці і та погодилась на інтерв’ю.
І я подумала, чому б мені не спробувати? Тим паче, що в той час я хотіла більше дізнатись про людей, про їх історії. А ще більше я хотіла поспілкуватись з одним музикантом, відому неширокій публіці. В мене зібралась купа небанальних питань і я почала думати як втілити план в життя. Не можу ж я отак написати людини з проханням поділитись історією. Просто crazy, але…
Я поділилась ідеєю з подругою і вона підтримала мене. Ми пішли простим шляхом – створили сторінку на Facebook, назвали Let me know. Я була автором, а вона – дизайнером. Концепція була така: я шукаю героїв, беру відверте інтерв’ю (бо слоган нашого проекту – “кожен із вас особливий, а ваша історія – унікальна. Тільки Дай мені знати”), а подруга робить ілюстрації.
І у нас ніби виходило. Незнайомці йшли на контакт, але…мене вистачило лише на три інтерв’ю. Після крайнього інтерв’ю я страшенно захворіла. Це було якраз перед Новим роком і тоді я вирішила зав’язати з цим заняттям. Врешті-решт, я зрозуміла, що успішний приклад інших – не означає, що я маю повторити його. В мене є своя дорога.
І я зосередилась на своїх власних історіях…
А яка ваша історія до того як опублікувати перший розділ на Букнет?
P.S. До речі, сторінка на Facebook досі відкрита і за бажанням можете прочитати.
Оригінал статті на Букнет: За сторінками…Випуск 2. Знову моя історія.
Блог
У Києві зводять ЖК «Тургеневъ» на місці знесеної історичної садиби. Яка позиція держустанов й активістів?У центрі Києва на місці знищеної історичної садиби Зеленських, яка офіційно визнана памʼяткою архітектури, компанія-забудовник планує звести житловий комплекс із назвою «Тургеневъ».
Ч
Українські наївні мозаїки: відшуковування «чипсів» власної пам’ятіІм’я фотографа Євгена Нікіфорова стійко асоціюється з радянськими мозаїками. Раніше Читомо вже писало про його фотокнигу Decommunized: Ukrainian Soviet Mosaics, що вийшла у видавництві
Унаслідок ракетного обстрілу Харкова постраждали книгарня та склад видавництваВнаслідок ранкового обстрілу Харкова 18 квітня 2025 року постраждали книгарня «КнигоЛенд» та склад видавництва «Віват». Про це повідомили директор мережі книгарень «КнигоЛенд» Ігор Зару
Адміністрація Трампа закриває Центр протидії іноземній дезінформаціїУ США розформували відділ боротьби з іноземним інформаційним втручанням при Держдепартаменті — Центр глобальної взаємодії (Global Engagement Center, GEC). Про це повідомив держсекретар
Померла гендиректорка Музею історії Києва Діана ПоповаПішла із життя генеральна директорка Музею історії міста Києва Діана Попова.
Як передає Укрінформ, про це команда музею повідомила у Фейсбуку.
Попова очолила заклад після початку повномасштабного вторгн
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.