Віктор Кучерук. «Коли дими розвіються над світом…»

2024-01-18 08:00:00 НСПУ

“Українська літературна газета”, ч. 12 (356), грудень 2023

***

Наче для оздоби

Темної ріки, –

Місяць миє лоба

В ній звіддалеки.

Полиски яскраві

На поверхні вод

Вліво і направо

Водять хоровод.

Блиски біло-сині

Влаштували рух, –

Царство світлотіней

Множиться навкруг.

Грає та іскриться

В сяєві ріка, –

Місяць білолиций

Вдарив гопака…

04.11.23

ПАГОРБ СКОРБОТИ

Біля пагорба скорботи

Оселилися жалі, –

Вишгородців більше роти

Тут покоїться в землі.

Бачу лики ясночолі

І знайомі імена, –

Поєднання смутку й болю

Серце звідує сповна.

Тиші час і шлях безмір’я

Починається отут,

Де розбуджує узгір’я

На честь вбитого салют.

Понад символами смерті –

Стяги спущено в журбі, –

Здобули в боях безсмертя

Мужні воїни собі…

01.11.23

НЕСПРАВЕДЛИВІСТЬ

Коли одні гасають по Європі,

Чи вдома сонно лічать кількість мух, –

Не бачить хтось нічого, крім окопів,

А хтось уже від вибухів оглух.

Коли одні доглянуті та ситі

Ніяк не змінюють життя своє, –

Хтось витягає з поля бою вбитих,

Пораненим померти не дає.

Коли одні, лякливі та лукаві,

Від вигадок втомилися украй, –

Керується хтось пунктиком уставу

Про необхідність боронити край.

Коли одні наповнюють кишені

Донині в лихоманці золотій, –

Хтось підіймає високо знамено

І йде рішуче за Вкраїну в бій.

03.11.23

***

Коли припинять гримати гармати

І будуть лиш комбайни на полях, –

Не стане більше мати сумувати,

Тамуючи в очах страждання й страх.

Коли дими розвіються над світом

Та щезнуть боязливо вороги, –

На батьківщину повернуться діти

І щастя запанує навкруги.

Коли загояться смертельні рани

І трохи заспокояться жалі, –

То стануть нерозлучними кохані

На квітами засіяній землі.

Коли оця війна несправедлива,

Немов прибій на морі, відшумить, –

Ізнов життям бриніти будуть ниви,

І сонця жар втішатиме блакить.

24.10.23

***

Серед ночі колискою

В небі місяць повис

І яскраво полискує,

Сяйво сіючи вниз.

Срібні блиски наведені

Прямо в душу мою, –

Видно все, що всередині

Від сторонніх таю.

І ніякими ризами

Не прикрить таїни,

Бо світінням пронизаний

До душі глибини.

23.10.23

***

Нас розлучила вдосвіта війна

І навсібіч розкидала по світу

Безжалісна стихія вогняна,

Котру ніяк не можем зупинити.

Розлуки біль породжує думки

Про рідних, найдорожчих, незабутніх, –

І оживають в спогадах роки,

Коли всі мирним бачили майбутнє.

Манила далеч світлом голубим

І, хоч шляхи звивалися зміїсто, –

Ми що не день, неначе голуби,

Щасливо вуркотіли на обійсті.

І далі б нам зростати та цвісти,

Вкорінюватись чіпко і міцніти,

Але війна затьмарює світи,

Руйнуючи Вкраїну динамітом.

Моя сім’я не рада чужині

Й за рідною домівкою страждає,

Шлючи прокльони в’їдливій війні,

Якій не видно ні кінця, ні краю.

15.10.23

***

Ряхтить листочками рудими

Над ставом стишеним верба,-

І переповнює незримо

Мене за літечком журба.

Майнуло радістю, як юність,

А навзамін лишило щем

Отут, де вчора захлинулись

Верба, ставок і я дощем…

23.09.23

***

Рву, складаючи в букетик,

Тільки квіти запашні,

Хоч змайстровані тенета

Нині також при мені.

Перед мною літо стеле

Маргаритки лугові

Там, де злякано метелик

Зачаївся у траві.

Мов боїться, що побачу

Й буде болісно йому,

Як до квітів на додачу

Жовтокрилого візьму.

22.09.23

***

Стали мутними пейзажі

І посиливсь вітру спів, –

Спорожніли смуги пляжів

Трав’янистих берегів.

Непривабливо темніє

Раннім холодом вода

І за літом ностальгія

Все частіше напада…

17.09.23

***

Бажана, але нетривала

Яскравого літа пора, –

Згрібають вже листя опале

В раптово принишклих дворах.

