Валерій Кулик. «І віра нашу волю воскрешає»

Валерій Кулик. «І віра нашу волю воскрешає»

“Українська літературна газета”, ч. (360), квітень 2024

Патріот Херсона – так напівжартома називають містяни письменника і громадського діяча Валерія Кулика, який, незважаючий ні  на які складні обставини, безвиїзно залишався в рідному місті. І плюс до всього, наполегливо творчо працював. Як доказ цього – видана торік нова книга сонетів «Дніпро рятує Україну». Збірка поезій була чотирнадцять разів презентована, як у Херсоні, так і в деокупованих громадах Таврійського краю. Пропонуємо вашій увазі добірку сонетів знаного в Україні автора.

* * *

Надія сонцем сходить у душі –

Загарбники пощезнуть здичавілі…

І наш народ у богатирській силі

Ущент потрощить полчища чужі.

Одне прошу: закрийте небеса!

Стоять на вахті сили оборони –

Ракети нищать та іранські дрони,

Як грізна небезпека нависа…

Європа допоможе… Та коли?

Розгублено мовчить бюрократія…

Ми ще в такому пеклі не були,

Що ворог дикий з бункера затіяв.

Огнем гори, московія-росія!

Ти варта всепланетної хули…

Година історична

І кожен подих мій –

Тобі, земля правічна…

В пожежі світовій

Хода твоя велична.

Ти серцем зрозумій,

Розміреність столична –

У спалахах надій

Година історична…

Вражай ворожу ціль –

Хай слово влучним буде!

А сила молода іще прибуде.

Ген лине розголосся звідусіль:

Добридень, козаки! Вам – хліб та сіль!

Із вдячністю підносять добрі люди…

* * *

У них таки не вистачить ракет –

Я сподіванням серце спрагле грію.

Вони літак спалили, та не мрію,

Бо не змогли спинить до правди лет.

Земля зріднила. Це вже не секрет,

Щоб зупинити наглу єремію,

Щоб голову зрубати злому змію,

Нам треба добре вигострить багнет.

А хлопці трощать ворога ночами,

І вдень палає на полях броня.

Так нечисть викорінюють мечами,

Так наш народ світи обороня…

Не зупинити у бою коня

Ніякими підступними речами…

* * *

Мій дуб таки війну переживе –

У глибочінь сяга його коріння.

Він – світу неповторне сотворіння,

Хоча у суті прагнень не нове…

У безвість час приречений пливе,

Йому чуже незрозуміле тління.

По забаганці щучого веління

Когось до прірви безрозсуддя зве…

Нарешті вийшов з берегів Дніпро,

Він скоро ненависну зграю змиє.

Заторжествує на землі добро –

Й навіки щезне зазіхання змія.

Щасливий той, хто честь тримати вміє,

Вигострюючи правдою перо…

Мелодія

Не грай, сопілко, і душі не край…

Так затужив я, люба, за тобою.

Благаю, тільки хвильку постривай,

Ще ж бо ріка не стала голубою…

Мелодія повернеться колись,

Вона ще буде ніжно пломеніти,

Як біла хмарка, що пливе увись,

Як ці ранкові придорожні квіти.

Сьогодні в мене солод на вустах –

Тебе, голубко, у думках цілую…

Сопілонько, за все тебе ціную,

Бо день весною та бузком пропах…

Скажи, в яких ти прилітаєш снах –

Я тінь твою вербову намалюю…

Мій день

Де взяти сили, щоб усе збагнуть?

За домом – постріли… Реалії жахливі…

Біда прийшла. По нашій рідній ниві

Уже прокляті недруги повзуть…

Сторінку важко цю перегорнуть.

Часи прийшли химерно-юродиві –

Земля горить в пекельному огниві

І вороги мінують нашу путь…

Якби була історія друга,

І вміло боротьбою керували,

Народна воля – вольтова дуга –

До тла спалила б дикунів навалу…

Нам би тоді питань не задавали,

Чому всім Україна дорога…

Контрасти дня

Блакитний ранок… Сонячні розводи…

На сині неба – золоті мазки…

В таку хвилину прозоріють води,

Стає повітря напрочуд легким.

Обожнюю земні дива природи.

А роси – діамантові разки…

Душа бува затерпне вряди-годи,

Коли пишу ці трепетні рядки.

Та постривайте, як нам буть з війною?

За кілька верст – окопи і броня…

Під вечір – вибухи… Аж дух перепиня.

Ракета пролітає наді мною…

Біда нас не обходить стороною,

Вона жахливим сном наздоганя…

* * *

І віра наша волю воскрешає.

Радіють сонцю вічні береги.

