Василь Герасим’юк. «У поезії, як на полотнах давніх майстрів…»

“Українська літературна газета”, ч. 2 (346), лютий 2023
Сумну звістку почув я недалеко від Стопчатова – у своєму родинному селі Прокурава – «Пикурєва» (так усі тут кажуть). Я не знав, звісно, що поета хоронитимуть у Стопчатові, але одразу зазвучав у мені один із тих його віршів, які я умовно називаю «стопчатівськими».
Клуб сільський. Чотири кроки –
сценка.
В залі дим гасниць і цигарок.
Там колись декламував Шевченка
Я – із Багадунки пастушок.
Ще не юнак – отрок, читає напам’ять полум’яні рядки Кобзаря і присутність цього вогню відчуває не тільки він. Одна людина в залі відчуває особливо. Прозірливо.
Я світився! Закликав ламати
Каземати пана й холуя.
Всі мені плескали.
Тільки мати…
Тільки мати плакала моя.
Два останні рядки я запам’ятав на все життя. Для мене вони найпронизливіші у Павличка. Може тому, що до матері поет звертається рідше, ніж до коханої, а мати найближча до Вітчизни, і тут вимовляємо не «до якої», а «без якої», себто, без якої поет себе не мислить. У Павличка присвята коханій – це часто присвята Україні. А хіба у Вінграновського не так? Поети відрізняються насамперед інтонаційно. Це підтверджує, що в поезії, як на полотнах давніх майстрів, немає нічого другорядного. Все має своє коріння і свою тяглість. Тому кожен поет від Бога в моєму розумінні національний поет, бо «нація – не те, що людина думає про себе у своєму часі, а що Бог думає про неї у вічності» (Мігель де Унамуно). Ми сьогодні думаємо не про смерть поета, а про дитинство поета і вічність поета на цій землі. Більше сорока років тому до циклу своєї інтимної лірики «Незрима тінь» я взяв епіграф із «Таємниці…»:
Дитинство й ти. Це наче все.
Прочитаю фрагмент, позначений впливом інтонації Дмитра Павличка.
З тобою дні – як на верхах пласти:
Не раз, не два я скИдав сіно сиве…
А молоді смереки на остриви
Рубав… А скільки їх? – не знаєш ти.
Оцю покрову, цей поліг без меж
Не втримають ґруні, коли завіє…
Хай ріще смерекове гори вкриє,
Щоб я почув, як ти від мене йдеш.
Вона ще прийде сюди, Майстре! І все знову почнеться так, як починалася Ваша основна книга «Таємниця твого обличчя»:
Моя любове, ти – як Бог…
Як пророкові у Святому Письмі, Вам явиться Бог не в громах і в блискавицях, яких стільки випало у земному житті, а в тихому повіві – у тому леготі, без якого немає Царства Небесного. Вічна пам’ять.
litgazeta.com.ua
Оригінал статті на НСПУ: Василь Герасим’юк. «У поезії, як на полотнах давніх майстрів…»
Блог
У «Фоліо» пояснили, чому надрукують книжку, від якої відмовилося видавництво ЖупанськогоВидавництво «Фоліо» надрукує книжку «Легенди Смарагдового острова», співавторами якої є Васіліса Мазурчук (Трофимович) і Віталій Кривоніс. Про це на своїй фейсбук-сторінці повідомив ген
Анджеліна Джолі про Вікторію Амеліну: Ми в неоплатному боргу перед усіма, хто ризикує життямПід час урочистої церемонії вручення нагороди Trophée Chopard на Каннському кінофестивалі акторка і гуманітарна діячка Анджеліна Джолі вшанувала пам’ять митців, які загинули внаслідок в
Пішла з життя мовознавиця Марія ПлющУ віці 99 років померла мовознавиця і професорка Марія Плющ. Про це повідомили на сайті факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка державного універ
Через бойкот письменників вручили всі премії PEN America Literary Awards, окрім однієїУ Нью-Йорку відбулася 61-ша церемонія вручення літературних премій PEN America — одна з найважливіших літературних подій США. Про це повідомили на сайті американського PEN.
Впродовж веч
Лавреаткою літературної премії Європейського Союзу 2025 року (European Union Prize for Literature, EUPL) стала італійська письменниця Ніколетта Верна, її нагородили за роман «Дні скла».
Перейти до блогу
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.