Електричний Бриз ( праця в морі)

Електричний Бриз ( праця в морі)

Електричний Бриз ( праця в морі)

 

   Як і струм, який завжди обирає шлях найменшого опору, серед трьох основних напрямків (судноводій, механік, електромеханік), Микола вирішив стати – електромеханіком. Третій курс, це найкращий час для першої практики як-електрокадет, тому він штурмом брав всі можливі компанії, які відправили б його в – перший рейс.

   Пройшовши через усі кола Ада, ой вибачте … всі етапи співбесіди, медкомісії, отримання сертифікатів і документів, він нарешті почув фразу – «ваш рейс через п’ять днів. Посадка на судно в Дубаї ». По прильоту, його зустрів агент компанії, який швидко доставив його машиною в порт прямо до причалу, де вже другий день завантажували контейнерами величезне судно під назвою «Messina». Перший раз, це завжди зворушливо – що говорити? Як себе вести? Ці питання не йшли з його голови, поки він насилу тягнув по хиткому трапу, свою двадцяти кілограмову дорожню сумку.

– Ну нарешті ти приїхав! Я вже втомився рахувати дні. Давай, тягни свою торбу до ліфта і підходь до третього штурмана. – сказав молодий хлопець і пішов кудись.

Пройшовши успішну перевірку документів, до нього підійшов високий товстий чоловік років п’ятдесяти й з незадоволеним виразом обличчям сказав:

– Ти кадет?

– Так. Добрий день.

– Давай, неси речі в каюту, отримуй робочу форму і спускайся до машинного відділення.

   Це був старший механік, який був найголовнішим, після капітана. Виконавши всі вказівки, Микола спустився на нижні палуби, де вперше в житті побачив головний двигун розміром з п’ятиповерховий будинок. Всюди стояв гучний шум від працюючих механізмів, генераторів і насосів, а краплі поту вже впевнено стікали в очі, бо нормальна температура там зазвичай +45 С градусів.

– Ну, здоров, двієчник. – сказав чорнявий чоловік років сорока, на ім’я Максим. Це був електромеханік і безпосередній керівник Миколи. Після невеликої екскурсії, де він коротко пояснив – де що знаходиться і що входить в його обов’язки, як його помічника. Звичайно, ніхто відразу не довірить небезпечну роботу під напругою, тому його першим бойовим завданням було – протерти пил з усіх щитків керування і замінити кілька лампочок, бо в наступному порту можливо буде перевірка.

   Перший день пройшов відносно легко, тому спати Микола ліг в гарному настрої, але вже о другій годині ночі його розбудив неприємний шум суднового дзвону, який означав – тривога. «А? Що? Куди? » – були перші думки Миколи, поки він згадав, що повинен одягнути жилет, взяти гідрокостюм і швидко прибути на місце збору по тривозі. Це була звичайна загальна тривога, яка проводилася раз в тиждень, або ж за настроєм капітана.

   Через місяць роботи на великій залізяці, він уже добре знав географію судна і місцеві порядки. На вихідних, особливо не вдавалося відпочити, тому що, як сказав старший механік «вихідних в морі не буває». Та і якщо щось зламається, то твій вихідний моментально ставав звичайним робочим днем. І до нього поступово стали доходити, всі нюанси роботи електромеханіка. Особливо коли він мав працювати на самоті.

– Кадет! Не можу знайти твого начальника. Нам потрібно терміново відключити п’ятий насос. Іди відключи автомат, потім по рації сповісти. – сказав йому другий механік.

«Блін куди подівся Макс ?! А якщо я не те вимкну? » – думав Микола, поки шукав необхідний автомат.

   Складно було знайти саме потрібний, оскільки за двадцять п’ять років існування цього судна, на багатьох табличках стерлися надписи, а просто навмання б не вийшло, бо насосів на судні було як грибів після дощу в Карпатах. А вимкнути потрібно тільки один. Довірившись інтуїції, логіці та не поганій пам’яті, він згадав про що розповідав йому Макс, і невпевнено натиснув важіль автомата та передав по рації, що відключив його. На жаль, це був неправильний вибір, за який він отримав великий втик від керівника, бо, якби механіки почали роботу з насосом, який залишався б під напругою, то все могло закінчитися дуже погано.

