Андрій Содомора. Мова, слово

2023-05-22 21:00:00 НСПУ

*
 
Мова радше нами володіє, а не ми – мовою.
 
*
 
Пере-кладати – важко: «Як много важить слово».
 
   *
 
При одній «загальнозрозумілій» мові – лише порозуміння.
 
   *
 
У світі слів – у світлі слів: мова мала б ставати не чистішою (так і до стерильності недалеко), а світлішою.
 
   *
 
Воскова фігура (чи манекен) що подібніша до людини – то лячніша для ока; так і мова: що «правильніша», але без живої іскри, – то неприємніша для вуха.
 
   *
 
Що лід для ноги, те «виґлянцована» мова – для вуха: тут і там – слизьке.
 
   *
 
«Нова радість стала…» Нова й поважна – своєю старовиною. Усуньмо з наших коляд, щедрівок нагріті давниною слова (днесь, отрочатко, яскиня, єси, торжествують, воплотився…) – і Різдвяна радість стане новорічною, з дзвоном келихів, веселістю.
 
   *
 
Суржик, як і бур’ян, – небезпечний, тож і прополювати треба негайно: заглушить. А слух – пряма дорога до серця.
 
   *
 
Мова – душа народу, його серце, воно ж – «де вітри віють, трави зеленіють…» (Сидір Воробкевич).
 
   *
 
Яке життя (аритмічне, машинне, далеке від природи) – така ж мова: хай «правильна», але – не жива: «А дай жити, серцем жити…»
 
   *
 
Дніпро – річка?.. Тут уже не слух страждає – око: «схочу – перескочу»?..
 
   *
 
Думка і слово (почуте з розмови двох жінок):
«Або я знаю, що думаю, поки не скажу?»
 
   *
 
«Мовчання в доісторії» (Карл Ясперс) сповнене голосів, які поглинула «заздрісна» давність.
 
   *
 
Чутка йде…  Мова не встигає за технічними винаходами («мчить», «летить» – надто повільні).
 
   *
 
У мову, як у море, спочатку входимо, потім «плаваємо», аж тоді, по «дивнії перли», – пірнаємо.
 
   *
 
У кожну книгу одразу ж пірнати – небезпечно.
 
   *
 
Роз-мова – мова в дії, роз-ум – ум в дії.
 
   *
 
Що тонше відчуття рідної мови, то пронизливіший холод чужини: Овідій, Шевченко…
 
   *
 
Язик (мова) – «перекладач душі» (Лукрецій), тож і письменники – перекладачі: з душі – на папір.
 
   *
 
Мобільний телефон: «Не та розмова, не тії слова…»
 
   *
 
До телевізійної доби: «Заходь, поговоримо…»
 

zbruc.eu

Оригінал статті на НСПУ: Андрій Содомора. Мова, слово