“Була собі колись дівчина необачна…”
“Була собі колись дівчина необачна…”
Доброго вечора!
Так-от, чи знаєте ви, що в Лесі Українки є вірш про перелесника? Люблю її “Лісову пісню”, та й поезію пам’ятаю зі школи, а тут мене чекало здивування. Ось деякі рядки:
Тоді мене перемагає сон.
А ранком бачу я в своїм свічаді
Бліде обличчя і блискучі очі,
А в думці, мов тривога, промайнуть
В дитячих літах чутії легенди
Про перелесника. Розказує, бувало,
Стара бабуся нам, маленьким дітям:
«Була собі колись дівчина необачна…»
Про необачну дівчину, що довго
За кужелем сиділа проти свята,
І не молилася, й на дзвони не вважала,
І спати не лягала, от за те
До неї уночі з’являвся перелесник,
Не дьяволом з’являвся, не марою,
Спадав летючою зорею в хату,
А в хаті гарним парубком ставав…
На ранок, як співали треті півні,
Зникав той перелесник, а дівчина
Уквітчана, убрана засипала
Камінним сном. А потім цілий день
Бліда ходила, мов яка сновида,
І тільки ждала, щоб настала ніч,
Щоб з перелесником стояти на розмові,
А тим розмовам був лихий кінець…
А в оповіданні “Зловити невидимку” якраз з’явився новий розділ))) Запрошую до прочитання ❤️ Твір пройшов модерацію на конкурс, тому велике прохання підтримати його))) А ось цікавенький уривочок:
” – Не підходь! Згинь, маро! – скрикнув, виставивши перед собою зілля. Вчув регіт. Скажений, несамовитий. Одним лиш порухом налітник опинився в міліметрі від мене. Від нього тхнуло гнилим м’ясом.
“Фе! Як до нього жінки взагалі торкаються?” – скривив лице від огиди. Застиг від страху.
– Думаєш, ці твої цяцьки мене зупинять? – один дотик і від зілля лишився лиш порох. Я тривожно зглитнув. Дивився на нього – і наче бачив себе в дзеркалі. Це було так правдиво… Та зловив себе на думці, що то – просто одне із його облич. Майстер ілюзій, не інакше…
– Я ж все про тебе знаю! Кожен крок, всі думки…
Вступати в діалог я не планував, та це мене зачепило.
– Звідки ти можеш мене знати? Краще не прикривайся, а покажись справжнім!
Планував говорити голосно й відважно, та натомість з горла виривались лиш глухі тихі звуки. А налітник тим часом полишив мене й став кружляти собі по кімнаті. Літав попід стелею туди-сюди.
– Це і є я справжній! – на мить зупинився. – Невже ти досі не зрозумів? Від себе не втечеш! Я міг не прилітати сьогодні, але ця круговерть повторюється знову і знову…”
Оригінал статті на Букнет: “Була собі колись дівчина необачна…”
Блог
90-ті, нульові й непокаране зло у романі «Хазяїн» Маркіяна КамишаМаркіян Камиш — добре відомий читацькій спільноті як сталкер і автор романів про Чорнобильську зону. У його новій книзі «Хазяїн» не буде Чорнобиля, але будуть ландшафти української Півн
У Харкові перейменували вулиці на честь Семенка, Йогансена й УшкаловаУ Харкові перейменують 48 вулиць та 3 станції метрополітену. Про це повідомили на сайті Харківської міської обласної адміністрації.
На мапі Харкова будуть зокрема такі вулиці:
вул. Гр
У Києві музей Булґакова знову облили червоною фарбою19 липня будівлю Київського літературно-меморіального музею Булґакова облили червоною фарбою. Про це музей повідомив на своїй фейсбук-сторінці.
«Замість поваги до закону, участі у грома
У межах всеукраїнського проєкту «Вільні читають українською!» вдалося зібрати близько 20 тисяч книжок для поповнення бібліотек та створення мобільних книжкових куточків у 6 деокупованих
У Мелітополі росіяни незаконно утримують журналістку Ірину ЛевченкоЖурналістку з Мелітополя Ірину Левченко незаконно утримують в одній з катівень у місті. Про це повідомило медіа «Новини Приазовʼя».
За словами сестри журналістки Олени Руденко, Ірину дв
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.