Василь Герасим’юк. «У поезії, як на полотнах давніх майстрів…»
“Українська літературна газета”, ч. 2 (346), лютий 2023
Сумну звістку почув я недалеко від Стопчатова – у своєму родинному селі Прокурава – «Пикурєва» (так усі тут кажуть). Я не знав, звісно, що поета хоронитимуть у Стопчатові, але одразу зазвучав у мені один із тих його віршів, які я умовно називаю «стопчатівськими».
Клуб сільський. Чотири кроки –
сценка.
В залі дим гасниць і цигарок.
Там колись декламував Шевченка
Я – із Багадунки пастушок.
Ще не юнак – отрок, читає напам’ять полум’яні рядки Кобзаря і присутність цього вогню відчуває не тільки він. Одна людина в залі відчуває особливо. Прозірливо.
Я світився! Закликав ламати
Каземати пана й холуя.
Всі мені плескали.
Тільки мати…
Тільки мати плакала моя.
Два останні рядки я запам’ятав на все життя. Для мене вони найпронизливіші у Павличка. Може тому, що до матері поет звертається рідше, ніж до коханої, а мати найближча до Вітчизни, і тут вимовляємо не «до якої», а «без якої», себто, без якої поет себе не мислить. У Павличка присвята коханій – це часто присвята Україні. А хіба у Вінграновського не так? Поети відрізняються насамперед інтонаційно. Це підтверджує, що в поезії, як на полотнах давніх майстрів, немає нічого другорядного. Все має своє коріння і свою тяглість. Тому кожен поет від Бога в моєму розумінні національний поет, бо «нація – не те, що людина думає про себе у своєму часі, а що Бог думає про неї у вічності» (Мігель де Унамуно). Ми сьогодні думаємо не про смерть поета, а про дитинство поета і вічність поета на цій землі. Більше сорока років тому до циклу своєї інтимної лірики «Незрима тінь» я взяв епіграф із «Таємниці…»:
Дитинство й ти. Це наче все.
Прочитаю фрагмент, позначений впливом інтонації Дмитра Павличка.
З тобою дні – як на верхах пласти:
Не раз, не два я скИдав сіно сиве…
А молоді смереки на остриви
Рубав… А скільки їх? – не знаєш ти.
Оцю покрову, цей поліг без меж
Не втримають ґруні, коли завіє…
Хай ріще смерекове гори вкриє,
Щоб я почув, як ти від мене йдеш.
Вона ще прийде сюди, Майстре! І все знову почнеться так, як починалася Ваша основна книга «Таємниця твого обличчя»:
Моя любове, ти – як Бог…
Як пророкові у Святому Письмі, Вам явиться Бог не в громах і в блискавицях, яких стільки випало у земному житті, а в тихому повіві – у тому леготі, без якого немає Царства Небесного. Вічна пам’ять.
litgazeta.com.ua
Оригінал статті на НСПУ: Василь Герасим’юк. «У поезії, як на полотнах давніх майстрів…»
Блог
Поезія Мусаковської і Андруховича — нові переклади за кордономУ США вийшли поетичні збірки Set change («Зміна декорацій») Юрія Андруховича та The God of Freedom («Бог свободи») Юлії Мусаковської.
Поетична збірка Юрія Андруховича вийшла в американ
У Львові вулицю Технічну перейменували на честь Ірини Фаріон — мовознавиці, громадської діячки та колишньої депутатки, вбитої у липні 2024 року. Рішення про це ухвалили на засіданні Льв
Переклади осені: іспанська фантастика, американський роман і політична сатира зі Шрі-ЛанкиЦієї осені ледь не кожне українське видавництво стикнулося із затримками з друком. Втім, це не завадило порадувати читачів новинками, адже ідеальний сезон для проведення часу із книжкою
Російську літературу переробляють на туалетний папір на ВолиніУ Ковелі збирають російську літературу для подальшого перероблювання. Ініціаторами стали місцеві волонтери громадської організації UA Resistance Foundation.
Зібрані книжки активісти від
Камеля Дауда, цьогорічного лауреата Гонкурівської премії, звинуватили у використанні реальної історії життя пацієнтки його дружини як основи для роману «Гурії».
Роман розповідає історію
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.