День для романтичних історій!

День для романтичних історій!

День для романтичних історій!

 

Сьогодні до опівночі діятиме знижка на роман-фентезі “Містянка”!

Про що ця книга?  Про те, що у кожного міста є своя Душа, котра живе стільки, скільки існує саме місто, і зберігає всі його таємниці. А кожна Душа міста має своїх охоронців, що покликані захищати її та усіх мешканців від сил Зла. Охоронці народжуються звичайними дітьми, зростають поряд зі своїми ровесниками, ходять до школи, бешкетують і закохуються… Аж поки одного дня вони не зрозуміють, що під одягом у них уже ростуть крила…

 

Уривочок для вас: 

— Вставай уже, геройко, — почувся над моєю головою цілком звичайний людський голос. — Я не кусаюся!

Я повільно підняла голову і розплющила одне око. За ним друге.

Переді мною стояв хлопець, на перший погляд, звичайнісінький, у джинсах і светрі, з коротко стриженим темно-русявим волоссям. Одне тільки геть не вписувалося у цей затрапезний образ — великі темно-сірі ( як у гігантського голуба) крила за спиною.

Я подумала, що, може, це якийсь фільм знімається, чи, там, реклама. І зовсім не здивувалася. Зараз усяке може бути. Прив’язали спеціальний тросик — він вхопився за нього — і вже таке враження, що летить. 

Але дивно, що поруч не було видно ніяких освітлювальних приладів чи людей з камерами. Ніхто ж не знімає кіно в темряві.

Ми мовчки видивлялися один на одного якийсь час, а потім хлопець простягнув мені руку:

— Привіт! Я — Антон.

Я обережно підняла руку та потисла його долоню. Вона була тепла, нормальна. Тобто, навряд чи це могла бути якась нечиста сила.

— А звідки це в тебе? — я кивнула на його крила. — В кіно знімаєшся?

Він мовчки посміхнувся і заперечно похитав головою.

— Не вгадала. Спробуй ще.

— Ну тоді… ти — янгол?

Моя відповідь насмішила хлопця. Ну справді, де таке видано, щоб янгола звали Антоном? У них мають бути вишукані імена — Рафаїл, Гавриїл, Самуїл і все таке…

— Я не знаю, — сказала я вже трохи роздратовано. — Може, ти вампір?

— Ага, і зараз покусаю тебе, і ти також перетворишся на вампірку.  Будеш літати ночами при повному місяці. Як тобі така ідея?

— Не дуже, — чесно призналася я. — Та й ніякий ти не вампір. Он сміявся, і я роздивилася твої зуби, вони нормальні, людські.

— Ех, шкода, — похитав головою Антон. — Кажуть, дівчата, просто в захваті від вампірів, а от звичайні містяни їм нецікаві…

О, знову це дивне слово.

— Чекай, — я підняла вгору вказівного пальця. — Поясни мені, що це за містяни такі. 

— А ти що, не знаєш? — він поглянув на мене здивовано.

— Ну, я думала, це люди, що в місті живуть… Але це якесь дивне слово, я чула його лише раз. Від Королеви голубів…

— А, стара Магда, — Антон почухав потилицю. — Вона торік загинула, її Лихо перестріло  в темнім підворітті.

Він якось так дивно висловлювався, наче і всі слова зрозумілі, але загальної логічної картини з них не вибудовувалося. Але Магди ( чи як її там звали) мені стало дуже шкода…

— Злодії вбили? Наркомани, мабуть? — поцікавилася я.

— Та ні, не люди. Лихо. У нього ще одне око посеред лоба.

“Може він того? З головою не зовсім в ладах?” — подумала я, але, звичайно, не стала озвучувати своїх підозр. Натомість простягнула руку і торкнулася до його крила. Пір’я в ньому було м’яке і гладеньке, дуже приємне на дотик. 

— Це ти сам робив чи купив десь?

Він подивився на мене, злегка піднявши брови.

— Ні, вони справжні, — сказав після невеликої паузи.

— Та ну! І що, ти так вулицями ходиш? У школу?

— Я вже студент, — трохи ображено відповів Антон. — І, звичайно, до університету я ходжу без них.

— Вони що, знімаються?

— Ну ти й балаболка, — не стерпів хлопець. — Неможливо й слова сказати, щоб не перебила. От, як почнеш навчатися, то дізнаєшся, що найперше слід опанувати науку мовчання.

— Де навчатися? В універі? А ти на кого вчишся? 

— Яка різниця? Ми ж зараз не про людське життя розмовляємо, а про містянське. А там наука своя.

“Він мене розігрує, — зрозуміла я. — Придумав тих містян, а може, це щось таке типу готів чи інших неформалів. Чіпляють собі крила, лазять уночі по дахах і розповідають різні нісенітниці випадковим перехожим. А я вже майже повірила, що він дійсно вміє літати…”

— І правильно повірила, — раптом сказав Антон. — Тільки в тобі ще надто багато від людини, багато сумнівів, забобонів. Через те й важко усвідомити, що ти теж така сама, як ми.

