Ваня Ангелова (Болгарія). «Зловісно гримить відголосок нової війни»

Ваня Ангелова (Болгарія). «Зловісно гримить відголосок нової війни»

Болгарську поетесу і перекладачку Ваню Ангелову добре знають в Україні. Знають за віршами, які не раз перекладались на українську, а 2021 року в Києві в перекладі Інни Ковальчук вийшла її збірка «Розкрилена душа». Знають за перекладами на болгарську та популяризацію на Балканах сучасної української поезії. І коли розпочалась російсько-українська війна, серце болгарки з болем відгукнулось на нашу трагедію. Пропонуємо вашій увазі кілька найновіших творів поетеси.
 
Український ранок
 
Небокрай спохмурнів, і зробилося синє ліловим.
Тиша схлипнула, й вітру спинилось виття голосне.
В óці ночі величної погляд відбився ранковий.
В сірій хмарі завмер місяченько, ще хвильку – й засне.
 
І тоді, як нічого уже не чекали нового,
враз над містом зненацька пронісся ракетний снаряд.
З літаків впали бомби, ввірвалася в ранок тривога,
заповзли хижі танки з ворожим загоном позад.
 
Харків’яни в метро познаходили сховок для себе.
Їх прикрила земля, наче то не землянка, а дім.
Для загиблих героїв єдиними житлом стало небо,
їхнім душам Господь дав притулок безпечний усім.
 
Діти в Києві також сидять у підвалах глибоких,
щойно десь пролунає снарядів погрозливий рев.
Чи забудете гуркіт цей, хоч пролетить рік за роком,
та могильне ридання старих – аж за душу бере?
 
Чи убитих синів, чоловіків, загиблих у битвах?
Чи порожню шинель після батька, що в шафі висить?
Від військового штабу про смерть, про загибель «привіти»?
Чи поцілену просинь, яка від страждання кричить?
 
Небокрай спохмурнів, і зробилося синє ліловим.
Тиша схлипнула, й вітру спинилось виття голосне.
В óці ночі величної погляд відбився ранковий.
В сірій хмарі завмер місяченько, ще хвильку – й засне…
 
 
 
Сину, не йди на війну
 
Солдату-окупанту
 
Ти не йди, мій сину на війну!
То не ласка жінки і не мрія –
ліжко твоє жаром не зігріє.
То страждання за страшну ціну
 
Завше – без кінця ясного бій.
Утікай від смерті, від мертвоти.
Бог піднявсь за тебе на Голготу.
За життя тримайся, сину мій!
 
Каркають дияволи – і в хлань
душу твою хочуть опустити.
Ти не сплав, для гибелі нагрітий!
Краще, сину, дезертиром стань!
 
На гарматне м’ясо ти підеш.
Ти ж не вбивця і не душогубець –
голуб чистий і людинолюбець,
з проса висівковий хліб клюєш.
 
Синку мій, дитя Господнє ти,
хай від тебе щастя мають люди!
Відповідей і питань не буде.
Сіть павук продовжує плести…
 
Хорт, що піджидає дичину,
а не ласка жінки на світанні,
не обійми мамині жадані.
Ти не йди, мій сину на війну!
 
 
Поміж людського тлуму і хаóсу
 
Збожеволів цей світ, одвернув свої страхи від Бога.
У відлунні від бомб він живе, позабувши любов.
І світає у смутку в дні горя. Вдаряє тривога.
І між тлуму людського й хаóсу туляється кров.
 
Винний ти чи правий – ні для кого в тім сенсу нема вже.
Кроком руш! І на смерть! В бій жорстокий рушає солдат.
Бо Життя – тільки сон, ілюзорне, як видиво, майже,
добровільно дарована Богом на світ благодать.
 
Хтось не спить у траншеях. Сини його гинуть на фронті.
Відкривають вогонь. Поряд – вибухи мін і ракет.
«Стрічний марш…» Кроком руш! Дим простелиться на горизонті.
Рота, струнко! Ура! На рятунок загону – вперед!
 
