Андрій Содомора. Прив’язаність

Андрій Содомора. Прив’язаність

Есей під заголовком «Ностальгія» закінчується запитанням – словами вигнанця Овідія: «Що це за солод, яким, рідна земле, тягнеш до себе / Й не дозволяєш, щоб ми, рідну, забули тебе?» Ловимо й себе, сьогоднішні, на такому ж запитанні, та не одразу зауважуємо, що в ньому ж – відповідь: солод від того, що ця земля – рідна. Рід… нарід… глибокий корінь у національному, тобто народному, ґрунті… образи-архетипи, які торкаються найтонших, найчутливіших струн душі, як про це – з родинного архіву невідома авторка зі старшого покоління наших емігрантів:

Дорогі! Ось вже тридцяте літо,
Як блукаю я між евкаліптами.
Скільки днів за ці літа прожито
З думками, слізьми й манускриптами!
Чи шумлять під хатою тополі?
Чи моя калина ще не згинула?
Тут всього доволі, навіть недолі,
Лиш калини я ніде не стрінула…
І шукаю вже тридцяте літо
В небі зірки, що над Дніпром світилась…
Дорогі! Тут можна б добре жити,
Якби серце дома не лишилось!

В останньому рядку цього поетичного листа – ще точніша відповідь: серце!.. Воно, серце, залишилось у рідному краї… Воно прив’язане до рідного…

А ось як про цю прив’язаність – наша сучасниця (але ще за роки до війни), авторка вже не поезії, а студентської роботи про міфічного Антея, який черпав сили від матері Землі (згадаймо Івана Франка: «Земле, моя всеплодющая мати…»): «У наш час світом керує молодь, а тому прив’язаність до рідної землі не є чимось актуальним. Більша частина молодого покоління не залежить від своєї країни чи, сентиментальніше сказати, – рідної землі… Антей черпає свою силу від матінки-землі, а коли покидає її – стає слабшим. У нас такого немає. Коли ми покидаємо рідну країну чи звичне нам середовище, яке називаємо домом, то покидаємо свою зону комфорту – тоді стаємо сильнішими, витривалішими, це загартовує нас. Тому я не вважаю, що цей міф є актуальним сьогодні».

Ось так… У поезії – «серце дома лишилось», у прозі – «зона комфорту»… Знову ж спадають на думку писані в часи Другої світової слова Володимира Сосюри: «Любіть Україну, всім серцем любіть…» Голос Соломії Крушельницької: «Родимий краю, село родиме, / Вас я вітаю, місця любимі…» А ще (це вже з баченого й почутого) задовго до нинішньої війни: автобус, що ось-ось рушить у дорогу… заплакана жіночка (їде на заробітки)… голос іншої, не такої «слабкої»: «Чого плачеш, дурненька? Тішся, що їдеш звідси…»

Сьогодні – інша причина виїзду з України: війна!.. Ледве чи повторить хтось оте «Тішся, що їдеш звідси»… Не до втіхи ж тут. А от: «Вірмо, що скоро будемо разом у переможній Україні! Робімо все для того, хто б де не був!» – такі настрої беруть гору над болем розлуки… Страждання об’єднують людей, загострюють їхні почуття, поглиблюють, уточнюють значення найважливіших для людської душі понять. Можливо, й колишня студентка у дні війни по-іншому потрактувала б міф про Антея… Зворушливої глибини набувають навіть прості, але такі щирі слова нашої пісні, що світяться надією на повернення: «Стежина полем пролягла / До мого рідного села…»

То що ж таке прив’язаність – добро чи зло?.. Якби Овідїєві на чужині бракувало лише «зони комфорту», якби він, гартуючись, ставав лише сильнішим, витривалішим, то не написав би сповнених туги за вітчизною ні «Скорботних елегій», ані «Листів з Понту», що принесли йому не тільки славу, а й щире людське співчуття у різномовних поетичних відлуннях, серед яких і наше, українське: «В Україну, ідіть, діти…», – виряджає Шевченко свої «Думи», як Овідій, у Рим, – «Скорботи»…

А що таке (вернімось до архетипів) «Ой у лузі червона калина…»? Серце тут чи сила?.. – Одне й друге. Разом, у парі, вони й творять ту високу енергію, яка «тіло рве до дою», спонукає до дії на благо роду, народу, світу – до всього благородного. Тому-то, дарма що душа безсмертна, акцентуємо: «Душу й тіло ми положим…» (душа й серце – синоніми)…

Прив’язаність до рідної землі – це любов до неї, це пам’ять серця, це мужність, із якою її захищаємо.

09.01.2023

zbruc.eu

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Андрій Содомора. Прив’язаність

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

За 11 місяців повномасштабної війни росія скоїла понад 470 злочинів проти ЗМІ

Протягом 11 місяців повномасштабної війни Росія вчинила 477 злочинів проти журналістів та медіа в Україні. Про це свідчать дані моніторингу Інституту масової інформації.
 
Протягом січн

Андрій Любка та Євген Лір отримали нагороду від Залужного «За сприяння війську»

Головнокомандувач ЗС України Валерій Залужний нагородив письменників Андрія Любку і Євгена Ліра почесними нагрудними знаками «За сприяння війську». Про це вони повідомили у себе на стор

Виходить нова екранізація новели Генрі Джеймса

На Берлінському міжнародному кінофестивалі відбудеться прем’єра стрічки The Beast In The Jungle, знятої за однойменною новелою американо-британського письменника Генрі Джеймса.
 
Над ст

Росія переслідує щонайменше 15 кримських журналістів

Щонайменше 15 журналістів тимчасово окупованого Криму перебувають за ґратами за справами, сфабрикованими за терористичними статтями або статтями про зберігання зброї чи вибухівки. Про ц

У Польщі жінка обікрала бібліотеку на кілька тисяч злотих

У польському місті Жори одна з відвідувачок публічної бібліотеки вкрала книжок на 2000 злотих (понад 17 000 грн). Про це повідомляє портал Gazeta.pl.
 
До поліції міста Жори надійшло де

Перейти до блогу

Нові автори

Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Софія Заяць

Мій роман піднімає декілька тем: 1 Тема сексуальних домагань , через чоловіків і призму винуватий сам. 2 Ціна людського життя. 3 Тема технологій за якими люди не бачать людей. В мому фентезі є 4 основних легенди які формують його кістяк. 1 Мору (малі деталі є в Арці Істина ангела , один з найулюбленіших персонажів бо […]

Тоня Твіст

м. Київ Письменниця, перекладачка, авторка освітніх програм в «Lucky Academy». Пише для дітей та дорослих. Також пише детективи. Випускниця літературних шкіл, курсів та академії детектива. Публікується під псевдонімом в різних літературних журналах та збірниках. Лавреатка та фіналістка багатьох літературних конкурсів, серед яких: міжнародний літературний конкурсу до Дня Студента, (Канів, 2019); міжнародний літературний конкурс «Коли наблизитися…» […]

Ірина Мостепан (Мельник)

Ірина Сергіївна Мостепан (дівоче прізвище – Мельник) народилася 12 жовтня 1987 року на Рівненщині у селі Олександрія. Член Національної спілки письменників України. Учасниця народного літературного об’єднання «Поетарх» Рівненського палацу дітей та молоді. Акторка Рівненського молодіжного народного театру ім. Атталії Гаврюшенко. Із 2019 року живе у місті Ірпінь. Працює вчителем в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету […]

Діана Анджейчик Кількість робіт: 6 Перейти до "Нові автори"