Давайте побалакаємо про творчість?

2022-05-21 21:25:15 Тейлор Грін (Taylor Green)

Давайте побалакаємо про творчість?

В кожного є історія, коли він вирішив: “Хочу писати, хочу творити історії!”. Розкажіть свою. Буде цікаво дізнатися про вас трохи більше 😉 Якісь цікаві ситуації, пов’язані з творчістю. Те, що найбільше запам’яталося. Вперед))

* * *

Якось так вийшло, що писати я навчилася не з першої спроби, і коли вчителька в першому класі сказала: “Пишемо спершу велику літеру”, я НАВАЛИЛА КАПСОМ ЦІЛЕ РЕЧЕННЯ і довго не могла зрозуміти, шо вона в мене хоче. Сама ж сказала – ВЕЛИКУ літеру. 

А в другому я вже попросила маму купити мені блокнот. Де написала першу лав сторі, як до баби привезли якогось хлопчика і нас лишили ночувати в одній кімнаті. Про шо я думала в 7 років…. З такого крінжа і почалася моя історія довжиною в 20 років (але то ше не кінець, не дочекаєтесь). 

Десь років в 10 я попросила маму купити мені книжку про Незнайку, а мама купила… “Гаррі Поттера”. І понеслася ера фанфіків про близнюків Візлі та гг попаданку 😀 А для подруги я створила історію про пригоди Дена Редкліфа та Руперта Грінта в Україні, з нами в головній ролі. То був трохи крінж, бо а шо ви хотіли від дитини в сьомому класі, яка ше таємно від всіх бавилася барбі? 

Але суть в тому, що саме цю історію я принесла на прочитання улюбленій вчительці з зарубіжної літератури. Бо дуже гордилася, що змогла написати шось таке велике (аж на тридцять листів!). А вчителька не оцінила. Назвала мемуарами, і сказала, шо писати – то, мабуть, не моє. 

Чи засмутилась я? Звичайно. Ця жінка була для мене авторитетом, і того вечора відбулася грандіозна істерика. Мої рукописи понесли численні втрати. Все згоріло, по гоголівськи. 

Та чи зломило це юну творчу натуру? Дзуськи 😀 Я так розізлилася, що в 10 класі зайняла перше місце на літературному конкурсі в школі. А коли отримувала ту грамоту, знайшла переможним поглядом у натовпі вчительку з зарубіжної)))) 

А тоді в моє життя увірвалася “Книга фанфиков”, і щоб викладати свою творчість, довелося перевзутися та перейти на російську. І через кілька років нею я писала краще, ніж українською. А три роки тому Лена Сокол порадила мені “Лит_нет”, де я вже серйозно почала писати щось більше за короткі історії. І мені дійсно здавалося, що російською думається легше, пишеться краще, і звучить гарніше (ну дурне, нє). 

А після 24 лютого як відрізало. Ніби прозріла, поглянувши на все це зі сторони, тверезим поглядом оцінивши той язик. Та здаватися – то не моє, і 28 лютого почала викладку “Попелюшки під прикриттям”, згодом – “Ніч з незнайомцем”. Минуло менше, ніж 3 місяці, а на мене вже підписалася третина тієї аудиторії, яку вдалося зібрати на російській платформі за 2,5 роки. Українською, як виявилося, і думати легше, і писати. Перекладати з російської поки що трохи складно, але то ненадовго)))  

Що не змінилося з того другого класу, то це – любов до романтичних історій 😀

Оригінал статті на Букнет: Давайте побалакаємо про творчість?