Козацький стяг у високості сяє,

З Херсона відступили вороги…

Ніхто звитяги іншої не знає –

У вирі нездоланної снаги

Народ відважно бореться, співає

Та вчиться повертать свої борги…

Широка і пряма у нас дорога –

Ідуть по ній і дочки, і сини.

Свободу у серцях несуть вони

Від отчого священного порога…

Мета одна – жадана Перемоги

На крилах дня прийдешньої весни.

День визволення

Херсонці волю зустрічають

На вітрі мають прапори.

А над майданом зграя чайок

Летить осінньої пори…

Погода схожа із весною.

На вулиці сердець тепло.

Щасливий люд стоїть стіною –

Давно такого не було.

Всі визволителів вітають,

Ще й сльози радості в очах…

Вогонь свободи не зачах –

Він на обличчях розквітає.

І день новий таки світає –

Довгоочікуваний птах…

Антонівський міст

Синові Роману

Хто міг подумати й коли,

Що полетить гігант в захмар’я,

Туди, де вічні зорі марять,

Де ми ще зроду не були…

Така вона хода війни.

Зникають цінності безцінні –

Вони вмирають, наче тіні

На тлі земної далини…

Антонівський розбито міст –

Доволі непроста руїна.

У цьому є високий зміст,

Бо силу має Україна!

В борні народній суть глибинна,

Що постає на повен зріст…

Прозріння

Я витравлю раба таки із себе.

Століття срібне хай поїсть іржа…

Калина розцвітає в сотні стебел…

Між нами й московитами – межа…

Було чимало помилок минулих –

Журюся гірко в світлі при свічі.

Бредуть години, як ліниві мули…

Які ж міцні у часу обручі!

Тенета рве моя правічна мова,

Летять у прірву віяння чужі.

Туман мине, розтануть міражі,

Розвіється зневір’я, мов полова –

І з’явиться тоді земна основа,

Та стане легко й чисто на душі…

День матері

Шануймо рідну матір! Лиш вона

Розрада і опора в цілім світі,

Любов, яка ніколи не мина,

Вона – зоря найвища у зеніті.

Благословенна вічна далина –

Та, за яку завжди ми ув одвіті…

Знов сокровенна пісня долина,

Що ми співали у далекім літі…

Летять роки, та квітнуть рушники –

Оті, які матуся вишивала.

Вона добром налите серце мала,

Всім сонце дарувала залюбки.

Пишу до тебе трепетні рядки –

І світло на душі, якби ти знала…

Кицюня Ксюша

Давно пороз’їжджалися господарі.

Хіба не ходять більше поїзди?

Невже квитки додому порозпродані

Ніхто не повертається сюди…

Кицюня Ксюша жде,

не дочекається.

Її сусідка Галя догляда.

Бабуся мило й чемно посміхається:

Поїхала хазяйка – не біда…

Тварина знать не зна, що в світі коїться,

Вона чекає ласки і тепла…

Їй важко розгадати сутність зла,

Тому нявчить весь день, не заспокоїться…

Моя тривога скоро не загоїться –

Домашня кішка смутку додала…

Гуманітарна поміч

З усіх усюд прямують до Херсона

Гуманітарні диво-вантажі…

Країни дальні зовсім не чужі

Вітають місто, де любов бездонна.

Добро везуть безмірні довгі фури,

Вирує переповнений майдан…

Стоїть малюк, а поруч дідуган –

Прихильник бородатої культури…

Хвала і дяка щедрому привозу:

І хліб, і цукор, і олійний ряд…

Хоч московити і несуть загрозу,

Херсонець кожен волонтерам рад:

У місті – воля! Наведемо лад…

Даруйте, любі людоньки, за прозу…

Його рубіж

Світлій пам’яті

захисника України,

колишнього ведучого

телеканалу «Скіфія»

Антона Коломійця

Земля горить… Бахмут палає…

Так звана точка нульова

Давно вже спокою не знає…

В окопах рота ледь жива…

Як хлопці мужні йшли в атаку

Крізь куль розгарячілий свист,

Краплина крові – квітка маку…

В бою загинув журналіст…

Зоря Антона Коломійця

Над світом трепетна зійшла…

Він воював супроти зла.

Так, для хороброго армійця,

Талановитого медійця,

Підступною війна була…

Верба Шевченка

Летіла вона захмарними літаками,

Везли її в Україну скрипучі вози…

І дума була ой тяжка, мов камінь,

Як туга, помножена у рази…

Раділа вона, торжествуючи над віками,

А небо шуміло травневим крилом грози –

Над тихим барвінком, над вітряками,

Над полум’ям дикої рогози…

Вербиченько мила, в радісну мить світіння,

Нелегко з неволі вертати в рідні краї…

Вплітаю зорю в духмяні коси твої.

