Віталій Жежера. Птах над урвищем

Віталій Жежера. Птах над урвищем

У видавництві «АРТ-ПРЕС» (м. Дніпро, 2021) вийшла нова книжка Бориса Кутового «Смерть поета».

Про це повідомляє golos.com.ua.

Автор — офіцер Командування ООС Збройних Сил України, відомий читачам як прозаїк. Торік «Голос України» публікував уривки своєрідної воєнної прози Кутового.

Ця ж книжка — несподівано інша. З перших сторінок читача попереджено, що вірші й листи, вміщені тут, належать безіменному Поетові, який разом із Борисом Кутовим із першою хвилею мобілізації пішов на війну й загинув там. Залишився тільки зошит з віршами — ось вони. Починаєш знайомитися з тими віршами, і їхня непідробно-особиста інтонація одразу бере за душу — аж настільки, що про це хочеться комусь негайно розповісти, навіть ще не дочитавши книжку до кінця. А вже десь на 30-й сторінці тебе, мов електричний розряд, пронизує прозріння, й ти розумієш, що перед тобою насправді вірші не безіменного загиблого Поета, а самого Бориса Кутового, який подає себе лише публікатором чужих творів. Отже, це — літературна містифікація. Прийом старий, як світ, одначе — дуже дієвий. Він дає авторові змогу вийти за межі власного «я» й сказати більше, ніж міг би сказати від себе. Тут навіть певні недоладності, скажімо, русизми або неправильні наголоси, не шкодять віршам, а ніби підтверджують їхню автентичність (мовляв, це писав не я, а «той хлопець», то він не додумав деякі слова, то він не розставив правильні наголоси — бо не встиг, бо війна забрала його).

Показово, що розгадка містифікації приходить до тебе, до читача в найнесподіваніший момент — коли ти читаєш найдраматичніший вірш. Ось його перші рядки: «Я не знаю, як це так вийшло — я загинув сьогодні на «промці». // Я не можу збагнути цього — я загинув сьогодні вранці».

Це — саме на вищезгаданій 30-й сторінці.

Ця книжка — про любов і війну, про нерозривно-нестерпну взаємопов’язаність цих понять. Здавалось, в останні роки наша література (та й суспільство в цілому) втомилася від цієї проблематики, збайдужіла до неї. Вірші Кутового на перший погляд — нібито теж сповідь утомленої солдатської душі. Одначе ця душа не втрачає надії, не втрачає здатності до польоту навіть на межі своїх сил. Власне, уся книжка на цьому й тримається. Якщо говорити про технологію тієї душевної витривалості, варто згадати ще один вірш, особливо пронизливий. Він — на 118-й сторінці. Цей вірш про те, як допомогти злетіти смертельно пораненому птахові. Треба принести птаха до стрімкого урвища й відпустити його там. І він мимоволі злетить — чи в небо, чи вниз, до тої глибини, «що нагадує темні очі». Так чи інакше — це буде політ.

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Віталій Жежера. Птах над урвищем

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Як зміниться Osnovy Publishing, отримавши нових власників

Відтепер видавництвом Osnovy Publishing володітиме Українська школа політичних студій (УШПС).  Про це повідомили 14 червня на сайті школи.
Право власності на 100% частки в Osnovy Publis

В Україні започаткували видавничий проєкт ilostmylibrary

Галерея сучасного мистецтва в Івано-Франківську «Асортиментна кімната» запустила власний малотиражний видавничий проєкт ilostmylibrary, що видаватиме нішеву нонфікш-літературу англійськ

Конкурси воєнної поезії і короткої прози оголосили довгі списки

Конкурс воєнної короткої прози від видавництва «Білка» та конкурс воєнної поезії пам’яті Гліба Бабіча оголосили короткі списки 2023 року. Про це повідомила на своїй фейсбук-сторінці дир

Виходить книжка свідчень жінок про війну, які збирала Вікторія Амеліна

На початку 2025 року вийде друком книжка Вікторії Амеліної War & Justice Diary: Looking at Women Looking at War («Щоденник війни і правосуддя: Дивлячись на жінок, що дивляться на війну»

Вбивство священного оленя на Оболоні — про «Катананхе» Софії Андрухович

Після 800-сторінкової «Амадоки», що охоплювала величезні шматки історії української культури і яку завбачливо в іноземних перекладах розділяли на кілька томів, Софія Андрухович створила

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"