Господар саду
2021-10-29 09:48:19 Анатолій Хільченко

Господар саду

(притча із робочого рукопису книги “Відлуння”)

Пробувши у молитвах та зітханнях, у каятті й проханнях відкрити вищі сфери сприйняття, в яких живе сам Бог, літній Хазяїн вже не мав спромог сад свій прекрасний доглядати, адже здоров’я зовсім втратив.
Знайоме панство здійняло його на глум. Мовляв, для чого тобі на старість знадобився Господній ум? Людського тобі замало? От і хвороба для тебе, неначе кара стала.
Старенький лишень слухав їх, зітхав, у відповідь нічого не казав.
Тим часом, прекрасний сад без догляду згасав. З’явилась в ньому гусінь, що пожирала плоди. А літній та кволий Господар дивився на те усе та Богу дякував, не помічав біди, своєї прикрої нужди.
Понищивши дерева лист, помноживши свій рід, гусінь втратила потворний вид, перетворившись на лялечок. Хазяїн виходив на ґанок у той час, дивився на переміни у свій строк, просив у Бога для себе урок…
Одної днини змінився той диво-сад. Прекрасні крилаті створіння, барвисті, витончені та грайливі здіймались, як метелики до неба. Шкідлива гусінь втратила свій вигляд і потреби. В своєму леті вони надихали містиків, письменників, поетів.
З’явилась музика та спів, присвячений метеликам красивим, які постали для багатьох небесним одкровенням, неначе дивом.
Ніжні, граційні створіння, чи те ж знайоме і незнайоме панство, чи будь-хто, звісно, не мали розуміння уроку, що сам Бог подарував Господареві саду, якому той і сумував, також був сердечно радий…
Чудо і велеліпні смисли, окраси у плинності Всесвіту часу мають завжди свою істинну суть, причин якої людям без Господа не осягнуть і не збагнуть.

Рукопис книги “ВІДЛУННЯ”

Оригінал статті на Букнет: Господар саду