Барви любові у барвисту осінь)

Барви любові у барвисту осінь)

Барви любові у барвисту осінь)

Вітаю, мої любі читачі)

Барви любові

УРИВОК
Будильник голосно цокав біля її вуха. Навіщо вона поставила його так близько? Невже, під подушку?
Ярина відкрила очі, покліпала, не відразу збагнувши, що вона не вдома, у своєму ліжку, а біля річки – на колінах у хлопця. Точніше, там лежала її голова, та все ж …
Дівчина підняла очі, намагаючись не рухатись.
Макар спав. Його груди ритмічно рухалася разом з футболкою, а рука міцно, та водночас ніжно притискала дівчину до жилавого тіла. Навіть уві сні хлопець турбувався, аби Ярина не змокла або не впала у траву.
Страшенно хотілося якомога довше поніжитися в його обіймах, але що подумає про неї Макар, коли прокинеться? Вона йому – не родичка і не його подружка. На жаль.
Ярина прислухалася до себе і зрозуміла, що не може брехати, у всякому разі, собі. Їй хотілося б зустрічатися з таким хлопцем. Саме з цим хлопцем, так точніше. Вона не знала, чому, але вірила, що таких, як він, більше немає, навіть попри те, що по світу бродить його двійник. Заради істини варто було зауважити, що вона не встигла поспілкуватися з Антоном. Однак дівчина не могла уявити себе ось так, поряд, з іншим хлопцем, навіть якщо він – близнюк Макара. Обережно і дуже неохоче піднявшись з нагрітих колін, Ярина повільно відсунулася вбік.
Дощ скінчився. Лише краплі, що сповзали з листя, м’яко стукали по дереву. Саме вони й розбудили дівчину.
«На жаль».
Зітхнувши, Ярина потягнулася до альбому. Вона вирішила скористатися можливістю і ще трохи помалювати з натури – сонної та надзвичайно вродливої. Олівець звично рухався по папері, немов дівчина писала пальцями: ліпила гострі вилиці, створювала виразний рот, відзначала нігтиками легкі зморшки біля очей.
– Що це? Ніс? Мій?!
Хриплуватий голос вивів дівчину зі своєрідного трансу. Ярина миттєво закрила альбом.
– Крило. Пташине.
– Тоді добре, а то я запідозрив, що ти вирішила створити з мене янгола.
– А ти – не янгол? – запитала дівчина жартівливо, для надійності сіла на альбом.
– Ні.
Ярина здивовано обернулася, подивилася в худорляве обличчя. Здається, її питання розлютило хлопця. Цікаво чому?
– Ні?
Сумна посмішка скривила гарні губи.
– Хіба дівчатам подобаються янголи?
Хотіла знати? Отримай: питання – у відповідь на питання.
Але ж і вона так вміє!
– Ти зустрічався з дівчатами, котрим не подобаються янголи?
– Однією дівчиною.
– І що сталося?
– Вона надала перевагу дволикому Янусу.
Ярина з щирою цікавістю і мимовільним захопленням дивилася на Макара, а він – на річку.
Пройшов якийсь час, і дівчина не витримала похмурого мовчання. Можливо, варто було перервати прикрі хлопчачі спогади, перемикнутися на іншу тему, але Ярина вже не могла стриматися. Вона знала, що напридумує собі усілякого, якщо Макар не зізнається, що сталося з його дівчиною. Цілком очевидно, що він нею дорожив.
– Зізнайся, ти це вигадав. Як тоді, після танців – про те, що ми зустрічаємося.
Макар, нарешті, глянув їй в обличчя. Ярина не відвернулася. Тоді хлопець посміхнувся – трішки, але й це порадувало.
– А хіба не зустрічаємося? Зараз, до прикладу, ми разом.
Ярина штовхнула парубка в бік.
– Я серйозно.
– Я теж.
Вони дивилися один на одного і не відводили очей. Несподіване і дуже приємне відчуття єднання не поспішало зникати.
Ярина помітила маленькі золотисті крапки в сірій райдужці хлопчачих очей. Добре було б згадати про них, коли вона повернеться до портрета. Хоча, таке навряд чи забудеться. Як і багато іншого.
– Про що ми говорили? – запитала, ніяковіючи, дівчина.
– Тобі, правда, цікаво?
– Я не вмію брехати.
– Навчишся, – раптом видав Макар і відвернувся. Чари зникли. – Я гадав, що вона теж не вміє.
– Твоя дівчина?
– Вона більше не моя. Її вкрали.
– Вкра… Як? Лиходій якийсь?
– Якщо так можна назвати власного батька, тоді так – лиходій.
Батько? Боже милостивий, невже дівчина надала перевагу Макаровому батькові?
Спонтанно схопивши його за руку, намагаючись якось підтримати, Ярина вигукнула:
– Розкажи мені!
– Навіщо?
– Тобі стане легше, а мені цікаво. Обіцяю нікому не розповідати.
– Що ж, це не тільки цікаво, але й повчально. Зустрічався я з гарненькою, розумною і скромною дівчиною – справжнісіньким ідеалом. Будував плани на майбутнє вже на першому курсі: спочатку закінчимо навчання, потім влаштуємося на роботу, заробимо грошенят, а потім усе інше – будинок, діти тощо. Вельми традиційно, чи не так?
– Це – життя. А що вона? Їй це не сподобалося?
– Не те слово. Вона вирішила не чекати так довго і вийшла заміж за свого викладача – мого батька. Навіщо животіти на скромну стипендію, якщо можна отримати все і відразу. Мій татко – професор, і, як ти розумієш, не бідний. До речі, тепер у мене є молодший братик. Йому вже півтора року.
– А твоя … мама?
– Померла п’ять років тому. Величезне горе, незрівнянне ні з чим, та вона не застала свого чоловіка за тим, як він в’ється за студенткою.
Скільки гіркоти в його словах! А ще образи.
Ярина раптом зрозуміла, що їй теж боляче. І не тільки за Макара, його втрачене кохання. Чоловіча долоня так сильно стиснула її пальці, що вони оніміли. Барабаш очевидно цього не помічав, а дівчина не забирала руку. Цей хлопець мав потребу в її підтримці – в ній самій.
Щось ширилося, розквітало в дівочому серці. Що саме, вона поки не знала, але розуміла – це щось важливе і неординарне.
Вони сиділи та мовчали. Довго. Макар поступово заспокоївся, і його пальці послабили хватку. Потім він потер її долоньку, і Ярина зніяковіло забрала руку.
– Все налагодиться. Ти зустрінеш іншу дівчину. І вона буде без тями від янголів.
Макар сумно посміхнувся.
– Питання в тому, чи залишиться янгол янголом.