    Але час минав, а на помилках вчаться. За кілька місяців, Микола встиг побувати в різних країнах, таких як: Кенія, Шрі-Ланка, Сінгапур, ПАР і т.і. Однак замість райських краєвидів, він часто спостерігав лише невиразні та однотипні пейзажі місцевих портів. Але все ж то було краще, ніж знову дивитися на одні й ті ж самі двадцять дві особи на судні. Бувало так, що можна на цілий день піти гуляти в місто, а бувало, що взагалі не було можливості, тому, що судно намагається якомога швидше завантажитися. Кожна хвилина в порту, коштує судновласнику чималих грошей.

   На шляху до Шрі-Ланки, на судні зникло все світло, а аварійний генератор не спрацював. У такі моменти електромеханік ставати найважливішою людиною на судні. Важливіше навіть за капітана. Бігаючи за Максом від одного генератора до іншого, Микола гідно зміг оцінити тягар відповідальності своєї майбутньої роботи, який частенько не дає спокійно спати по ночах, адже на ньому вся електрика судна Страшно навіть уявити таку ситуацію, і не знати, як знайти вихід з неї. Звернутися за порадою до когось неможливо, адже як правило, ви єдиний фахівець у цій сфері на борту. На відміну від штурманів і механіків.

   Напевно, кожен запитає: «А, чому ж він вибрав таку відповідальну посаду?», І матимете рацію. Однак, вона не позбавлена ​​переваг, наприклад, швидке кар’єрне зростання, тобто після пари рейсів кадетом, ви стаєте офіцером, а це вже солідні гроші.

   Незалежно від посади, в морі підстерігають різні види небезпеки, наприклад, коли судно Миколи вперше проходило недалеко від піратської зони біля Сомалі, або ж, коли по шляху до Джибуті, вони потрапили у шторм. Він не зміг би просто піти додому або різко захворіти, в морі так не буває.

   Все те, чим Микола колись марив: пригоди, романтика, нові країни, все розбилося об суворий риф під назвою «реальність». І робота в морі тепер не здавалася такою вже солодкою, як раніше. Але знаєте, не дарма існує стара приказка: «У морі тягне на сушу, а на суші в море». Тому він і підписав контракт на другий рейс і твердо вирішив продовжити кар’єру. Але, тепер Микола буде готуватися і вчитися набагато краще, тому що, професія електромеханік і відповідальність – для нього тепер стали синонімами.

    «Кожен з нас сам вибирає ким йому стати, але найчастіше ми до останнього не розуміємо всіх плюсів і мінусів своєї майбутньої професії, витрачаючи на це роки та гроші». Хто це сказав? Неважливо. Але, він точно зрозумів, що якщо ви остаточно вирішили, що це ваше, то йдіть до кінця і нікого не слухайте. Нехай будь-яка перешкода на шляху вашої кар’єри, буде лише невеликою пригодою після якої ви станете ще сильніше.

Оригінал статті на Букнет: Електричний Бриз ( праця в морі)

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Закон про мову зобов’яже місцеві друковані медіа виходити українською

З 16 липня для місцевих друкованих медіа набуває чинності 25 стаття закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», яка зобов’язує медіа мати версії держ

Лондонський книжковий ярмарок очолюватиме новий директор

Новим директором Лондонського книжкового ярмарку стане Адам Ріджвей. Про це Читомо повідомила заступниця виконавчого директора PR-компанії Midas Амелія Найт.
Раніше ярмарок очолював Гар

Оце кіно! Або як розповісти підліткам про кінематограф?

Ольга Бірзул. Твоя книга про кіно. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2024. — 164 с. / 14+
 
Не кожен, хто вважає себе кіноманом, здатен відрізнити фільми нової французької хвилі від ар

Проєкт Читомо і PEN «Слова і кулі» вийде друком у форматі книжки

В Україні виходить друком збірка інтерв’ю з українськими письменниками та журналістами, які стали військовими та волонтерами «Слова і кулі».
До видання увійдуть розмови з людьми, які «р

Створили петицію щодо усунення Булґакова з публічного простору

Громадські активісти закликали підтримати петицію щодо усунення Міхаїла Булґакова з публічного простору Києва. Про це йдеться у петиції на сайті Київської міської ради.
Автор петиції —

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"