Я не так здивувалася тому, що він прочитав мої думки, як заяві, що я така, як він.

І що тепер — мені теж лазити по закинутих будівлях? Якось не хочеться до такої секти, дякую.

— І зовсім це не секта, — продовжив Антон так спокійно, ніби я говорила вголос, а не думала. — Ми, містяни — захисники Душі міста. Воїни світла.

— Ну гаразд, умовив, — сказала я. Якщо він божевільний, то краще не сперечатися, бо мало що може прийти в голову тому, хто з цією головою не в ладах. — Але, якщо я одна з вас, то чому в мене немає крил?

 — Як же немає? — здивувався Антон. — У тебе чудові крила. Хочеш їх спробувати на практиці?

— Ні, дякую, мені вже додому пора, — спробувала викрутитися я.

Але хлопець міцно вхопив мене за руку й потягнув до дірки в паркані, що огороджував покинуту новобудову.

“Тут тобі, Марто, й капець настане, — в голові вихором закружляли тривожні думки. — Нарвалася на маніяка, чи ненормального, чи того й того разом…”

 

Отже, якщо ця історія зацікавила вас, запрошую до читання! 

А також сьогодні діють спокусливі знижки на книги моїх колег:

 

Анна Харламова “Нахаба в моєму будинку” : “ Знявши обручку я вирішила влаштувати власне життя, як мені заманеться. Я знову міс. Я знову вільна і в нові стосунки ні ногою. Новим буде лише будинок. Мені так здавалося. Я знайшла те саме місце, той самий затишний куточок, який на мене чекав в моїх мріях. Тепер мрія, стала реальністю. Я письменниця, яка нарешті може сісти за написання нового бестселера… Чи є у мене ідея? Є! Бо те, що зі мною сталося, можна прочитати лише в книгах. Нахаба, якого я зустріла – наче зійшов з аркушів  роману. Він мене дражнить, і я хочу його прибити… і в ту ж саму мить, кинутися в його обійми.”

 

Юліанна Бойлук “Заміж за короля” : “Я виходжу заміж за короля – найсимпатичнішого і найбажанішого нареченого всіх Об’єднаних Королівств, у якого я колись була закоханою. Шкода лише, що я, маркіза Аріелла Мішельє, уже заручена з іншим, а заміж за короля виходить моя сестра-близнючка Аліанда, яка зламала обидві ноги напередодні заручин. Мати вирішила цю проблему, змусивши мене замінити сестру до її одужання. Так що тепер я відправляюся у розкішний палац, де маю навчитися бути королевою і допомогти королю відкрити своє серце, яке, кажуть, закам’яніло після нещодавньої трагедії. Але я не хвилююся, сміливо крокуючи до своєї мети. Головне, щоб не втрутилося кохання!”

 

Кристина Асецька “Ставка та принца”: “Аделіна дізнається, що її вирішили видати заміж за герцога старшого від неї у два рази. Щоб уникнути цього шлюбу, вона укладає угоду – якщо закохає в себе уже зарученого принца, то весілля не буде. Роблячи ставку на принца, дівчина не знала, що вплутується у придворні інтриги, боротьбу за владу, небезпеки, любовний трикутник, а її саму охопить несподіване кохання. Кому належатиме престол та за кого вийде заміж Аделіна: за старого герцога, принца, чи коханого?”

 

Не забудьте натиснути на кнопку “Відстежувати” в профілі авторів!

Так ви завжди будете в курсі новинок, акцій та першими будете отримувати сповіщення про вихід нового розділу улюбленої книги! 

 

Оригінал статті на Букнет: День для романтичних історій!

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

У Чернігові відтепер є вулиці Олени Пчілки і Левка Лук’яненка

Депутати Чернігівської міської ради проголосували за перейменування 35 вулиць і провулків у місті. Про це повідомило інтернет-видання «Сіверщина».
Відтепер у місті з’явилися вулиці на ч

У Харкові пропонують назвати одну зі станцій метро на честь Василя Стуса

Активісти проєкту «Деколонізація. Україна» запропонували нові назви для п’яти станцій харківського метрополітену. Про це повідомили на фейсбук-сторінці проєкту.
Серед запропонованих пер

У червні в Україні зафіксували 13 випадків порушення свободи слова

У червні експерти Інституту масової інформації зафіксували в Україні 13 випадків порушень свободи слова, відповідальність за 2 з них — на росії. Про це свідчать дані щомісячного монітор

«Щиро — автор»: як українські письменники зберігають автографи колег

Деякі люди цінують книжки не лише через їхній зміст і наповнення важливою або цікавою інформацією, а визнають видання як мистецький артефакт. Часто ключову роль в особливому  сприйнятті

Фестиваль «Фронтера» оголосив програму заходів

IV Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» у Луцьку оголосив програму заходів. Про це повідомляє прес-служба фестивалю.
Фестиваль відбудеться 27-28 липня в Музейному просторі «Око

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"