Сьогодні діють ЗНИЖКИ також у моїх колег

Мартіна Зоріна  ТІНЬ КОХАННЯ. КНИГА ДРУГА

Ерін Кас  ВРЯТУВАТИ КОХАННЯ

Всім приємного тихого вечора!

Софія

 

Оригінал статті на Букнет: Барви любові у барвисту осінь)

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

У Публічній бібліотеці ім. Лесі Українки відбулася творча зустріч із Лесею…

Шановні друзі, щиро дякую всім, хто завітав на мою творчу зустріч в Публічній бібліотеці ім. Лесі Українки!
Спасибі привітній бібліотекарці Ксенії Палій за запрошення! Поетесі, педагогу й співачці Тетяні

«Українська книжкова полиця» зʼявилася у найстарішій публічній бібліотеці Південної Кореї

У бібліотеці Намсан у Сеулі, яка працює вже понад сто років, відкрили ще одну «Українську книжкову полицю». Про це повідомили на фейсбук-сторінці посольства України в Республіці Корея.

Тиждень незалежних книгарень: як читачам взяти участь в акціях і подіях?

Із 24 до 30 червня в Україні вперше відбудеться Тиждень незалежних книгарень, в межах якого понад 20 книгарень із різних міст проведуть серію подій, запустять книжковий челендж і запроп

Журналіста Владислава Єсипенка звільнили з російського ув’язнення в Криму

Український журналіст і фрилансер проєкту «Крим.Реалії» Владислав Єсипенко вийшов на волю після більш як чотирьох років незаконного ув’язнення в тимчасово окупованому Криму. Про це пові

Засуджений за наведення удару по Краматорську, від якого загинула Вікторія Амеліна, попросив передати його до росії

Володимир Синельник, засуджений до довічного ув’язнення за коригування російського ракетного удару по кафе в Краматорську, внаслідок якого влітку 2023 року загинула письменниця Вікторія

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"