Дозволю собі кохати Знову…Цитата!
2021-05-31 18:06:03 Прохоренко Вікторія

Дозволю собі кохати Знову…Цитата!

Цитата:

В коридорі горіло світло, на світлій кремовій плитці сліди засохлої грязюки, і розкиданий верхній чоловічий одяг. На кухні теж безлад. В мийнику брудний посуд. На столі масло, крихти з під хліба. Ох вже й цей Адам. А він хропів просто на килимі у вітальні, в одних трусах. Вигляд мав жахливий. Ну принаймні він виходив з будинку, пляшки теж не бачу, може не все так погано. Не довго думаючи, набрала в склянку холодної води і вилила на обличчя чоловікові. Він лише смачно і голосно захропів, я навіть злякалася, але продовжила “поливати квіточку”. Він вскочив, як обпечений.
-Якого чорта ти робиш?
-Тихо – тихо, це я – Міла! Намагаюся тебе розбудити! Адам кілька хвилин розглядав мене, не розуміючись де знаходиться. На диво вигляд мав майже тверезий. Отже, більше не пив.
-Чому ти не зявився на роботі?
-Я не міг туди прийти в такому стані та вигляді, мені треба було проспатися.
– Ну це добре, як почуваєшся? – запитала в чоловіка, що дивився кудись у підлогу.
– Певно так, як і виглядаю, але завтра буде краще.
– Буде, якщо знову не кваситимеш всю ніч. Ти той… Сходи прийми душ, привели себе до ладу. – запропонувала я. Не хотілося відпускати його. Можливо хвилювалася, що вже пізно, або, що знову вночі буде пити. Було шкода його, адже Адам був зовсім не поганою людиною!

https://booknet.com/uk/book/dozvolyu-sob-kohati-znovu-b344076

Оригінал статті на Букнет: Дозволю собі кохати Знову…Цитата!