…А людям – сонця – кожному по скибі…

2021-09-23 21:00:00 НСПУ

Людмилі Ніколаєвській цього року виповнилося 80! Книжка «Життя – незакінчена повість», шоста книжка – своєрідний  творчий підсумок.

Останніми роками Людмила Павлівна плідно працює в жанрах поезії, прози, тож значна частина творів – сьогоденні надбання. Виявляється, їй підвладно багато жанрів: поезія двома мовами (а це вдається далеко не всім!), оповідання, вірші й казки для дітей, спогади. У цій книжці, ніби в краплині роси, відбилося все її життя. Україномовні вірші написані в кращих традиціях української літератури: їх вирізняє мелодійність, близькість до народної пісні. Вони сповнені картинами сільського життя – милуванням красою природи, спостереженням за кожною рослиною, кожною квіткою, захопленням їхньою неперевершеною красою. Це – ностальгія за дитинством і юністю, це – усвідомлення коріння свого роду:
 
І погляд гострий з-попід чуба
Козацьких прадідів моїх…

Література для дітей – чи не найскладніший жанр у літературі. Нехай читача не вводить в оману простота викладу. Література для дітей – це всесвіт у кількох словах, доступна малюкові ясність образів, які здатні штрихом намалювати картину світу. До того ж вони мають бути цікавими дитині. Відчувається, що дитячі вірші й оповідання автором написані для маленького сина і – пізніше – для онучок. Вони «адресні», і це позитивний знак: тільки так, а не абстрактно, виникають кращі твори!
 
Виступає Людмила Павлівна і як прозаїк. Відчувається, що оповідання написані на конкретному матеріалі, події відбулися з нею самою або з людьми, яких вона знала. І це додає достовірності оповідкам. Тож насамперед автор повинен точно намалювати свій час і його прикмети. Отож, невигадані історії від Ніколаєвської цікаві не тільки як художні твори.
 
Спогади про життя і професійну діяльність авторки вводять нас за лаштунки журналістики. Цікаво, як це відбувалося – запис телепередач, підготовка до ефіру, монтаж і цензура…
 
До слова, я з нею познайомилася саме під час передачі «Камертон душі». У Л. Ніколаєвської є феноменальна здатність створити невимушену довірливу атмосферу, тож навіть у прямому ефірі не відчуваєш напруженості. Вона спонукає до відвертої розмови. Саме тому ці інтерв’ю такі цікаві. Людмила Павлівна за десять років роботи над передачами «Камертон душі» створила незабутні образи співрозмовників, деякі з них потім стали відомими особистостями.
 
Отож, читачу, поцінуй літературну сповідь цієї тендітної і красивої, незважаючи на вік, жінки. Це відблиск найголовніших почуттів людини – любові, доброти, відданості, порядності. Це – з уст свідка, зліпок епохи, яка відходить у минуле. Це – сповідь непересічної особистості, яка до того ж може художньо втілити свої спомини.
 
Спостерігаю за її творчим зростом під час роботи літературного об’єднання «Степ», під час зустрічей на засіданнях літстудії. Останнім часом на наших очах вона написала три вінка сонетів – а це досить складна поетична форма. Вона впевнено почуває себе в прозі. Письмо її вдосконалюється – і це помітно всім. Поет залишається поетом до останньої хвилини свого життя. Хай воно буде довгим і плідним для неї!
 
Ольга Полевіна, голова Кіровоградського обласного об’єднання «Степ» ім. В. Погрібного, м. Кропивницький
 

Оригінал статті на НСПУ: …А людям – сонця – кожному по скибі…