«Захід має завершити проєкт із деколонізації росії» — що пишуть іноземні ЗМІ про війну в Україні

2022-06-02 07:00:00 Олеся Бойко

На жаль, увага світу до України потрохи згасає, хоча жахливих інформаційних приводів не меншає. Зараз це помічають не тільки в українському суспільстві, але й в середовищі письменників. Як це згасання припинити, чому росію обов’язково потрібно деколонізувати і як на формування України впливали колоніальні дискурси росії та Заходу — читайте в новому огляді світової преси.

У журналі The Atlantic  опублікували статтю «Деколонізувати росію» письменниці, авторки книжки «Американська клептократія: як США створили найбільшу в історії схему відмивання грошей у світі» Кессі Мішель.

 

Вона стверджує, що історія росії — це історія майже безперервної експансії та колонізації, а сама росія — остання європейська імперія, яка чинила опір навіть елементарним зусиллям з деколонізації, таким як надання підлеглому населенню автономії та можливості впливати на обрання лідерів держави. На думку Мішель, вторгнення росії в Україну — доказ того, що рф готова вдатися до війни для завойовування регіонів, які вона вважає своїм законним володінням.

 

Письменниця аналізує історію стосунків США і рф у контексті можливості деколонізації останньої після розпаду Радянського Союзу. Вона вважає, що розпад СРСР — не просто поразка комунізму, а поразка колоніалізму.

 

«Захід має завершити проєкт, розпочатий у 1991 році. Він повинен прагнути до повної деколонізації росії», — наголошує Мішель. Також вона вказує на помилку США у ненаданні підтримці націям Карелії, Комі, Сахи, Башкортостану, Чувашії, Калмикії, Удмуртії тощо в їхній боротьбі за суверенітет. 

 

«росія — не єдина нація-поліглот, яка не змогла подолати спадщину колонізації. Зараз Китай контролює найбільшу систему концентраційних таборів, яку світ бачив після Голокосту, спрямовану на ліквідацію уйгурів як окремої нації. І значна частина США все ще відмовляється розглядати свою власну історію як історію імперського завоювання. Але саме росія — і, точніше, російський імперіалізм — є найгострішою загрозою міжнародній безпеці», — зауважує Мішель.

 

Вона підсумовує: поки московська імперія не буде повалена, регіон — і світ — не буде в безпеці. Європа залишиться нестабільною, а українці та всі колонізовані народи, змушені воювати за кремль, продовжуватимуть гинути.

 

«росія розпочала найбільшу війну, яку бачив світ за останні десятиліття, на службі імперії. Щоб уникнути ризику подальших воєн і безглуздого кровопролиття, кремль повинен втратити імперію, яку він досі зберігає. Проєкт російської деколонізації має бути нарешті завершений», — зазначає Кессі Мішель.

 

Видання Publishers Weekly з посиланням на опитування Читомо пише про те, як повномасштабна війна вплинула на українську видавничу галузь.

 

У матеріалі переповідають результати дослідження, зосереджуючись на тому, як іноземних видавців підтримують за кордоном, як постраждали працівники галузі та як українські видавці зберігають культуру. 

 

«Перемогти ворога! Закрити всі шляхи надходження будь-якої літератури з росії. Зупинити діяльність всіх дочок російських видавництв та книготорговців, дотичних до росії», — наводять в матеріалі цитату видавництва «Комубук».

 

Американський літературний журнал Apofenie опублікував вірші Ірини Старовойт в перекладі Грейс Махоні. 

 

Мистецтвознавиця Ася Баздираєва на видавничій платформі e-flux аналізує колоніальний погляд на Україну в есеї «Без молока, без любові». 

 

«У логіці європейської картографії, як і імперської Росії, території сучасної України визначаються як периферія. Це виражається не лише в географічному плані (щодо центрів у Європі та Російській імперії), а й мається на увазі як культурна категорія: українці розглядаються не як суб’єкти та сучасники цивілізаційних процесів, а як ресурс», — пише вона.

 

На думку Баздираєвої, російська війна проти України — невіддільна частина імперського (і, отже, колоніального) погляду на Україну як на ресурс — простір для транзакцій, обміну матеріалами та відносин видобутку та виснаження. Проблема полягає в тому, що тут діють дві колоніальні держави: одна активно вбиває, інша експлуатує до останнього, а потім залишає людей і землю вмирати. Обидві бачать Україну безсуб’єктною, безголосною територією: для Заходу Україна не зовсім Європа; це Європа нижнього класу, чия функція є предметом обговорення. росія, зі свого боку, може лише порівнювати Україну з собою, заходячи так далеко, що називає її «антиросією», але ніколи не розглядатиме Україну як автономний суб’єкт.

