«Весілля Настусі» Ольги Богомаз: галас і шал у степах Донеччини

«Весілля Настусі» Ольги Богомаз: галас і шал у степах Донеччини

Ольга Богомаз. Весілля Настусі – Лабораторія, 2023 – 208 с.

Нещодавно у видавництві «Лабораторія» вийшла дебютна книжка копірайтерки, менеджерки з комунікацій Ольги Богомаз «Весілля Настусі». Скоріше повість, ніж роман, цей твір розповідає історію невеликої родини, заразом нагадуючи, якою не так давно була Донеччина, ще не випалена і не знелюднена ворогом… 

Як повідомляє підзаголовок «Весілля Настусі», перед нами «роман про подорож додому». Шлях зі столиці до невеликого містечка на Сході України долають брат і сестра, двійнята – Яра та Олег. Вони давно не були вдома, бо, як це часто трапляється і в реальному житті, колись втекли якомога далі від легкозаймистого сімейного середовища, аби вціліти й будувати самостійне життя, ще довго лікуючи рани дитинства. 

 

Великої дружби між братом і сестрою не було ніколи. Вони йшли поруч, але паралельно, дотримуючись принципу невтручання в життя одне одного. 

 

І от їх – заклопотаних і знервованих – зустрічаємо на київському автовокзалі. Події твору відбуваються 2016 року. В реальності того часу війна відступила. Її бурхливі хвилі відкотились, залишивши по собі блокпости, трохи руїн і сердитих колаборантів, які зачаїлись в очікуванні наступної навали. Яра та Олег вирушають додому, бо мають бути присутніми на весіллі молодшої сестри – Настусі. Потроху авторка книжки починає розплутувати клубок родинних взаємин героїв. Насправді він не такий вже й заплутаний. 

 

За вже згаданою відстороненістю брата й сестри криється біль утрати. Їхній батько, шкільний вчитель малювання й художник-абстракціоніст помер, коли дітям було по дев’ять років. Так склались обставини, а точніше вирішила мама Оксана, що Яра з Олегом не були присутні на похороні. Прощання, що не відбулось, обтяжуватиме їх усе життя. 

Та їхній сум несподівано перетвориться у ненависть. За дев’ять місяців після смерті тата народиться Настуся – донька, якої Оксана вирішить не позбуватись, попри всю важкість ситуації в родині, бо захоче мати когось, хто порятує її саму від туги. Зваливши молодшу дитину на старших, мати перетворить життя підлітків на пекло,  рятуватиме з якого Яру та Олега лише перебування у бабці Анюти й діда Федора – типової для Донбасу пари, здавалося б, непоєднуваних людей, волинянина та росіянки.

 

Образи, гнів, брак любові та порозуміння – геть не той багаж, який хочеться тягнути із собою. Ярі й Олегу важко. Але вони намагаються знайти у подорожі додому певний сенс. Так, Олег прагне краще пізнати батька, знайти його роботи, а Яра хоче звільнитись від пут незадоволення матері та її маніпуляцій. 

 

Брат із сестрою долають довгий шлях, зустрічають різних людей. Здається, що крига між ними тане. Звісно, у скороминучому людському житті ми всі одне одному подорожні, але завжди має бути той, з ким хочеться разом вийти на зупинці, навіть якщо вона не твоя. 

 

Ярі та Олегу не судилось потрапити на весілля. Раптом помирає дідусь Федір. І вже інші турботи, спогади й почуття виходять на перший план… 

 

Дебютну прозу Ольги Богомаз, створену в стилі популярних нині родинних історій із заглибленням у травматичні досвіди, можна назвати вдалою та, звісно, не ідеальною. Авторка добре працює з персонажами, деякі з них подані в розвитку, деякі як цілісність – відчутна до кінематографічності. Втім у книжці є кілька сцен і героїв, які або взагалі є сумнівними для потреб розвитку сюжету, наприклад, епізод із п’яним хлопцем в автобусі та його батьком, або викликають подив обірваністю й нереалізованістю попри яскравий потенціал, як частина з тіткою Ірою. 

Окремо слід згадати про мову твору. Так, в ньому є російська, бо це чесно й реалістично, хоч і неприємно. У «Весіллі Настусі» домінують діалоги, бо розмова в дорозі – це шанс побути якщо не кращою версією себе, то трохи іншою людиною. Але є у творі чудові описи природи. І ось тут важко уникнути фрази про те, що книжка Ольги Богомаз, за словами авторки, хоч і для широкої аудиторії, але східнякам вона буде по-особливому близькою. Бо в тексті – висока блакить неба, глина замість чорнозему, на якій наші бабусі примудрялись вирощувати картоплю та квасолю, і степ… 

 

Підступність степових квітів породжена боротьбою за виживання. Вони твердіють від засухи, щоб не вмирати, вицвітають на сонці, щоб злитися із землею, гострять колючки, як ножі, щоб захиститися від звірів, а щоб насіння не зламало їм хребта, скидають його птахам. 

 

Власне, ця сила виживання відчувається в Ярі та Олегові, які після мандрівки стають ближчими, але ще більше – в Настусі. Перед кожним із них – нові дороги, та головне – розуміння того, що у житті майже завжди є вибір і шанс щось змінити. 

 

Купити книжку

 

Матеріал створено за підтримки ПЕН Україна. 

Оригінал статті на Suspilne: «Весілля Настусі» Ольги Богомаз: галас і шал у степах Донеччини

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

У метро Києва встановили назву станції «Площа українських героїв»

У Києві встановили літери на перейменованій станцій метро «Площа Українських Героїв». Про це на своїй фейсбук-сторінці розповів шрифтовий дизайнер Богдан Гдаль. 
Відлиті у повнорозмірні

Чародійницькі ліки для читачів

10 квітня ошатна бібліотека селища Слобожанське Дніпропетровської області приймала довгоочікуваних гостей – митців Еліну Заржицьку та Олену Швець-Васіну.

На зустрічі були присутні вчителі Слобожанськ

Карандєєв у Херсоні оглянув театр, музей і бібліотеки

Т. в. о. міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв під час робочої поїздки в Херсон оглянув обласний театр, музей і бібліотеки.

Про це повідомляє пресслужба МКІП, передає Укрінф

Перекладачка Ірина Маркова потребує допомоги

Перекладачка Ірина Маркова потребує допомоги у лікуванні. Про це повідомили на фейсбук-сторінці видавництва Komubook.
«Талановита перекладачка і просто дуже мила та розумна дівчина Ірин

Поет і військовий Дмитро Лазуткін став речником Міноборони

Військовослужбовець, поет, лавреат Шевченківської премії 2024 року Дмитро Лазуткін став речником Міністерства оборони України. Про це повідомили в етері телемаратону, відрекомендувавши

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"