Анатолій Качан. «Острів Мамая»

Анатолій Качан. «Острів Мамая»

Серед наших національних легенд, вкорінених у прадавню історію, Мамай має особливий статус: кобзаря, відважного воїна-характерника, а понад усе захисника народу. Недарма ще якихось сто років тому чи не в кожній селянській хаті поблизу ікон поглядав на її господарів вусатий козак із кобзою в руках, шаблею напохваті  та вірним конем на задньому плані. І хоч чимало істориків походження Мамая пов’язують із безслідно зниклими половцями, саме українці зберегли в душі його неповторний образ. Мамай назавжди прописався і в нашому фольклорі та писаній літературі. Свого часу не оминув козака-характерника і я, написавши віршований роман «Мамай».  І добре, що один із провідних сучасних поетів Анатолій Качан зробив спробу переселити Мамая на терени літератури для юних читачів. Невелика балада «Острів Мамая» з її співучою образною мовою – тому свідчення. А те, що поет «прописав» легендарного козака-характерника до рідного степового Причорномор’я, де знаходилася найвпливовіша Бугоґардівська паланка Війська Запорозького, а на річці й понині є острів Мамая, так зробити це і сам Бог велів. Бо ті краї  були колискою запорозького козацтва, що безсумнівно мало своїх характерників Мамаїв. Добре було б авторові розширити цю тему, бо вона завжди актуальна, оскільки Україна вічно на протягах ворожих вітрів.

Леонід Горлач,
лауреат Шевченківської премії

Нащадкам козаків Бугоґардівської паланки Війська Запорозького

1.

До нас у дні квітучих трав

Козак з легенди завітав.

Настроїв кобзу голосну

І знов торкнув дзвінку струну.

А  к і н ь  стояв біля вікна

І слухав як бринить струна.

Козак-кобзар нам бив чолом,

А кінь – копитом під вікном.

Козак-кобзар на кобзі грав,

А кінь іржав і гарцював.

– Хто ж цей козак? – А пригадай…

Звичайно, це козак  М а м а й,

Якого куля не бере,

А як заграє – серце мре…

. . .

Він народився у степах.

Там на порогах і навкруг

Реве в гранітних берегах

І точить скелі річка  Б у г .

Та ні бурхлива течія,

Ані безжалісні роки

Не стерли  о с т р і в  Мамая

В долині Божої ріки.

На тому острові Мамай

Співав під дубом віковим

Пісні про Січ і про Дунай,

Про Перекоп, Сиваш і Крим,

Де він гуляв конем своїм.

В Купальську н і ч  за джерелом

Знайшов він папороті  ц в і т  –

І став Мамай чарівником,

Якого ще не бачив світ.

З тих пір він ясно розумів

Без допомоги тлумача

Шум яворів і комишів,

Знав мову вовка і сича.

Під час навали ворогів

Він замість кобзи шаблю брав,

А кулі на льоту ловив

І до своїх кишень складав

Або ж назад їх завертав.

Про Мамая-чарівника,

Про славу тих козацьких днів

Вдень і вночі шумить ріка

Поміж гранітних берегів.

2.

– А як же звуть його коня,

Коня, що зайця обганя

І креше іскри з-під копит,

Немов кресалом об граніт?

– Коли цей коник під вікном

Ще не дружив із козаком,

А був лошатком-стригунцем,

Його назвали  В о р о н ц е м .

Тепер це блискавка і грім,

А козакові – побратим.

. . .

Із вороним конем Мамай

Перепливав Дніпро й Дунай,

Південний Буг та Інгулець,

Кубань і Сіверський Донець

І боронив від ворогів

Прекрасну землю козаків –

Від чорноморських берегів

До гір карпатських і лісів.

Там, де Говерла на плечах

Тримає неба синій дах,

Він разом з Довбушем гуляв,

Чортів, перевертнів  ганяв.

Мамай лиш вусом покрутив,

А Довбуш гримнув з двох стволів –

І за горою Піп Іван

Чорти пропали, як туман.

А всі чортиці, хай їм грець,

Перевернулись… на  о в е ц ь !

Їх у долину, як чабан,

Повів перевертень-баран.

Перед овечками баран

Подзенькав тронкою-дзвінком –

І вся отара без вагань

Пішла услід за ватажком.

Дурним овечкам невтямки

Що їх ведуть на шашлики…

Мамай відвідав серед гір

І полонину Драгобрат,

синьоокий Синевир –

Недремне око гір Карпат.

Та звідусюди з Воронцем

Вони верталися завжди

В козацький Ґард із острівцем

Серед бурхливої води.

Там і сьогодні течія

Шумить про славу Мамая.

с. Миґія на Миколаївщині

litgazeta.com.ua

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Анатолій Качан. «Острів Мамая»

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Премія «Своя полиця» оголосила переможців

Книжкова премія для сучасної жанрової української літератури «Своя полиця» оголосила переможців у сімох номінаціях. Про це Читомо повідомили у мережі «Книгарня «Є», що організовує премі

«Видала громада»: Заснували платформу для друку книжок авторів-початківців

В Україні створили краудфандингову платформу, що дозволятиме авторам-початківцям друкувати дебютні книжки коштом благодійників. Про це засновники проєкту «Видала громада» повідомили в і

Оголосили номінанток премії Women in Arts-2024

Оголосили фіналісток премії Women in Arts у семи номінаціях. Про це повідомили на сайті премії.
У 2024 на здобуття премії в категорії «Література» номінували:
 

поетку, морську піхотин

Кейс BookChef: Vivat, Yakaboo не продають книжки, а КСД і «Книгарня «Є» повернули їх в асортимент

Після оприлюднення розслідування про зв’язки низки українських книжкових бізнесів з росією українські книжкові мережі відмовилися розповсюджувати книжки видавництва BookChef. Нещодавно

Місто індустріальних монументів, людей і моря – яким був Маріуполь до окупації

До другої річниці блокади Маріуполя Вано Крюґер пригадує яким було це місто до початку повномасштабного вторгнення – під час проведення «StartUp Гогольfest». Перша версія цього есею бул

Перейти до блогу

Нові автори

Микита Рижих

Переможець міжнародного конкурсу “Мистецтво проти наркотиків”, конкурсів “Витоки”, “Шодуарівська Альтанка”, бронзовий призер фестивалю “Каштановий будинок”, лауреат літературного конкурсу ім. Тютюнника, VIII конкурсу VivArt, друге місце VІІІ конкурсу української поезії та пісні ім. Марини Брацило. Номінант на Pushcart Prize, фіналіст конкурсу “Кримський інжир”.

Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Ольга Калуга Кількість робіт: 4 Андріана Муха Кількість робіт: 1 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Перейти до "Нові автори"