 

Мистецтвознавиця наголошує, що впродовж своєї історії Україна формувалася подвійним колоніалізмом. «У логіці європейської картографії, як і імперської Росії, території сучасної України визначаються як периферія. Це виражається не лише в географічному плані (щодо центрів у Європі та Російській імперії), а й мається на увазі як культурна категорія: українці розглядаються не як суб’єкти та сучасники цивілізаційних процесів, а як ресурс», — пише вона.

The Guardian опублікувало статтю письменника і журналіста Пітера Померанцева під назвою «Україна має вести переговори з позиції сили. Але увага світу згасає».

 

Померанцев пише, що росії потрібно перестати бути загрозою: для своїх сусідів, для свого народу, для світу, а зведення загрози до мінімуму називає «єдиним способом зіткнутися з реальністю» для Заходу. 

 

«путінська росія — не звичайна країна, що прагне раціональних гарантій безпеки. Це хижак, який працює за власною логікою внутрішнього гноблення та зовнішньої агресії», — наголошує він.

 

Померанцев зауважує, що метою вторгнення росії в Україну було перезавантаження світового порядку, схилення його в бік диктатур, безкарності та права великих держав нищити малі, але натомість вторгнення може викликати бажання зміцнити права, суверенітет і демократію.

 

«Нам не варто турбуватися про «приниження» путіна та його поплічників на полі бою — приниження в російській політиці та суспільстві приходять зсередини, століття відсутності справи з історією репресій та масових вбивств породили політичну культуру, яка кипить від образи та страх. Єдине, що можна зробити, це заохотити російські еліти та суспільство поглянути на реальність і межі своєї влади», — зазначає письменник.

 

 

Він наголошує не необхідності санкцій. Для Померанцева воєнні злочини росії та нафтове ембарго — взаємопов’язані речі, але наголошує: тільки економічного покарання недостатньо, світ має привертати увагу людей до російських злочинів та робити все, щоб не дозволяти кремлю керувати сприйняттям цієї війни.

 

Польський журнал ZNAK опублікував есеї Софії Андрухович, Володимира Рафєєнка, Вікторії Амеліної, Петра Яценка, Тараса Прохаська й Олени Шеремет про їхні досвіди війни.

 

Усі тексти можна прочитати польською та українською мовами.

 

«Життя під вогнем, страх за близьких, необхідність тікати з місць попереднього життя не сприяє створенню. Проте написані історії, переживання та емоції мають велику документальну цінність. Вони складають звіт про обложену країну. Сподіваємося, що в мирні часи українські письменники перетворять їх на ще більше літератури», — зазначають в описі до есеїв.

Не можна оминути увагою і свіжу статтю в The New York Times президента США Джозефа Байдена про те, що США робитиме і не робитиме в Україні. 

 

Він пише, що мета США — бачити демократичну, незалежну, суверенну Україну із засобами для стримування та захисту від подальшої агресії.

 

«Стояти поруч з Україною в її скрутну годину — це не просто правильно. У наших життєво важливих національних інтересах є забезпечення мирної та стабільної Європи та чітко дати зрозуміти, що сила не є правильною», — наголошує американський президент та додає, що США неухильно дотримуватиметься принципу  «Нічого про Україну без України».

 

 

Попередні частини огляду:

• «Голос з України: українська література у матеріалах іноземних медіа» — 27 лютого;

 

• «Ще більше голосів з України про літературу й культуру в іноземних ЗМІ» — 12 березня;

 

• «Молоде покоління українців працює з вільним віршем» — міжнародні ЗМІ про літературу під час війни» — 25 березня;

 

• «Метою світу має стати перемога України» — про війну з рф в міжнародних ЗМІ» — 7 квітня;

 

• «Пасивна риторика сприяє не миру, а воєнним злочинам» — що писали в іноземних ЗМІ про війну в Україні — 20 квітня;

 

• «Багато в чому саме російська література сплела маскувальні сітки для танків рф» — що писали про Україну іноземні ЗМІ — 28 квітня;

 

• Як українці звикають до пронизливого звуку нової реальності — що писали про Україну іноземні ЗМІ — 5 травня;

 

• Українську поезію «змітають із прилавків» — що писали про Україну в іноземних ЗМІ  — 12 травня;

 

• «Кримські татари говорять між собою мріями про вільну Україну» — що пишуть про нашу країну у світових ЗМІ — 19 травня;

 

• «Пушкін може мало чого нас зараз навчити, а Шевченко знову актуальний» — що писали про Україну іноземні ЗМІ — 26 травня.

 

 

Оригінал статті на Suspilne: «Захід має завершити проєкт із деколонізації росії» — що пишуть іноземні ЗМІ про війну в Україні