Богдан Кухта. «Вона казала, що залишиться пам’ять…»
2023-01-05 22:00:00 НСПУ

“Українська літературна газета”, ч. 25-26 (343-344), 23 грудня 2022

ЗЕРНО
Ми засівали віршами вулиці,
Не чекаючи на врожай,
Були невмілими землеробами,
Але, що подієш, брате?
Комусь потрібно було сіяти.

Ми мчали дорогою
В невідомому напрямку,
Зазвичай порізно,
Різними автівками,
Автобусами й поїздами.

Стискаючи мішечок з пшеницею,
Боялися розсипати зерно
Перед невігласами.

Проте інколи
Зерна розсипалися римами
Або ж губилися віршами,
Але ми
Все йшли
Рядками вниз.

Що б не відбулося,
Вірили, що,
Як би не було боляче,
Втрачаючи одне зерно,
Отримаємо два.

За кожне знищене – три.
Покалічене – чотири.
Надіялися,
Що переможемо, бо
Ми – зерно,
Ми – мука,
Ми – хліб,
Ми – життя.
У висновку:
життя завжди переможе смерть,
І завершення вірша –
Це не кінець,
А лише початок
творення.

Тож стій, брате,
стій,
Міцно зімкнувши стрій,
Спина до спини.
Твори!
01.04.2022

ПЕКАР
Перетираючи слова в муку,
Пекар ліпив основу
Та складав у форму.

Довго дивився
У невідомість та
Запитував сам у себе:
«Для чого?
Для чого
Це все?!»

Усе мало б бути по-іншому.
Можливо, як у казках,
У приказках та історіях.
Він мав би зробити її щасливою,
Квітучою та міцною.
Добро б перемогло.
Він би неодмінно створив диво,
Як сотні раз до цього.
Ну ж не могло,
Не могло
бути так,
Що багато дітей
враз позбулося слова «мама»,
Їм ніколи не сказати «тато».

Місив руками тісто
Доки спогади розчинялися,
як дріжджі у воді.
Він творив нових людей
Металевою срібною формочкою,
Витискаючи подібних собі.
Записував імена
У старий пожмаканий зошит,
Присвоював порядкові цифри,
Неначе в Освенцимі.

Чому вони нічого не зрозуміли з першого разу?
Невже проблема в рецепті?
30.05.2022

ПАМ’ЯТЬ
Вона казала, що залишиться пам’ять,
Та я знав, що усе забудеться,
Мозок виріже тривожні спогади
І все з часом не збудеться.

Бо ж у жорнах з думок перемолиться,
Перекрутиться в нові речення,
Поміняє первинне значення,
Подарує нові тлумачення.

Ми ж бо люди міняємо істину,
Пишем нові рядки – пояснення,
Час, як змінна непевна й прекрасна,
Потребує людей, а ті казку:

Що ми будем про все пам’ятати,
Не повторимо більше ніколи.
Та вчергове нові уколи,
Нові ліки, нові гематоми.

Я б хотів, як вона повірити,
Я б хотів, про все пам’ятати.
Але знову чергові втрати,
І стріляють нові солдати

Із старої іржавої зброї,
Проростають червоні плями.
Ми з тобою залишимо пам’ять,
Хай спочине у мирі із вами.
19.09.2022

ГЕНЕРАТОР
Налий мені в серце бензину,
Запусти генератор,
Натисни на кнопку.
Хай біжить по жилах струм,
Розтікається венами
Вибухова речовина.
Головне – не вигоріти,
Головне – не вибухнути,
Вистояти до кінця.

Потягни до себе,
Давай міцніше.
Стартер знову підводить,
Повітряна заслінка закрита,
Важко дихати…
Але все виходить:
Лампочка світить,
Люди радіють,
Аплодують,
У вухах шум.

На дворі холодно.
Чому так темно?
Я за дверима,
Я за стіною.
Включіть світло,
Я нічого не бачу.
Мені потрібна кров,
Свіжа кров…
21.11.2022