Дещо про виховання байстрюків.

Дещо про виховання байстрюків.
Бастарди , в простонароддi Байстрюки – незаконно народжені діти. Один з героїв моєї книги По слiду морока , дворянин , до того ж іноземець , якраз потрапив в подібну ситуацію – в нього була дитина , яку не міг визнати. Але i покидати її напризволяще не хотів. Готуючись до написання книги, я дещо дізнався по цій темі.
З досягненням шкільного віку, в залежності від бажання i можливостей справжніх батьків, починалося навчання. Треба сказати що в хлопчиків , в цьому планi , все було досить одноманітно – війскове училище. Казарма, форма , i кроком руш. З дівчатками , все було дещо цікавішим.
Дівчаток вiддавали на навчання в спеціальні пансіони, приватні школи, або просто оплачували їх освіту . Після завершення , поставало питання про подальшу долю дитини. I тут було декілька варіантів.
Найперше – це шлюб. Знайти якусь партію з місцевих, i виплатити певну суму в якості приданого.
Другий варіант застосовувався в випадку як що батьки не могли підтримувати позашлюбну дитину , або не хотіли цього робити. То її відправляли на підприємства , де вони в основному ставали швачками, або іншими робітницями, в текстильній глузі.
Третій варіант, передбачав надання освіти, i більш престижної роботи. В описаний мною час , початок двадцятого століття, основною спеціальністю були гувернантки – домашні вчительки. Також вчительки в школах, медична сфера ( на початок двадцятого століття – не вище старшої медсестри, зрідка починали проскакувати дитячі лікарі) , популярности набирали телефоністи. На цій спеціальності хочу зупинитися дещо докладніше.
На початок двадцятого століття , жінок почали приймати в телефоністки . Але , що називається “зі скрипом”. Вважалося що ця робота , як пов’язана з технікою, не підходить жінкам. Тенденцію поступово змінювали, але суспільство було ще досить консервативне.
Суто жіночою, професія телефоніста стала з початком першої світової війни. Телефоністи , на ряду з резервістами з колишніх військових, одними з перших потрапили під мобілізацію. На телефонних станціях, як i повсюди, їх замінили жінки. Так що до 1914 року , замість ніжного жіночого голосу в слухавці, ви б більш за все почули б хриплий чоловічий бас.
Був ще четвертий варіант – найбільш затратний. Якщо батьки , дуже сильно були занепокоєні долею не законно народженої дівчинки, то її можна було віддати в спеціальний навчальний заклад.
“Пансіон” , “Приватна школа” , “Інститут”- назви були найрізноманітніші. Але суть була одна – власник даного закладу , брав на себе зобов’язання по утриманню i навчанні дівчинки , по найвищим стандартам, i прилаштуванню їх після навчання .
Виховательок таких закладів навчали танцям, музиці , етикету, садівництву. Такі заклади , спеціалізувавшись на байстрюках, зазвичай облаштовувалися в провінції. Подалi від цікавих очей.
До того ж в провінціях , виховательки подібних закладів , вважалися гарною партією . Молоді, гарно виховані, з солідним приданим. За звичай , на ім’я дівчинки відкривався рахунок в одному з банків. Робилося це ледь чи не вiд народження дитини, і до її заміжжя ( на той час це шістнадцять – вісімнадцять років) , набігала досить таки солідна , особливо за мірками провінції , сума.
Ну як вам така сторінка історії)))Сподіваюся було цікаво)))
Оригінал статті на Букнет: Дещо про виховання байстрюків.
Блог
Книжка Плохія увійшла до списку найкращих видань 2023 рокуАнгломовне видання книжки Сергія Плохія «Російсько-українська війна» (The Russo-Ukrainian War) ввійшла до списку 50 найкращих видань 2023 року за версією редакції авторитетного британсь
Майже сто років самотності в романі Павла Белянського «Бабуся вмирати не любила»Павло Паштет Белянський. Бабуся вмирати не любила. Пер. Т. Кохановської. — Харків. Віват, 2023 — 224 с.
У видавництві «Віват» вийшла книжка блогера, сценариста, письменника Павла Пашт
УІК оголосив дати Національного тижня читання — як долучитисяЗ 4 до 10 грудня відбудеться всеукраїнська інформаційно-просвітницька тематична акція «Національний тиждень читання».
Мета тижня — консолідувати українське суспільство навколо читання я
Південнокорейський суд присудив 68-річному поету Лі Юн Сопу 14 місяців в’язниці за те, що він вихваляв Північну Корею у поезії.
Лі Юн Соп виступав за об’єднання двох держав у своєму вір
У листопаді відбулася низка подій у світі, присвячених пам’яті письменниці Вікторії Амеліної. Про це повідомив Український PEN на фейсбук-сторінці.
Заходи провели у Лондоні, Дубліні, Ве
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.