Рапортує ця мить. Офіцер преферанс залишає,
дім і матір, дітей і дружину, хоч плачуть вони.
Непорушні степи під ногами і спека. Смеркає.
І зловісно гримить відголосок нової війни.
 
Та чи прийдуть назад? Чи повернуться мертві до себе?
«Люлі-лю! Люлі-лю!» Не пробуджуйтеся, молодці!
Загойдалось в пилюці, на піту* скрутилося Небо.
Шапки геть! І поклін! І «За почесть» навіки, бійці!
 
Скаженіє цей світ, одвернувся у страху від Бога.
І блукає між тлуму й хаóсу нелюдського кров,
щоб світати у смутку. Щоб бити в дні горя тривогу.
Щоби жити в відлунні від бомб, загубивши любов.
 
* Піта – круглий плоский хліб із тонкого білого або коричневого борошна, популярний на узбережжі Середземного моря.
 
З болгарської переклав Віктор Мельник

litgazeta.com.ua

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Ваня Ангелова (Болгарія). «Зловісно гримить відголосок нової війни»

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Продовження попаданки!

Усім привіт! 

Оновлення книги Академія дружин драконів вже на сайті! 

 

                        Запрошую до прочитання 

поціновувачів фентезі,

Досьє на персонажа

Ім’я: Белла

Фамілія: Франкс

Рід: Франкс

Країна: Україна (перебування в цей момент)

Вік: 16

Ріст: 165 см

Характер: хитра; весела; вигадлива.

Родичі: Ян Косориконіг – зведений брат ; Ольга Косориконіг – опікун.

Сильні

Не варто проходити повз)

Ваша підтримка дуже важлива для мене)Підтримайте мене та цю книгу)І деякий подарунок для вас)

Няня по зальоту

Оце я потрапила! Так, саме такі думки завітали до мене в голову, коли я дізналася, що мені доведеться підміняти

Я теж хочу собі принца!

Привіт всім) Останнім часом мене тягне на історії про королівства)) Як тільки я дочитала до останньої випущеної глави книжку Юліанни “Та єдина, яку він шукав”, то одразу почала шерстити букнет на ще щось подібної тематики

Нова обкладинка та трішки перчику)

Слава Україні! 

Шановні читачі, хочу повідомити, що історія

“День студента”

отримала нову обкладинку! Ось так вона виглядає зараз)  

Також хочу поділитися враженнями про книгу, яку нещодавно почала

Перейти до блогу

Нові автори

Ірина Мостепан (Мельник)

Ірина Сергіївна Мостепан (дівоче прізвище – Мельник) народилася 12 жовтня 1987 року на Рівненщині у селі Олександрія. Член Національної спілки письменників України. Учасниця народного літературного об’єднання «Поетарх» Рівненського палацу дітей та молоді. Акторка Рівненського молодіжного народного театру ім. Атталії Гаврюшенко. Із 2019 року живе у місті Ірпінь. Працює вчителем в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету […]

Діана Анджейчик Кількість робіт: 6 Денис Нарбут

Народився 13 березня 1985 року в м.Армянськ (АР Крим, Україна). Після смерті батька, переїхав з матір’ю та братом в м.Вознесенськ, Миколаївська обл. Публікуватися почав з 16 років у друкованих газетах, книгахзбірниках, альманахах у м.Вознесенськ та м.Миколаїв та інтернетпорталах України. Протягом тривалого часу писав мало. З середини 2020 року повернувся до активного написання віршів та публікацій. […]

Ірина Каспрук

Я – Ірина Каспрук. Поетеса, авторка поетичної збірки “Вплітаючи квіти у своє волосся”. Друзі часто називають мене Сонячна, тому більше моєї поезії ви знайдете у соцмережах за #sonyachna. Детальніше ознайомитись з моєю творчістю можна ось тут : https://www.facebook.com/irkaspruk/

Камелія Кількість робіт: 8 Перейти до "Нові автори"