Алегорії та філософські істини Ольги Камінської

Алегорії та філософські істини Ольги Камінської

Театр тіней / Ольга Камінська. ‒ Київ: Журнал «Райдуга», 2021 ‒ 186 с.
 

Нещодавно придбала дебютну прозову книжку юної авторки Ольги Камінської «Театр тіней». Зізнаюся, мене насамперед заінтригував той факт, що на той час, коли Ольга писала свою психолого-філософську повість та оповідання, їй було тільки 16 років. Знаю, як це – випустити свою першу книжку-ластівку в юнацькому віці – і з острахом очікувати її оцінки знавцями, а також реакції своїх найперших читачів… Адже я теж видала свою дебютну книжку «Золоті дні» в 16 років. Правда, це була поезія… До речі, деякі вірші в ній мені й досі подобаються. Але тільки деякі.
 
Коли з роками переростаєш свій рівень, то, озирнувшись, дивишся на свої давні здобутки скептично, не надаєш їм колишнього значення або навіть просто соромишся написаного. Але з упевненістю можу сказати, що Ользі Камінській це точно не загрожує. Їй не буде соромно за свою першу книгу. Адже дебютувала молода авторка, без перебільшення, впевнено і яскраво. Навіть якби їй було 26+, така книга не втратила б своєї самобутності й актуальності. А не зацікавитися філософськими життєвими кредо молодої письменниці просто неможливо… Вражає афористичність висловлювань і глибина думки дівчини. Вона доволі вправно володіє словом, яке в поєднанні зі спостережливістю, ерудицією та обізнаністю одразу в декількох сферах мистецтва дозволяє тримати увагу читачів із легкістю майстра.
 
Повість «Театр тіней» ‒ це доволі яскрава алегорія на життя людини в соціумі, де за особистісне становлення або ж просту душевну гармонію доводиться чимось-таки платити. Духовно здичавіле суспільство звикло витісняти «інакших». І розбити цей панцир байдужості може тільки серце, просякнуте любовʼю до світу. Адже саме любов – рушій будь-якого існування. Але ці сили і здатності в собі ще належить розкрити, зрозумівши себе і своє призначення.
 
Книга потребує уважного, вдумливого читання. Її просто неможливо прочитати «по діагоналі»… Адже кожна репліка невипадкова, а зміст пронизаний різноманітними символами. Приємно вражає вишуканість та афористичність метафор. Цілком можливо, що це сформовано під впливом мами – Юлії Бережко-Камінської, філософській, любовній і пейзажній ліриці якої характерна образність і сконцентрованість слова.
 
Цікаво, що в прозі Ольги час від часу зустрічаються виділені курсивом окремі слова. Саме завдяки цьому прийому вони набувають нових відтінків, акцентів і значень. Утім, не можу стриматися від цитацій окремих моментів, що хоч курсивом і не виділені, але є не менш влучними і глибокими. Скажімо, бачення авторкою такого поняття, як ЧАС:
«А може, час, яким ми його відчуваємо, і є єдино правильним? А годинник… чи не підлаштовує він усе наше внутрішнє сприйняття часу під один стандарт?» (с. 66).
 
Авторські спостереження над реаліями суєтного буденного життя дорослої людини – на диво влучні й переконливі, подекуди вражають власними зрілими умовиводами. Наприклад:
 
«Він бігав від справи до справи, як заєць, і ніяк не міг зрозуміти, чому ніде не затримується. Замало таланту? Замало старань? Та замало було лише бажання й потреби». (с. 119).
 
Імпонує бачення Ольгою Камінською призначення людей-творців:
«Тобі не здається, що весь світ належить саме їм? Вони штовхають еволюцію силою думки, надихаючи людей, що втілюють усе це в життя! Яким був би світ без прекрасного? Заради чого ми жили б, якби не мистецтво?» (с. 98).
 
Власне, повість «Театр тіней» – про земних «чарівників». А ще – про пошук себе, творчої особистості (та й не тільки творчої), у цьому світі. Я навмисне не розкриваю змісту твору. Я просто намагаюся звернути увагу потенційних читачів на те, що може спонукати взяти до рук цю книгу…
 
Звісно, кожен твір можна вдосконалювати і відточувати безкінечно. Особисто в мене залишилося легке відчуття незавершеності оповіді. Від першого речення і аж до завершення повісті Ольга настільки вміло тримала інтригу, що… наприкінці мені таки не вистачило її авторських спецефектів та якоїсь несподіваної яскравості. Проте, можливо, мені просто було жаль розлучатися з текстом.
 
Окрім психолого-філософської повісті «Театр тіней», до книжки ввійшло сім творів малих жанрів – це оповідання, есе і навіть пʼєса-мініатюра. І відразу хочеться зазначити про вміння тримати інтригу, майстерне володіння мовно-виражальними засобами, мислення філософськими категоріями, тонко продумані імена головних героїв, вдале використання натяків і підтекстів… Усі ці твори – це, по суті, поради читачам у художньо-літературній інтерпретації того, як же варто жити.

