Василь Махно. Передумови посмертної подорожі Христофора Колумба

2024-03-03 22:00:00 НСПУ

1.

До королівства Кастільї та Леона

за правління Ізабели Кастильської

та Фердинанда Араґонського

доносилися чутки про багатства Індії

А коли Васко да Ґама повернувся

із навантаженими прянощами –

то їх запах заполонив Європу:

й королі та придворні заметушилися

– гадаючи –

якби-то розжитися та примножити багатства

завоювавши далекі краї

в яких тамтешні люди оздоблені

дванадцятьма парами очей.

Якийсь Cristóbal Colón місяцями очікував авдієнції

у Ізабели та Фердинанда

але авґустішій парі було не до нього –

тривала війна з Ґранадою.

Однак королівський духівник – старий лис –

занюхав  різкий запах незнаної землі перенесений вітрами

через Атлантику – масний як сік переспілої помаранчі

Він й умовив королівську пару вислухати

настирливого мореплавця – тим паче у воєнних діях

наступило затишшя.

Вирішено було – спорядити

три кораблі.

А щоби випередити ненависних портуґальців

– завжди вони плутаються під ногами –

довірилися розрахункам

астронома і картографа Паоло Тосканеллі:

мовляв плисти потрібно на захід.

Розрахунки – як потім з’ясується – були помилковими.

Cristóbal Colón  передбачав успіх

й зажадав для себе: адміральського чину

– титулу віце-короля нових земель

та десятої частини від майбутніх багатств

Ізабела з Фердинандом поламалися для годиться

та врешті погодилися

Достеменно відомо було

що пролив до Червоного моря  пантрує  Османський флот

«Значить, – подумав Cristóbal Colón , – потрібно плисти на захід».

2

Флотилія з трьох кораблів долала морські простори

порипуючи розсохлим корабельним деревом

вітрила тріпотіли як крила морських ангелів

а матроси – які вичерпували воду стоячи у ній по котики

бо солона вода просочувалася крізь щілини –

кляли на чім світ стоїть свою нещасну долю

були з Адміралом королівський контролер

і королівський постільний та ще десятки відчайдухів

і коли хто-небудь помічав птахів чи скупчення зелених водоростей

то вдивляючись у блискучий горизонт

хотіли бачити землю: бо першому хто прокричить: Земля!

даровано буде тисячу мараведі та інші королівські привілеї

супроводжували дельфіни й літаючі риби

а також  фонтани печальних  китів

тремтіли стрілки компасів – а кораблі

корилися морським течіям та поривистим вітрам

одного дня над кораблями пролетіли дивовижні білі птахи

і кожен з команди подумав що земля близько

І одного дня коли Адмірал перепочивав

накрившись мапами  і снилися йому Альхамбра й Андалузія

якийсь Родріґо – з тих відчайдухів  що відірви та викинь –

помітив на горизонті вузьку зелену смужку

і перед тим як прокричати: земля та щоби не осоромитися

він ще раз протер брудною рукою закислі очі

наблизившись на човнах мореплавці побачили нагих людей –

не було в них дванацятеро очей і жодної зброї окрім дерев’яних палиць

жінки що стояли поруч нагадували  

злитки золота – а їх неприкритий сором

порослий дротяним чорним волоссям

нижче животів виколював прибульцям очі

3

Островитяни подумали що прибули їхні боги

Тим часом три капітани та королівські контролер

з постільним засвідчили що Адмірал

першим побачив землю і першим ступив на берег

допливши з командою на човнах

Та поки іспанці складали правові акти на нові землі

тубільці що були позникали в своїх зарослях

повернулися з подарунками – папугами та пряжею –

й тицяли їх наївно богам

Адмірал розпорядився роздати вервиці зі скляними

камінцями й подумав: «З них  будуть – кмітливі слуги

і сумирні  християни». Він втикнув королівський

прапор з ініціалами «F» та  «Y» у вогку від дощу землю

і назвав острів Фернандіна – й усі присутні ствердили

що присягнуть – у разі чого – перед королівським двором

Адмірал прилучивши острів з новими підданими

до королівства Кастильї та Леоне

вирішив не затримуватися й плисти далі

він уже майже всівся у човен закинувши одну ногу за борт

аж тут біля нього з’явився осмілілий тубілець

показуючи на міґах на Адміралову шпагу

Адмірал витягнув її а той схопившись за лезо

порізав собі долоню – й скривившись

дивився як  з чорної долоні скапує кров

злизуючи її чорним язиком. Боги виявились жорстокими

але про це згодом: коли зґвалтують його дружину

а йому просто випустять кишки

4

Коли Адмірал обігнув цю землю і переконався

що це острів –  «Санта Марія» лягла

на прибережні рифи

розпоровши днище як риба черево

Cristóbal Colón  наказав розбирати корабель

вилаяв  капітана-невдаху

й усіх – тридцятьох дев’ятьох матросів з «Санта Марії»

відправив на берег

лише двома кораблями Адмірал повертався до Іспанії

й місця для всіх забракло – до того ж

він прихопив з собою – як уважав – індійців; а окрім них – листки тютюну

папуг – гамаки – і перші збудники сифілісу

Адмірал пообіцяв залишеній команді

повернутися: одні з них – тішилися що заживуть на всю губу

інші – не вірили жодному адміральському слову –

й потягнулися довгі тижні очікування

освоївшись знахабнілі іспанці виловлювали тубільців

і вимагали від них золота

а жінок привласнювали насильно – утримуючи

біля себе одночасно двох-трьох

збудовану з корабельного дерева фортецю

тубільці оточили й перебивши іспанців

забрали своїх жінок та дочок

а фортецю підпалили разом з трупами

у вересні 1493 року флотилією з сімнадцяти кораблів

Адмірал – дотримавши слова прибуде

до бухти в надії побачити фортецю та матросів

але згарище встигло зарости буйною рослинністю.

5

О великий мореплавче –

ти що назвав відкриті тобою землі

надавши їм імена королеви і короля

і країни – з портів якої ти вирушав у небезпечні плавання

О адмірале морів та океанів –

гнаний жагою багатства – жагою відкриттів

ти що навчив нас курити тютюн

ти що привіз нам картоплю і кукурудзу

ти помирав напівзабутий

позбавлений привілеїв

бо не привіз достатньо золота та прянощів

на які сподівалися Ізабела із Фердинандом

пощо їм твої листки тютюну? – якщо вони не знали що з ними чинити

пощо їм твоя картопля? – якщо вони не відчували її смаку

пощо їм твої папуги? – якщо від них не дочекаєшся співу

дух твій спротивився смерті – о Адмірале!

і ти знову вирушив у  подорож з Севільї

до Санто-Домінґо, а відвідавши  Кубу

знову повернутися до Севільї

де твій прах тримають на своїх раменах королі

але ти так усіх заплутав

подорожуючи по своїй смерті

з Європи до Нового світу і знову до Європи

й не знати де поклонятися тобі

у Севільї чи в Санто-Домінґо?

О великий мореплавче –

якби ти поплив на схід

якби не помилка картографа Паоло Тосканелі

чи нині писав би я про тебе?

Дякую тобі за картоплю і папуг

і прикушу язик подяки за тютюн і сифіліс

а гріхи які ти і твої матроси вчинили над тубільцями

спокутуєш – мабуть – довічним посмертним

туди-сюди  плаванням

адмірале морів та океанів

великий мореплавче

zbruc.eu

Оригінал статті на НСПУ: Василь Махно. Передумови посмертної подорожі Христофора Колумба