“В горі та радості”. Річниця та фотоекскурсія.

2021-10-15 14:04:54 Ана Пест

“В горі та радості”. Річниця та фотоекскурсія.

Вітаю всіх авторів та читачів!

Тому до річниці захотілося зробити щось приємне.))) Для тих, хто читав це оповідання, я вирішила провести невеличку екскурсію Миколаєвом, а саме тими місцями, де відбуваються події та які відвідують герої книги. Сподіваюся вам буде не нудно.))) А якщо ви ще не встигли, то знайти історію можна, натиснувши СЮДИ.

Для початку місця, де знайдено тіла дівчат:

Анжела

Сквер імені Гмирьова, який наразі переймннували в Університетський. Він сусідить з МДУ ім. Сухомлинського, який молодше покоління називає “сухомлинкою”, а старше, як і раніше, “педіном”.

Олеся

Флотський бульвар. Він тягнеться від Інгульского моста вздовж Набережної та дублюється вже під самими водами Інгулу. Раніше мав назву Бульвар адмірала Макарова, довгу назву миколаївці скоротили до абривіатури БАМ.(Верхній БАМ та Нижній БАМ). Це Нижній БАМ або Нижня Набережна.

Ірина

Дитяче містечко “Казка”. Улюблене місце для дозвілля дітлахів Миколаєва кількох поколінь. Тут безліч розваг, атракціонів, каруселей, амфітеатр для святкових вистав, а також вподобані багатьма об’єкти: замок, паровоз та корабель, на якому колись піднімали червоні вітрила.

“Кав’ярня-книгарня”, де вперше сиділи Яна з Андрієм знаходитьсяна вулиці Потьмкінській в історичному центрі міста. Вельми затишна місцина, тому герої відвідали її ще раз.)))

 

 

 

А далі шлях, яким провела Яна нового знайомого до місця, де знайшли її сестру.

Фонтан та генделики, що знаходяться між вулицею Набережною та Флотським бульваром (Верхнім БАМом) (Це місце я описувала ще в одному оповіданні “Родинний діагноз”)

 

 

Сходи, які поєднують Верхній і Нижній БАМ. З Верхнього відкривається неймовірний краєвид на Інгул та Південний Буг та їхні береги, що потопають в зелені.

 

Каштановий сквер. Тут відбулася зустріч з В’ячеславом, чоловіком Ірини.

Для миколаївців це знакове, навіть символічне місце.Він красивий і навесні, коли рясно цвітуть каштани, і восени, коли вкривається золотом. Його полюбляють і молодь, і люди похилого віку, і мамочки з дітьми чи візочками.

Він, крім офіційної, має кілька народних назв. Його часто називають “Парком пенсіонерів”, адже ті часто проводять своє дозвілля саме тут: спілкуються, грають в шахи, танцюють під аматорський оркестр. Молодь зазвичай називає сквер “горбатим”, бо він знаходиться на пагорбі і до нього з різних боків ведуть сходи.

Тут знаходиться пям’ятник Святому Миколаю, покровителю міста. (на фото праворуч біла фігура на чорному постаменті). А вхід у сквер охороняють пара мармурових левів, які мають власну сторічну історію, а їхні спини відшліфовані тисячма малюками, що фотографувалися на їхніх спинах. (на фото потрапив лише один.)

Отака невеличка екскурсія!))))

Якщо сподобалось, пишіть про власні враження. А якщо цікаво дізнатися, що ж відбулося з героями після тих страшних подій, запрошую до оповідання “З першого снігу”.

З щирими побажаннями

Ана Пест.

Оригінал статті на Букнет: “В горі та радості”. Річниця та фотоекскурсія.