Агрипина Галицька і жаб’ячі ліки.
![Агрипина Галицька і жаб’ячі ліки. Агрипина Галицька і жаб’ячі ліки.](https://rust.booknet.com/uploads/user_avatars_new/160/nxdPXaMs3hKfVLLxjS5Ykozb66PmFu8E.jpg)
Агрипина Галицька і жаб’ячі ліки.
Жаб’ячі ліки – то засіб від імпотенції, якою страждав чоловік Агрипини, польський князь Лєшек Чорний. Але, здається, вона страждала не менше!
А насправді після падіння Києва життя продовжувалося! І Галицько-Волинське князівство переживало розквіт, і Данило Галицький коронувався королем Русі. І траплялися цікаві історії, з яких хоч зараз можна писати історичні (пригодницькі або любовні) романи.
Одна з таких напівзабутих героїнь – княгиня Агрипина Галицька, про яку у Польщі відомо більше, ніж у нас.
Агрипина Ростиславівна (1248 – прибл. 1409) була онучкою Великого князя Київського Михайла Всеволодовича. Він був родом з Чернігова і воював за Київський стіл з Данилом Галицьким (з сестрою якого був одружений) та іншими князями. На короткий строк сів у Києві, потім його вишибли, потім зумів повернутися, але у 1239 року втік у Галич, наляканий наближенням Батиєвого війська. І недарма. Бо коли він у 1246 році повернувся на руїни Києва і вирішив домовитися з Батиєм, щоб йому видали ярлик на князіння, монголо-татари його чи то затоптали, чи то забили. Ось так:
Згодом він через ту смерть був оголошений мучеником за віру і канонізований.
Його син Ростислав багато років воював з Данилом Галицьким, своїм дядьком по матері, бо сам претендував на Галицьке князівство. Але програв і втік до короля Угорщини, з донькою якого був одружений. Король пригрів зятя-невдаху і дав йому у володіння Славонію та Мачву. Незважаючи на програш, він вперто називав себе «Галицьким», що перейшло і на його дітей, яких у нього від Анни Угорської було шість. Згодом Ростислав намагався завоювати Болгарію, але й там йому не вдалося перемогти.
Наймолодша донька, Агрипина Ростиславівна, вийшла заміж за Лєшека Чорного, польського князя, який у різні періоди був князем Іновроцлавським, Краківським, Сандомирським, Серадзьким, а у 1279 році був вибраний верховним польським князем. У поляків теж тоді був заплутаний період найбільшого феодального роздроблення.
У Лєшека було багато ворогів, як у Польші, так і довкола. На нього нападали сусіди. Він нападав на сусідів. Воював з батьком та мачухою, братами, литовцями, монголо-татарами, ятвягами, власними васалами, краківським єпископом, Левом Даниловичем Галицьким, на честь якого назване місто Львів… Був чорнявим і завжди вдягався в чорне, за що його прозвали Чорним. Видно, йому подобалося вдавати з себе такого загадкового, трагічного героя…
Одружився з Агрипиною у 1265 році. І ось там розігралася справжня драма, над якою потім реготали Лєшекові вороги. Агрипина була вродливою юною дівчиною, якій хотілося кохання. А Лєшек не міг! Воювати проти усіх міг, а у ліжку – аж ніяк. Він намагався заспокоїти Агрипину тим, що нібито втомився від княжих справ. Але як тільки відпочине і набереться сил, то відразу все зробить. Нехай тільки Агрипина почекає ще трохи, ще кілька тижнів, ще місяць, ще, ще…
Агрипина чекала шість років! І, врешті-решт, не витримала. Одного разу княгиня у супроводі своїх придворних дам та служниць вступила у залу, де князь Лєшек саме приймав своїх підданих. Вона рішуче наблизилася до нього, скинула з голови покривало, яке традиційно носили заміжні жінки і наділа вінок – головний убір неодружених дівчат. Як бачимо, наша українська традиція йде з давніх давен…
Вона сказала, що по вині князя й досі залишається незайманою, а тому їй слід носити вінок замість покривала. І що це несправедливо, бо вона вийшла заміж, а тому по закону має право на нормальне шлюбне життя. Мовляв, нехай усі знають і вирішують, що їм з князем Лєшеком робити, бо їй несила терпіти таку зневагу у розквіті літ, коли інші жінки мають чоловіків та сім’ю.