Розрадо земна та надіє моя остання,

Без тебе мені так пусто і порожньо стане…

Розрадять хіба що твої кобзарі-солов’ї…

* * *

Засніжило… Поволі вечоріє…

Зимове сонце котить за межу…

Що я тобі, читачу мій, скажу:

З-за острова тривожним вітром віє…

Щоб не забути, як душа німіє,

Ці вузлики напам’ять зав’яжу,

Гарматну мову чуємо чужу –

На тому боці ворог скаженіє…

На витривалість він мене бере,

Не знає, блазень, скільки маю сили.

Бажання в нього затхле і старе,

Його чекає тільки дух могили…

А козаки не раз пришельців били.

І цей загарбник від меча помре…

Ковток цілющої води

Щодня везуть Херсону воду…

Одеса нам допомага.

Чуття єдиного народу –

Неперевершена снага.

У дні великого походу

За волю нас оберіга

Оте, що ми плекали зроду

На заздрість наглим ворогам…

Тому й жива земля правічна.

Попереду – віки й віки…

Ці полум’яні сторінки –

То все історія велична,

А інше – справа риторична…

Ми переможемо таки!

Пропущений урок

Ми Москву хрестили,

Ми її і відспіваємо…

(Напис на п’єдесталі, де стояв бюст Суворова у Херсоні)

Потьомкін, Ушаков, та ще й Суворов

Херсон мій залишили назавжди.

І вже ніколи не прийдуть сюди –

Така лафа їм випаде не скоро.

Людей сьогодні переймає сором

За те, що дух Москви лишив сліди,

Що ми не ті леліяли сади

В часи незрозумілої покори.

Війна укотре всім нам довела:

Хай краще спорожніють п’єдестали,

А ніж серця, яким любов була

І завжди буде всім, щоб ми зростали.

Щоб сильними нарешті знову стали,

Щоб добре зрозуміли сутність зла…

У наступ!

Могила Костя Гордієнка

На правім березі стоїть.

Далекі прадіди Шевченка

Сюди приходять між століть…

Для молодого козаченька

Зоря отамана горить.

Благослови нас, люба ненько,

На кручі недруга спинить!

І кошовий наш з булавою

У наступ воїнство веде.

Таких бійців нема ніде…

Вони готові вже до бою.

В руках тримають сильну зброю –

Ту, що уже не підведе…

* * *

Із попелу нам треба возродитись.

У птаха фенікс пір’я золоте,

Але сьогодні зовсім не про те…

Вірьовці горя вже не довго витись.

I як би нам та знов не помилитись,

Не втрапити у місиво круте?

Питання, друже, зовсім не про те,

Якщо у суть проблеми подивитись…

На гербі нашім сонця переливи,

А прапор – буйне жниво й небеса…

Душі прекрасні світяться пориви,

I серце до краси перевиса.

Війну переживе земна краса

I радістю заграють щедрі ниви…

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматіhttps://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua

Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

litgazeta.com.ua

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Валерій Кулик. «І віра нашу волю воскрешає»

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Рада ухвалила закон про книжкові сертифікати і субсидії для книгарень

Верховна рада України ухвалила закон про стимулювання розвитку українського книговидання і книгорозповсюдження, який передбачає сертифікати для українців на придбання книжок і субсидії

У Вільнюсі вперше відбувся міжнародний літературний конгрес

У Вільнюсі вперше відбувся міжнародний літературний конгрес для професіоналів літератури. Про це повідомили на сайті Вільнюса-міста літератури ЮНЕСКО.
Мета конгресу — представити літера

Побачив світ роман Ольги Полевіної «Тополя за вікном»

Днями у видавництві «ІМЕКС-ЛТД» (Кропивницький)  вийшов роман Ольги Полевіної «Тополя за вікном», який чекав видання 11 років. Майже стільки ж чекав і перший відгук на нього – коректора обласного літера

Що потрібно знати про програму візитів іноземних видавців на Книжковий Арсенал

«Book Arsenal Fellowship Program 2024» — новий проєкт міжнародного фестивалю «Книжковий Арсенал», в межах якого фестиваль відвідають іноземні видавці та літературні агенти, зацікавлені

Митниця конфіскувала комікс «Маус» через свастику на обкладинці. НП компенсує вартість утилізованого

Державна митна служба України планувала утилізувати замовлення книжок на $100 через оригінальне видання графічного роману Арта Шпіґельмана «Маус. Сповідь уцілілого». Про це на своїй фей

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"