Антонівецька повстанська республіка + розділ.
Антонівецька повстанська республіка + розділ.
Привіт, дорогі друзі та читачі!
У березні-квітні 1943 р. між УПА та німецькою окупаційною адміністрацією розпочалася відкрита боротьба. Військові підрозділи ОУН(б) атакували німецькі гарнізони в містах Степані, Висоцьку, Дубровиці, Людвиполі (28 березня), Деражному, Олиці (27 березня), Цумані, Горохові (2 квітня), Острозі, Шумську, Крем’янці, Мізочі, Вербі тощо.
Результатом таких нападів став тимчасовий перехід цих населених пунктів під контроль повстанців, захоплення зброї, продовольства та боєприпасів, конче потрібних в умовах чисельного зростання УПА, звільнення в’язнів із тюрем і таборів. Формування Антоновецької держави почалося з появою восени 1942 р. на Кременеччині першої сотні УПА під командуванням Івана Климишина (псевдо Крук) . У другій половині березня кременецький поліціант Мазниця перейняв телефонограму до німецької жандармерії в Кременці такого змісту: «Ненадійний елемент роззброїти й арештувати». В ніч з 21 на 22 березня частина кременецької поліції забрали з магазину решту зброї та амуніції й відійшли в ліс. Так і зробили. Повідомлена про це поліція по районах теж частково відійшла в ліси. У кременецькій поліції покинули службу близько ста осіб.
Частина з них розійшлася по домівках, а 45 чоловіків затрималися коло села Людвищ, у лісі, званому Купівець. Відділом командував Жарина, а його заступник був Мазниця. Згодом відділ перейшов в угорський район, а звідти, під командою Вихора, в лісничівку, неподалік від Антонівців. Комендантом табору призначено Миколу Недзведського — «Хрона», колишнього коменданта поліції. «Антонівецька республіка» розглядалася місцевим населенням як держава в державі й уособлювала українську владу, яка спроможна їх захистити. Як зазначає Г. Стародубець, «наявність таких „острівців української влади“ вселяла віру в непереможність повстанської армії, підтримувала його моральний дух».
Окупаційна німецька влада часто не насмілювалася йти з нею на конфлікт. Поки у серпні 1943 року на ліквідацію Антоновецького табору УПА не було кинуто дивізію СС та авіаційний підрозділ. Наприкінці серпня 1943 курінний «Крук» зі своїми відділами відійшов на Полісся.
Та трагічна доля села Антонівці, що на Тернопіллі на цьому не закінчилась. Після німців сюди прийшов Радянський Союз. Але ці події я опишу в іншому дописі, коли викладатиму наступну книгу циклу «На рідній окупованій землі».
https://booknet.com/uk/book/licar-rdno-zeml-b390234
Оригінал статті на Букнет: Антонівецька повстанська республіка + розділ.
Блог
Федеральний суд: Адміністрація Трампа має відновити роботу «Голосу Америки»
Федеральний суд у Вашингтоні зобов’язав адміністрацію президента США Дональда Трампа відновити роботу «Голосу Америки» та інших мовників, які перебувають під опікою Агентства США з глоб
Які умови праці в польських письменників та перекладачів
Медіанний дохід письменників у Польщі — 2500 злотих на місяць, більшість авторів не мають доступу до базових соціальних гарантій, а перекладачів рідко запрошують на публічні події. Про
Оголосили лавреата премії Drahomán Prize 2024
Лавреатом премії Drahomán Prize 2024 року став перекладач Ееро Балк. Про це повідомила кореспондентка Читомо із церемонії вручення премії.
Ееро Балк — перекладач з української мови на
Запрацював електронний реєстр видавців і книгарів
З 22 квітня в Україні офіційно запрацював Державний реєстр видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції. Про це повідомили на сайті Міністерства культури і стратегіч
Польська письменниця передала своє роялті на допомогу силам оборони України
Польська письменниця-фанастка Анна Бжезінська переказала авансове роялті за українське видання роману «Води глибокі, мов небо» на підтримку 13-ї бригади Національної гвардії України «Ха
Перейти до блогуНові автори
Микита РижихПереможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.
Роксолана Жаркова
Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]
Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський
Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook
Перейти до "Нові автори"
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.