У книзі Ольги Камінської знайшли своє відображення вічна філософська боротьба Істини та Омани, тобто гіркої правди і солодкої брехні (оповідання «Момент Істини»), непростий пошук молодою людиною себе і свого призначення (оповідання «Покликання»), роздуми про сенс людського існування (есе «Фотографії»), захоплива молодіжна історія-страшилка, де письменниця намагається пояснити природу людського страху (оповідання «Після сотої історії»), цікава інтерпретація теми війни крізь призму життя малих форм живої природи (оповідання «Квітка»), алегорія існування двох індивідів і їхніх взаємин у людському соціумі (коротеньке, але глибоко філософське оповідання «Точки»), своєрідне мінідослідження природи людського інтелекту (психологічна пʼєса-мініатюра «ДУМготель»).

Лейтмотивом усієї книги юної письменниці, на мою думку, є такі слова (цитую репліку Портьє із пʼєси Ольги Камінської): «Я просто змушую людей думати. Я змушую ввімкнути нарешті їхній обмежений мозок, у якого насправді стільки можливостей!.. Людський мозок – геніальний! Але люди ніяк цього не зрозуміють…». Так, авторка змушує читача думати. А що може бути кращим від процесу нових власних умовиводів під час прочитання будь-якої книжки? Тому не побоюся зазначити: творчість Ольги Камінської насамперед – інтелектуальна.

«Як чудово, що хоча б десь існують по-справжньому щасливі люди…», ‒ гірко зауважує авторка про деяких своїх персонажів і… віднаходить власне щастя – у мистецтві Слова! Інтуїтивно відчуваю (не знаю авторку як людину, а суджу тільки за її текстами), що Ольга належить до тих творчих молодих людей, яких життєві обставини і доленосні хвилі випробувань не зіб’ють із наміченого шляху. Бо у свої 16 вона вже має власну спрямованість та володіє неабиякою наполегливістю і працьовитістю. Відчуваю необхідність «позичити» у письменниці та журналістки Валентини Семеняк слова з її передмови до книги «Театр тіней»: «…запамʼятайте це імʼя – Ольга Камінська». А від себе з упевненістю додам: ви обовʼязково і неодноразово ще зустрінете його на теренах нової української літератури.
 
Юлія Сільчук, письменниця, філологиня, критик

Прокоментуєте?

Оригінал статті на НСПУ: Алегорії та філософські істини Ольги Камінської

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Продовження попаданки!

Усім привіт! 

Оновлення книги Академія дружин драконів вже на сайті! 

 

                        Запрошую до прочитання 

поціновувачів фентезі,

Досьє на персонажа

Ім’я: Белла

Фамілія: Франкс

Рід: Франкс

Країна: Україна (перебування в цей момент)

Вік: 16

Ріст: 165 см

Характер: хитра; весела; вигадлива.

Родичі: Ян Косориконіг – зведений брат ; Ольга Косориконіг – опікун.

Сильні

Не варто проходити повз)

Ваша підтримка дуже важлива для мене)Підтримайте мене та цю книгу)І деякий подарунок для вас)

Няня по зальоту

Оце я потрапила! Так, саме такі думки завітали до мене в голову, коли я дізналася, що мені доведеться підміняти

Я теж хочу собі принца!

Привіт всім) Останнім часом мене тягне на історії про королівства)) Як тільки я дочитала до останньої випущеної глави книжку Юліанни “Та єдина, яку він шукав”, то одразу почала шерстити букнет на ще щось подібної тематики

Нова обкладинка та трішки перчику)

Слава Україні! 

Шановні читачі, хочу повідомити, що історія

“День студента”

отримала нову обкладинку! Ось так вона виглядає зараз)  

Також хочу поділитися враженнями про книгу, яку нещодавно почала

Перейти до блогу

Нові автори

Ірина Мостепан (Мельник)

Ірина Сергіївна Мостепан (дівоче прізвище – Мельник) народилася 12 жовтня 1987 року на Рівненщині у селі Олександрія. Член Національної спілки письменників України. Учасниця народного літературного об’єднання «Поетарх» Рівненського палацу дітей та молоді. Акторка Рівненського молодіжного народного театру ім. Атталії Гаврюшенко. Із 2019 року живе у місті Ірпінь. Працює вчителем в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету […]

Діана Анджейчик Кількість робіт: 6 Денис Нарбут

Народився 13 березня 1985 року в м.Армянськ (АР Крим, Україна). Після смерті батька, переїхав з матір’ю та братом в м.Вознесенськ, Миколаївська обл. Публікуватися почав з 16 років у друкованих газетах, книгахзбірниках, альманахах у м.Вознесенськ та м.Миколаїв та інтернетпорталах України. Протягом тривалого часу писав мало. З середини 2020 року повернувся до активного написання віршів та публікацій. […]

Ірина Каспрук

Я – Ірина Каспрук. Поетеса, авторка поетичної збірки “Вплітаючи квіти у своє волосся”. Друзі часто називають мене Сонячна, тому більше моєї поезії ви знайдете у соцмережах за #sonyachna. Детальніше ознайомитись з моєю творчістю можна ось тут : https://www.facebook.com/irkaspruk/

Камелія Кількість робіт: 8 Перейти до "Нові автори"