Вона зробила це знову…

Вона зробила це знову…

Вона зробила це знову…

Всім привіт! 

Коли ми вже були у своєму  кабінеті, і збиралися випити кави, я сіла в крісло, і пола сукні випадково  сковзнула вниз, оголивши моє розбите коліно. 

— Ого, що це в тебе? — Олеська здивовано звела брови. 

— Впала сьогодні на вулиці.

— Нічого собі! Ти ж казала, що тебе шеф підвіз! 

— Ну я перед тим впала, — відчула, що червонію. — Коротше, я вийшла з дому, щоб іти до машини, перечепилася і зарила носом…

— Це тільки ти вмієш показати себе в невигідному світлі перед чоловіком, — хмикнула подруга. — А хоча, може, навпаки, в вигідному? Він же кинувся тебе героїчно рятувати і заспокоювати? 

Я кивнула. 

— От, треба взяти на озброєння, — замислено протягнула Олеся. — Наприклад, коли ми будемо йти на обід, то зазвичай у цей час до їдальні прямує і Мартиненко…

В’ячеслав Мартиненко, наш молодий програміст, був таємною Олесьчиною симпатією. Таємною, бо вони ніколи не розмовляли наодинці. Він сидів у кабінеті з  трьома такими ж трохи схибленими на комп’ютерах хлопцями, які розмовляли своєю мовою, повною незрозумілих слів. На Олесю уваги не звертав, як би вона не пускала в його бік бісики. А це мою подругу тільки роззадорювало. 

— Гей, Віко, ти що, не тут? Я тобі півгодини розповідаю про свій план спокушання Мартиненка, а ти сидиш і тупишся в вікно? Не слухаєш зовсім! 

Я стрепенулася.

— Вибач, Олесь. Задумалась, ти знаєш, у мене буває…

— Про що, цікаво? 

— Про те, як шеф згубив труси…

Очі Олесі, здавалося, стали втричі більшими.

— Ви що, там, в машині, теє…?

— Та ні, — поспішила заспокоїти її я. — Це він мені розповів історію зі свого дитинства, щоб підбадьорити. Мовляв, те, що я впала на рівному місці, це не така вже й прикра ситуація, от він колись купався чи в річці, чи в морі, не пам’ятаю вже, і згубив труси. 

— О, хотіла б я його побачити в такому вигляді, — почала зубоскалити Олеся. — Ясно, про що ти замислилася. Еротичні фантазії…

— Зовсім ні. Просто в мене виникло таке дивне відчуття… Дежа вю, чи як там кажуть… Коли ти щось бачиш чи чуєш, і розумієш, що це вже чув або бачив, але, хоч убий, не можеш пригадати, де це було і коли… Щось крутиться в голові, якийсь спогад, здається, от-от його спіймаю — і не виходить…

— Тю, дурниці які. Та такі історії, мабуть, з кожним другим траплялися. Хтось тобі просто вже про це розповідав. Я, наприклад, колись відпочивала на морі, і в мене зламалася застібка на бюстгальтері. Набігла хвиля, і понесла мій ліфчик в синє море. А я біжу за ним і кричу до дядька, який був поруч: “Ловіть, ловіть!” Він не зрозумів зразу, що я хочу, стоїть такий ошелешений, рота роззявив. Уяви, щоб ти була пенсіонером із села, приїхала відпочивати, а тут на тебе з води вискочила дівка без ліфона з криком: “Ловіть!” Добре, що бідолаху інфаркт не спіткав прямо на пляжі…

Я розреготалася. Уміє Олеська насмішити. Хай би і Мартиненку своєму розповіла якусь прикольну історію, то може й завоювала б його серце.

Але у подруги, як виявилося, була зовсім інша стратегія…

Переходьте за посиланням  і читайте книгу повністю! 

 

Також запрошую усіх охочих приєднатися до моєї творчої сторінки у ФБ! 

 

#я_божеволію_без_тебе #любовний_роман #жіночий_роман #сучасна_проза #романтика #бос_і_підлегла #дуже_емоційно #букнет

Оригінал статті на Букнет: Вона зробила це знову…

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Як зміниться Osnovy Publishing, отримавши нових власників

Відтепер видавництвом Osnovy Publishing володітиме Українська школа політичних студій (УШПС).  Про це повідомили 14 червня на сайті школи.
Право власності на 100% частки в Osnovy Publis

В Україні започаткували видавничий проєкт ilostmylibrary

Галерея сучасного мистецтва в Івано-Франківську «Асортиментна кімната» запустила власний малотиражний видавничий проєкт ilostmylibrary, що видаватиме нішеву нонфікш-літературу англійськ

Конкурси воєнної поезії і короткої прози оголосили довгі списки

Конкурс воєнної короткої прози від видавництва «Білка» та конкурс воєнної поезії пам’яті Гліба Бабіча оголосили короткі списки 2023 року. Про це повідомила на своїй фейсбук-сторінці дир

Виходить книжка свідчень жінок про війну, які збирала Вікторія Амеліна

На початку 2025 року вийде друком книжка Вікторії Амеліної War & Justice Diary: Looking at Women Looking at War («Щоденник війни і правосуддя: Дивлячись на жінок, що дивляться на війну»

Вбивство священного оленя на Оболоні — про «Катананхе» Софії Андрухович

Після 800-сторінкової «Амадоки», що охоплювала величезні шматки історії української культури і яку завбачливо в іноземних перекладах розділяли на кілька томів, Софія Андрухович створила

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"