Дерева та трави вогнисто

Мигтять і рясніють кругом,

Але прохолодно у місті

Прадавнім над сивим Дніпром.

На клумбах жоржини і айстри

Терпляче квітують іще,

Мов хочуть поліпшити настрій

Зіпсований трохи дощем.

Неначе жаринки, привабно

Горять і тьмяніють вогні, –

Журливі, мінливі, неквапні

Барвистої осені дні.

16.09.23

***

Занурився Вишгород в осінь

І тоне в бентежній красі

Каштанів і лип жовтокосих,

Намоклих в іскристій росі.

Опалих листків шарудіння,

Звучить всюди шурхотом хвиль,

Стривожених вітром осіннім

Без всяких надмірних зусиль.

Вкриває сира позолота

До теплого літа стежки,

І сонцю уже не збороти

Холодного пензля мазки.

Лиш хата моя ще і досі

Бажане тепло береже,

Хоча вже поглибшала осінь

І Вишгород стигне уже.

15.09.23

***

Запалахкотіли

Багрецем сади, –

Почали несміло

Падати плоди.

Яблука червоні

Стали без пуття

Холодить долоні

Й солодить уста.

04.09.23

ВЕРЕС

Попри вересень,

Кущик вересу

Зеленішати більше став, –

І хизується

Нині юністю

Він однісінький поміж трав.

Потолочені,

Позолочені

Трави спати уже лягли

Навкіл вересу,

Що й у вересні

Зеленіє, як будь-коли.

02.09.23

***

На війні говорять про війну

І лиш потім шепчуться про інше,

А ось я про тебе чарівну

Між боями згадую найбільше.

Поки пам’ять втомлена жива

Й будить в серці промені рефлексів, –

Я про тебе зроджую слова

І учусь озвучувати тексти.

Де б не їхав і куди б не йшов

По степах небачено безкраїх, –

Відчуваю радісно любов,

Що на пісню душу надихає.

Я складаю з найпростіших слів

Вірші про війну і про кохання,

Щоб запам’ятався легко спів

І коротким видалось чекання.

Ти за мене більше лиш молись,

А не плач від згадок ностальгійних, –

І тоді зустрінемось колись,

Переживши цю жахливу бійню.

28.08.23

ДЖМЕЛІ

Джмелі мохнаті в конюшині

Гудуть невтомно дотемна, –

Пилком запліднюють рослини,

Нектаром втішившись сповна.

Сприяють гарним урожаям

Оцих густих пахучих трав,

Які квітуючи зростають

Там, де я поле знов зорав…

25.08.23

***

Колись був соняшник конем,

А я не знав про втому, –

Гасав щоліта день за днем

По вулицях на ньому.

Здіймалась курява увись,

Коли летів прожогом, –

І шлях привітливо стеливсь

Щасливому під ноги.

Тікали кури й горобці

Від нас, коли згарячки

Шмагав лозинкою в руці

Упрілу вкрай конячку.

Я лиш тоді кричав: Ура!..

Повсюди безтурботно,-

Дитинства радісна пора,

На жаль, безповоротна…

19.08.23

***

Земля розпечена, як деко.

Ні хмар нема, ні вітерця.

Переминається лелека

З ноги на ногу без кінця.

Тупцює, мов на сковорідці,

Півдня на березі ріки,

Допоки плещуться у річці

Дзвінкоголосі малюки.

17.08.23

***

Не утішити нічим

Материнське серце, –

Не лишився син живим

У запеклім герці.

Вправний майстер мирних справ,

Що донині зримі, –

Героїчно воював,

Кажуть побратими.

Честь і славу заслужив

У лиху годину, –

Не ховався за чужі

Тулуби та спини.

На передньому краю

Нищив супостатів

І загинув у бою

За Вкраїну-матір.

Удостоєний відзнак

Та на вроду гожий, –

У труні лежить юнак

І звестись не може.

Він лишився молодим

В пам’яті і серці, –

Тільки втішити оцим

Матір не вдається…

16.08.23

***

Місяць з’явився на овиді,

Вечір – тихіше води, –

Тільки, неначе на сповіді,

Тьохкають чорні дрозди.

Сутінь струмить прохолодою

І ароматами трав, –

Зором беру з насолодою

Все про що в книгах читав.

І розкошую, і дихаю,

Спершись плечем на стіну, –

Поночі, сповнений втіхою,

Довго лишаюсь без сну…

13.08.23

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua

Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

litgazeta.com.ua

Оригінал статті на НСПУ: Віктор Кучерук. «Коли дими розвіються над світом…»