Бліцкриг оборонявшися.

Бліцкриг оборонявшися.

Бліцкриг оборонявшися.

  Сьогодні Україна переживає не прості часи . Мені, як автору книг, зараз важко сконцентруватися на них. Думки постійно про інше . I я вирішив перенаправити їх в потрібне русло. Адже ми, Українці, не перша нація, яка потрапила в подібне становище. I  сьогодні я , починаю серію своїх дописів в блог, про країни які перемогли значно могутнішого противника. 
 Сьогоднішня моя розповідь буде присвячена африканській нації Бури. Це були нащадки голландських колоністів в Африці. Ще 1600 роках Голландці увійшли в так звану “Гонку колоній” , коли світові держави захоплювали нововідкриті землі. Не бажаючи тягатися з Іспанію ,Португалію,  Англією, Францією, вони не чипали Американські континенти, а застовпили за собою південну Африку. До якої нікому, з тодішніх гігантів, не було діла.
   Розруха Тридцятилітньої війни 1618-1648 роки спонукала людей шукати кращої долі за океаном. Згодом до них приєдналася частина французів – гугенотів, які тікали від релігійного переслідування. Їх приклад підтримали i інші нації, або окремі люди , чиї вiрування йшли в розріз з офіційно встановленими догмами. 
 Такий мікс  націй , привів до того , що не було вже рiзниці звідки ти.  Голландії , Франції, Італії було все одно. А для  місцевих, сильно загорілих , індіанців всі бiлi були на одне лице, і слово. “Бури” – селяни. Слово прилипло, і прижилося як назва нації. 
 Треба сказати , що пiски Південної Африки, мало чим відрізнялися від пісків Дикого Заходу. Все тiж проблеми з корінним населенням, бандитизм на дорогах, сутички з дикими тваринами. Що i стало поштовхом до створення сил міліції “Командос”. 
 Міліція , в до радянські часи, була тим, чим зараз називають Сили Територіальної Оборони. В їх завдання входило охорона своїх міст, сіл в часи війни , або надзвичайного стану. Командос, це взагалі від слова команда – група людей , якi спільно діють. Особливо жарко ( жарко в Африці, треба ж таке ляпнути 🙂 ) стало в кiнцi 1860 – х роках. Тоді почалася “Алмазна лихоманка”. На їх території були знайдені поклади алмазів , золота, i певна кількість срібла. 
 I тут Британська імперія, згадала що це взагалі-то їх колонія, куплена в Голландського уряду. Ця подія , фактично ніяк не вплинула на життя Бурів. Якщо їх батьківщина , при тому що значна частина навіть не були голландцями, відмовляється від них , а розмір податків i самоврядування лишається , то колоністам байдуже в яку казну платити податок. 
 Але тут справа стала інша. Імперія заявила , що тепер вони будуть продавати алмази їм , i по встановленім з Лондона цінам. Так як ви тепер багатші, то і податків з вас будуть брати більше. I найбільш багатші шахти з копальнями , імперія забере собі. Місцеві , не дуже дипломатично, проте чітко і зрозуміло , сказали имперським посланцям куди їм йти. Деякий час йшли дипломатичні переговори, з розряду “Якщо не здастеся , то буде вiйна” . Але залякування не подіяли, тоді імперія направила війська. 
 В 1880 році Британська армія перейшла в наступ в Південній Африці. З часів Наполеона не знавши поразок , взявши Севастополь , маючи найбільші колонії у світі , вона була занадто самонадіяна. Крокуючи у своїх традиційних червоних мундирах по захопленій землі, вони  нехтували елементарною  розвідкою. Натовпом запершись в якийсь район, вони наївно вірили, що лише один вигляд червоного мундира , змушує місцевих фермерів тікати. 
 Дії в відповідь почалися 16 грудня 1880 року, з сигнального повстання в одній з провінцій. З 22 грудня 1880 по 6 січня 1881 року всі окупаційні війська були оточені , i осаджені. Підмога не могла надійти , бо британців , в їх червоних мундирах видно було з далеку, i вiдстiлювали лишень вони висунуться. Кожен Бур з дитинства навчався володіти зброєю. Окрім, не завжди рівних відносин з корінними мешканцями, загрози бандитів, небезпеку становили дикі звірі. Та і свіже підстреленим м’ясцем, поласувати ніхто не відмовлявся. В Лондоні побачили що справа йде до катастрофи, фактично знищення контингенту. Тому було вирішено визнати незалежність Бурiв, i забрати війська. 
 R .S. Я не проти Британців, як нації. Я проти імперії, де б вона не зародилася. 

 Слава Україні!!! Єднаймося і тримаймося!!!

Оригінал статті на Букнет: Бліцкриг оборонявшися.

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Продовження попаданки!

Усім привіт! 

Оновлення книги Академія дружин драконів вже на сайті! 

 

                        Запрошую до прочитання 

поціновувачів фентезі,

Досьє на персонажа

Ім’я: Белла

Фамілія: Франкс

Рід: Франкс

Країна: Україна (перебування в цей момент)

Вік: 16

Ріст: 165 см

Характер: хитра; весела; вигадлива.

Родичі: Ян Косориконіг – зведений брат ; Ольга Косориконіг – опікун.

Сильні

Не варто проходити повз)

Ваша підтримка дуже важлива для мене)Підтримайте мене та цю книгу)І деякий подарунок для вас)

Няня по зальоту

Оце я потрапила! Так, саме такі думки завітали до мене в голову, коли я дізналася, що мені доведеться підміняти

Я теж хочу собі принца!

Привіт всім) Останнім часом мене тягне на історії про королівства)) Як тільки я дочитала до останньої випущеної глави книжку Юліанни “Та єдина, яку він шукав”, то одразу почала шерстити букнет на ще щось подібної тематики

Нова обкладинка та трішки перчику)

Слава Україні! 

Шановні читачі, хочу повідомити, що історія

“День студента”

отримала нову обкладинку! Ось так вона виглядає зараз)  

Також хочу поділитися враженнями про книгу, яку нещодавно почала

Перейти до блогу

Нові автори

Ірина Мостепан (Мельник)

Ірина Сергіївна Мостепан (дівоче прізвище – Мельник) народилася 12 жовтня 1987 року на Рівненщині у селі Олександрія. Член Національної спілки письменників України. Учасниця народного літературного об’єднання «Поетарх» Рівненського палацу дітей та молоді. Акторка Рівненського молодіжного народного театру ім. Атталії Гаврюшенко. Із 2019 року живе у місті Ірпінь. Працює вчителем в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету […]

Діана Анджейчик Кількість робіт: 6 Денис Нарбут

Народився 13 березня 1985 року в м.Армянськ (АР Крим, Україна). Після смерті батька, переїхав з матір’ю та братом в м.Вознесенськ, Миколаївська обл. Публікуватися почав з 16 років у друкованих газетах, книгахзбірниках, альманахах у м.Вознесенськ та м.Миколаїв та інтернетпорталах України. Протягом тривалого часу писав мало. З середини 2020 року повернувся до активного написання віршів та публікацій. […]

Ірина Каспрук

Я – Ірина Каспрук. Поетеса, авторка поетичної збірки “Вплітаючи квіти у своє волосся”. Друзі часто називають мене Сонячна, тому більше моєї поезії ви знайдете у соцмережах за #sonyachna. Детальніше ознайомитись з моєю творчістю можна ось тут : https://www.facebook.com/irkaspruk/

Камелія Кількість робіт: 8 Перейти до "Нові автори"