Дешевше ніж передплата)

2021-07-21 07:19:24 Ерін Кас

Дешевше ніж передплата)

Вітаю, мої любі!

(картинка клікабельна)

Уривок:

Повітря було насичене свіжістю з сосновим ароматом. Не вистачало тільки асфальтованих доріжок, щоб нормально прогулятися, а не місити багнюку. Вирішила піти в бік лісу, старанно оминаючи калюжі на ґрунтовій дорозі. Йшла й дивувалася з самої себе. Знаючи свій характер, всередині мав би вже розпочатися бунт, а я спокійна, як слон. Йду по багнюці, насолоджуюся ароматом лісу й навіть уявлення не маю чим займуся завтра. Повна неорганізованість. Дійшовши аж до самого повороту, рушила назад, бо небо знову почали затягувати темні хмари.

Позаду почувся гуркіт автомобіля, я трохи зійшла на тротуар, якщо обочину ґрунтової дороги можна так назвати, й продовжила свій рух. Різкий сигнал авто змусив підскочити й не встигла я обернутися, як повз пронісся пікап, обливши мене водою з калюжі. І нехай тільки б дощовою, а на мене хлюпнула вся багнюка з калюжі, коли він в’їхав в неї колесом на чималій швидкості.

Від шоку й обурення я відкрила рота й хапала повітря, як риба. Стояла смердюча та брудна з голови до ніг й дивилася вслід авто, мріючи дістатися до цього придуркуватого водія й надавати стусанів. Метрів через двісті він зупинився, а я бігом чкурнула, щоб виказати своє обурення.

— Як це називається? — запитала, підлетівши до автівки.

— Ти, що не бачиш куди йдеш? — пролунало у відповідь. — Не навчилася сходити, коли їде автомобіль? — обурився молодий чоловік за кермом, зневажливо зиркнувши в мій бік. Що за хам? Замість того, щоб вибачитися він ще й обурюється.

— Куди зійти? Ти що сліпий? Там немає обочини, все заросло травою, а вона мокра, — розпалювалася я все більше. Його зверхній погляд й занадто самовпевнена поведінка неабияк дратували.

— Типу зараз ти суха, — хмикнув нахаба.

— Та ти хто такий, телепню? — закінчилося моє терпіння, після його посмішки.

— Що? — здивувався чоловік й в одну мить вискочив з автівки, опинившись переді мною.

— Ти облив мене з ніг до голови смердючою багнюкою, навіть не вибачившись і я маю змовчати? Тебе не вчили манерам? — зробила крок назад, бо виглядав він загрозливо.

— Чи не занадто ти смілива, коза мала?

— Що? Хамло! Бовдур! — руки так і чухалися заліпити смачного ляпаса, та я стрималася, бо хто зна, що у нього на думці. Та ти просто…

— Хто? — прогримів у відповідь.

— Дикун якийсь! — вигукнула й помчала в бік дому.

Чула, як за спиною грюкнули дверцята й завівся двигун, через хвилину він проїхав повз мене, але вже повільніше й об’їхавши калюжу.

— Падлюка така, — йшла й буркотіла собі під носа, а він спокійнісінько собі проїхав навіть не дивлячись у мій бік.

І яким же було моє здивування, коли автівка звернула до ферми по сусідству. Поки я йшла він виліз, забрав пакунок з заднього сидіння і, кинувши зневажливий погляд у мій бік, увійшов до будинку.

— Ліві, це, мабуть, син Бренди, — зробила припущення мама, пораючись на веранді й поглядаючи у бік сусіднього будинку.

— Мабуть, — буркнула, підіймаючись по східцях.

— А що сталося? — зойкнула мама, побачивши мій вигляд.

— Познайомилися, — видавила з себе. — Як бачиш, манери у сусіда гидотні.

Щиро дякую за увагу!

Всім вдалого дня та гарного настрою!

З повагою, Ерін.

Оригінал статті на Букнет: Дешевше ніж передплата)