Анатолій Качан. «Острів Мамая»

Анатолій Качан. «Острів Мамая»

Серед наших національних легенд, вкорінених у прадавню історію, Мамай має особливий статус: кобзаря, відважного воїна-характерника, а понад усе захисника народу. Недарма ще якихось сто років тому чи не в кожній селянській хаті поблизу ікон поглядав на її господарів вусатий козак із кобзою в руках, шаблею напохваті  та вірним конем на задньому плані. І хоч чимало істориків походження Мамая пов’язують із безслідно зниклими половцями, саме українці зберегли в душі його неповторний образ. Мамай назавжди прописався і в нашому фольклорі та писаній літературі. Свого часу не оминув козака-характерника і я, написавши віршований роман «Мамай».  І добре, що один із провідних сучасних поетів Анатолій Качан зробив спробу переселити Мамая на терени літератури для юних читачів. Невелика балада «Острів Мамая» з її співучою образною мовою – тому свідчення. А те, що поет «прописав» легендарного козака-характерника до рідного степового Причорномор’я, де знаходилася найвпливовіша Бугоґардівська паланка Війська Запорозького, а на річці й понині є острів Мамая, так зробити це і сам Бог велів. Бо ті краї  були колискою запорозького козацтва, що безсумнівно мало своїх характерників Мамаїв. Добре було б авторові розширити цю тему, бо вона завжди актуальна, оскільки Україна вічно на протягах ворожих вітрів.

Леонід Горлач,
лауреат Шевченківської премії

Нащадкам козаків Бугоґардівської паланки Війська Запорозького

1.

До нас у дні квітучих трав

Козак з легенди завітав.

Настроїв кобзу голосну

І знов торкнув дзвінку струну.

А  к і н ь  стояв біля вікна

І слухав як бринить струна.

Козак-кобзар нам бив чолом,

А кінь – копитом під вікном.

Козак-кобзар на кобзі грав,

А кінь іржав і гарцював.

– Хто ж цей козак? – А пригадай…

Звичайно, це козак  М а м а й,

Якого куля не бере,

А як заграє – серце мре…

. . .

Він народився у степах.

Там на порогах і навкруг

Реве в гранітних берегах

І точить скелі річка  Б у г .

Та ні бурхлива течія,

Ані безжалісні роки

Не стерли  о с т р і в  Мамая

В долині Божої ріки.

На тому острові Мамай

Співав під дубом віковим

Пісні про Січ і про Дунай,

Про Перекоп, Сиваш і Крим,

Де він гуляв конем своїм.

В Купальську н і ч  за джерелом

Знайшов він папороті  ц в і т  –

І став Мамай чарівником,

Якого ще не бачив світ.

З тих пір він ясно розумів

Без допомоги тлумача

Шум яворів і комишів,

Знав мову вовка і сича.

Під час навали ворогів

Він замість кобзи шаблю брав,

А кулі на льоту ловив

І до своїх кишень складав

Або ж назад їх завертав.

Про Мамая-чарівника,

Про славу тих козацьких днів

Вдень і вночі шумить ріка

Поміж гранітних берегів.

2.

– А як же звуть його коня,

Коня, що зайця обганя

І креше іскри з-під копит,

Немов кресалом об граніт?

– Коли цей коник під вікном

Ще не дружив із козаком,

А був лошатком-стригунцем,

Його назвали  В о р о н ц е м .

Тепер це блискавка і грім,

А козакові – побратим.

. . .

Із вороним конем Мамай

Перепливав Дніпро й Дунай,

Південний Буг та Інгулець,

Кубань і Сіверський Донець

І боронив від ворогів

Прекрасну землю козаків –

Від чорноморських берегів

До гір карпатських і лісів.

Там, де Говерла на плечах

Тримає неба синій дах,

Він разом з Довбушем гуляв,

Чортів, перевертнів  ганяв.

Мамай лиш вусом покрутив,

А Довбуш гримнув з двох стволів –

І за горою Піп Іван

Чорти пропали, як туман.

А всі чортиці, хай їм грець,

Перевернулись… на  о в е ц ь !

Їх у долину, як чабан,

Повів перевертень-баран.

Перед овечками баран

Подзенькав тронкою-дзвінком –

І вся отара без вагань

Пішла услід за ватажком.

Дурним овечкам невтямки

Що їх ведуть на шашлики…

Мамай відвідав серед гір

І полонину Драгобрат,

синьоокий Синевир –

Недремне око гір Карпат.

Та звідусюди з Воронцем

Вони верталися завжди

В козацький Ґард із острівцем

Серед бурхливої води.

Там і сьогодні течія

Шумить про славу Мамая.

с. Миґія на Миколаївщині

litgazeta.com.ua

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Анатолій Качан. «Острів Мамая»

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Добрі поради від Всесвіту.

Добрий вечір, мої любі!

 Слава Україні дорогі читачі й колеги

Вітаю усіх, Сьогодні я виклала ще один розділ книги

Покликання або Добрі Поради від Всесвіту 

 і на який ви чекали. Трішки смакоти у блозі для тих

86% діячів культури очікують збільшення популярності української культури у світі

72% українських культурних діячів передбачають збільшення патріотичного ухилу в культурі всередині країни внаслідок повномасштабної російсько-української війни. Про це свідчать результа

«Гра на вибування»: презентація книги відомого письменника у Чернівцях зібрала повну…

У Чернівцях 12 травня відбулася презентація книги «Гра на вибування» відомого публіциста, перекладача, письменника та критика Олександра Бойченка.

Захід зібрав повну залу Літературного целанівського

Моє Ца прогресивні домогосподарки

Пишуть багато про цільову аудиторію. Мені хочеться бачити такою прогресивних домогосподарок. Не тих, що посудомийки, а ті що люблять свого чоловіка усією душею. Знають, як йому важко приходиться на роботі й у захисті батьківщини.

Остання знижка на передплату Грішна

Любі мої, історія Вара і Єви в книжці “Грішна” доходить до свого завершення. Через днів п’ять буде фінал, тому продаж на деякий час (редегування) зупиниться. 

Не пропустить можливість купити зараз по заниженній

Перейти до блогу

Нові автори

Ірина Мостепан (Мельник)

Ірина Сергіївна Мостепан (дівоче прізвище – Мельник) народилася 12 жовтня 1987 року на Рівненщині у селі Олександрія. Член Національної спілки письменників України. Учасниця народного літературного об’єднання «Поетарх» Рівненського палацу дітей та молоді. Акторка Рівненського молодіжного народного театру ім. Атталії Гаврюшенко. Із 2019 року живе у місті Ірпінь. Працює вчителем в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету […]

Діана Анджейчик Кількість робіт: 6 Денис Нарбут

Народився 13 березня 1985 року в м.Армянськ (АР Крим, Україна). Після смерті батька, переїхав з матір’ю та братом в м.Вознесенськ, Миколаївська обл. Публікуватися почав з 16 років у друкованих газетах, книгахзбірниках, альманахах у м.Вознесенськ та м.Миколаїв та інтернетпорталах України. Протягом тривалого часу писав мало. З середини 2020 року повернувся до активного написання віршів та публікацій. […]

Ірина Каспрук

Я – Ірина Каспрук. Поетеса, авторка поетичної збірки “Вплітаючи квіти у своє волосся”. Друзі часто називають мене Сонячна, тому більше моєї поезії ви знайдете у соцмережах за #sonyachna. Детальніше ознайомитись з моєю творчістю можна ось тут : https://www.facebook.com/irkaspruk/

Камелія Кількість робіт: 8 Перейти до "Нові автори"