Бліцкриг оборонявшися.

Бліцкриг оборонявшися.

Бліцкриг оборонявшися.

  Сьогодні Україна переживає не прості часи . Мені, як автору книг, зараз важко сконцентруватися на них. Думки постійно про інше . I я вирішив перенаправити їх в потрібне русло. Адже ми, Українці, не перша нація, яка потрапила в подібне становище. I  сьогодні я , починаю серію своїх дописів в блог, про країни які перемогли значно могутнішого противника. 
 Сьогоднішня моя розповідь буде присвячена африканській нації Бури. Це були нащадки голландських колоністів в Африці. Ще 1600 роках Голландці увійшли в так звану “Гонку колоній” , коли світові держави захоплювали нововідкриті землі. Не бажаючи тягатися з Іспанію ,Португалію,  Англією, Францією, вони не чипали Американські континенти, а застовпили за собою південну Африку. До якої нікому, з тодішніх гігантів, не було діла.
   Розруха Тридцятилітньої війни 1618-1648 роки спонукала людей шукати кращої долі за океаном. Згодом до них приєдналася частина французів – гугенотів, які тікали від релігійного переслідування. Їх приклад підтримали i інші нації, або окремі люди , чиї вiрування йшли в розріз з офіційно встановленими догмами. 
 Такий мікс  націй , привів до того , що не було вже рiзниці звідки ти.  Голландії , Франції, Італії було все одно. А для  місцевих, сильно загорілих , індіанців всі бiлi були на одне лице, і слово. “Бури” – селяни. Слово прилипло, і прижилося як назва нації. 
 Треба сказати , що пiски Південної Африки, мало чим відрізнялися від пісків Дикого Заходу. Все тiж проблеми з корінним населенням, бандитизм на дорогах, сутички з дикими тваринами. Що i стало поштовхом до створення сил міліції “Командос”. 
 Міліція , в до радянські часи, була тим, чим зараз називають Сили Територіальної Оборони. В їх завдання входило охорона своїх міст, сіл в часи війни , або надзвичайного стану. Командос, це взагалі від слова команда – група людей , якi спільно діють. Особливо жарко ( жарко в Африці, треба ж таке ляпнути 🙂 ) стало в кiнцi 1860 – х роках. Тоді почалася “Алмазна лихоманка”. На їх території були знайдені поклади алмазів , золота, i певна кількість срібла. 
 I тут Британська імперія, згадала що це взагалі-то їх колонія, куплена в Голландського уряду. Ця подія , фактично ніяк не вплинула на життя Бурів. Якщо їх батьківщина , при тому що значна частина навіть не були голландцями, відмовляється від них , а розмір податків i самоврядування лишається , то колоністам байдуже в яку казну платити податок. 
 Але тут справа стала інша. Імперія заявила , що тепер вони будуть продавати алмази їм , i по встановленім з Лондона цінам. Так як ви тепер багатші, то і податків з вас будуть брати більше. I найбільш багатші шахти з копальнями , імперія забере собі. Місцеві , не дуже дипломатично, проте чітко і зрозуміло , сказали имперським посланцям куди їм йти. Деякий час йшли дипломатичні переговори, з розряду “Якщо не здастеся , то буде вiйна” . Але залякування не подіяли, тоді імперія направила війська. 
 В 1880 році Британська армія перейшла в наступ в Південній Африці. З часів Наполеона не знавши поразок , взявши Севастополь , маючи найбільші колонії у світі , вона була занадто самонадіяна. Крокуючи у своїх традиційних червоних мундирах по захопленій землі, вони  нехтували елементарною  розвідкою. Натовпом запершись в якийсь район, вони наївно вірили, що лише один вигляд червоного мундира , змушує місцевих фермерів тікати. 
 Дії в відповідь почалися 16 грудня 1880 року, з сигнального повстання в одній з провінцій. З 22 грудня 1880 по 6 січня 1881 року всі окупаційні війська були оточені , i осаджені. Підмога не могла надійти , бо британців , в їх червоних мундирах видно було з далеку, i вiдстiлювали лишень вони висунуться. Кожен Бур з дитинства навчався володіти зброєю. Окрім, не завжди рівних відносин з корінними мешканцями, загрози бандитів, небезпеку становили дикі звірі. Та і свіже підстреленим м’ясцем, поласувати ніхто не відмовлявся. В Лондоні побачили що справа йде до катастрофи, фактично знищення контингенту. Тому було вирішено визнати незалежність Бурiв, i забрати війська. 
 R .S. Я не проти Британців, як нації. Я проти імперії, де б вона не зародилася. 

 Слава Україні!!! Єднаймося і тримаймося!!!

Оригінал статті на Букнет: Бліцкриг оборонявшися.

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

90-ті, нульові й непокаране зло у романі «Хазяїн» Маркіяна Камиша

Маркіян Камиш — добре відомий читацькій спільноті як сталкер і автор романів про Чорнобильську зону. У його новій книзі «Хазяїн» не буде Чорнобиля, але будуть ландшафти української Півн

У Харкові перейменували вулиці на честь Семенка, Йогансена й Ушкалова

У Харкові перейменують 48 вулиць та 3 станції метрополітену. Про це повідомили на сайті Харківської міської обласної адміністрації.
На мапі Харкова будуть зокрема такі вулиці:

 вул. Гр

У Києві музей Булґакова знову облили червоною фарбою

19 липня будівлю Київського літературно-меморіального музею Булґакова облили червоною фарбою. Про це музей повідомив на своїй фейсбук-сторінці.
«Замість поваги до закону, участі у грома

Завдяки проєкту «Вільні читають українською!» вдалося зібрати 20 тисяч книжок

У межах всеукраїнського проєкту «Вільні читають українською!» вдалося зібрати близько 20 тисяч книжок для поповнення бібліотек та створення мобільних книжкових куточків у 6 деокупованих

У Мелітополі росіяни незаконно утримують журналістку Ірину Левченко

Журналістку з Мелітополя Ірину Левченко незаконно утримують в одній з катівень у місті. Про це повідомило медіа «Новини Приазовʼя».
За словами сестри журналістки Олени Руденко, Ірину дв

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"