Ось так зображує цю подію польський живописець Ян Матейко. Агрипина, з такими зрілими жіночими формами, розлютовано наїхала на переляканого князя.
Уявляєте, як соромно було Лєшеку?! Це ж велика ганьба – коли усі навколо регочуть і сумніваються у твоїй мужності!
Агрипина хотіла покинути Лєшека, але він затримав її і пообіцяв, що вирішить проблему. Що він чув про краківського лікаря, ченця Миколая, який вчився у Франції і знається на всіляких травах і ледве не на чарівництві…
Миколай наробив для Лєшека різних ліків з жаб, змій та іншої гидоти, яка у Середні віки вважалася чудодійною. У наступні роки Лєшек пив ті ліки, обмазувався ними з ніг до голови, їв гадюче і жаб’яче м’ясо, носив при собі жаб’ячі шкірки, перетерті у порошок… Над ним потішалася уся країна. Від нього постійно смерділо, як з болота. Казали, що він «впав у велику огиду серед народу». Але від імпотенції так і не вилікувався!
Бідна, бідна Агрипина Ростиславівна Галицька… Або Грифина, як її звали у Польші. Уявіть, як товкся коло неї той нещасний та огидний Лєшек, обмазаний жаб’ячим настоєм. Вона таки не витримала і покинула його, але через рік її вмовили повернутися. Негоже, мовляв, кидати у біді вінчаного чоловіка. Не по-християнськи. Відтоді вона поділяла з Лєшеком усі його біди, а після його смерті пішла у монастир.
Ось така сумна історія. І все ж таки, яка різниця між жінками з роду Рюриковичів, які жили у більш вільному європейському середовищі і хоч якось намагалися захистити свої права, і тими, яких тримали у московських теремах.
***
Користуючись нагодою, пропоную до уваги читачів роман про іншу жінку з роду Рюриковичів (не російських, а наших, українських), княгиню Єлизавету Іллівну Острозьку.
“Гальшка Острозька. Книга 1”
“Гальшка Острозька. Книга 2”
Скоро цей роман вийде друком у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» і тут я залишу лише уривки для ознайомлення. А тому, любі читачі, читайте зараз, поки є можливість!
Оригінал статті на Букнет: Агрипина Галицька і жаб’ячі ліки.
Блог
90-ті, нульові й непокаране зло у романі «Хазяїн» Маркіяна КамишаМаркіян Камиш — добре відомий читацькій спільноті як сталкер і автор романів про Чорнобильську зону. У його новій книзі «Хазяїн» не буде Чорнобиля, але будуть ландшафти української Півн
У Харкові перейменували вулиці на честь Семенка, Йогансена й УшкаловаУ Харкові перейменують 48 вулиць та 3 станції метрополітену. Про це повідомили на сайті Харківської міської обласної адміністрації.
На мапі Харкова будуть зокрема такі вулиці:
вул. Гр
У Києві музей Булґакова знову облили червоною фарбою19 липня будівлю Київського літературно-меморіального музею Булґакова облили червоною фарбою. Про це музей повідомив на своїй фейсбук-сторінці.
«Замість поваги до закону, участі у грома
У межах всеукраїнського проєкту «Вільні читають українською!» вдалося зібрати близько 20 тисяч книжок для поповнення бібліотек та створення мобільних книжкових куточків у 6 деокупованих
У Мелітополі росіяни незаконно утримують журналістку Ірину ЛевченкоЖурналістку з Мелітополя Ірину Левченко незаконно утримують в одній з катівень у місті. Про це повідомило медіа «Новини Приазовʼя».
За словами сестри журналістки Олени Руденко, Ірину дв
Додати коментар
Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.