“Автор на півтонах”. Літературні критики про нобелівського лауреата Гурну

2021-10-12 11:07:50 Олена Гусейнова

У Стокгольмі оголосили ім’я Нобелівського лауреата з літератури у 2021 році. Ним став англомовний британський прозаїк танзанійського походження Абдулразак Гурна за “безкомпромісне і співчутливе занурення в наслідки колоніалізму і долю біженців у прірві між культурами і континентами”.

Про Гурну ніколи не говорили як про фаворита Нобелівки, наприклад, як про інших письменників, тож про те, як на присудження йому премії відреагували ЗМІ Швеції, чи збільшився попит на його книги та чому в Україні досі немає перекладів Гурни — в ефірі Радіо Культура розказали викладачка в університеті Умео на півночі Швеції Юлія Юрчук та літературна критикиня Богдана Романцова.

“Пише з позиції професора елітного університету”

Викладачка в університеті Умео на півночі Швеції Юлія Юрчук:

Шведські газети сприйняли новину про те, що Абдулразак Гурна став Нобелівським лауреатом, з великим подивом, але і з великою радістю. Спочатку відчувався експертний вакуум, але доволі швидко знайшлися знавці африканської літератури та постколоніальної літератури, тому після оголошення імені лауреата у газетах вийшли великі статті.

У Швеції книжки Нобелівського лауреата раніше друкувалися в перекладі. Одна книжка була в 2012 році, і “Останній дарунок” — 2015 рік. Але річ у тім, що зараз цих друкованих книжок немає у продажу, тому їх дуже швидко додруковують. Всі книжкові магазини пишуть, що у найближчий тиждень вони з’являться.

Здивування, що премію отримав не зірковий письменник, було. Але були і розмови про те, що дуже давно вже з Африки ніхто не отримував Нобелівку. Останній раз — Воле Шоїнка у 1986 році. Тому багато було розмов про це, але на слуху був кенійський автор Нгугі Ва Тхіонго. Ім’я Абдулразака Гурна якщо і звучало, то рідко.

Гурна — це хороша література. Але думаю, що його кандидатура була обрана ще й тому, щоби тримати якусь інтригу. Нобелівський комітет вибрав людину, яка, мені здається, здивувала багатьох. Тому що багато письменників Швеції, яких я дуже поважаю і читаю, спочатку написали: “Ой, а хто це? Дуже цікаво почитати”.

У комітеті Нобелівської премії з літератури давно говорять про розширення жанрів і поглядів на культуру. І це розширення, думаю, добре ілюструють лауреати двох останніх років.

Цього року як ніколи раніше було багато цифр. Говорили, що зі 117 лауреатів лише 16 жінок. І що більшість з цих жінок отримали Нобелівську премію в XXI столітті. Говорили про те, що більшість лауреатів живуть в Європі. І зрештою цьогорічний лауреат якраз підтверджує це. Він за походженням зі Східної Африки, але більшість свого життя живе у Великій Британії. Його перша мова — суахілі, але пише англійською. Потім були перераховані мови, якими пишуть письменники-лауреати: англійська — 30 разів отримали премію письменники, які пишуть англійською; 14 — французькою; 11 – іспанською; 7 – шведською; 6 – італійською; 6 – російською і 5 – польською. Є один китайський письменник та інші мови.

І в першому ж інтерв’ю Гурна сказав: “Так, я з Африки, але належу до європейської еліти”. Він розуміє свою позицію. Пише про колоніалізм, міграцію – глобальні теми — з позиції професора елітного університету. Також у Швеції обговорюється те, що ось ми всі говоримо про африканську літературу, але давайте будемо відвертими: які переклади є з тієї ж мови суахілі? Один з експертів сказав, що в Швеції є всього лише три книжки, які перекладені з мови суахілі. Тобто проблема є, і вона полягає у тому, що потрібно вирощувати перекладачів і знавців літератури та історії Африки.

“Гурну не перекладали українською, бо у нас вже була Африка”

Богдана Романцова, літературна критикиня:

Абдулразак Гурна — не такий відомий у світі письменник, і навіть не найвідоміший серед низки своїх постколоніальних колег, однак абсолютно інтегрований в європейській простір. Він входить у ложу Букерівської премії, королівську літературну спільноту, тобто вписаний в традицію для професійних читачів, тим паче західноєвропейських читачів. Він одна з тих фігур, яку знають і яку читають. За ним було захищено багато дипломів, дисертацій тощо. Він класичний приклад серйозного університетського літературника.

Дуже сподіваюся, що після вручення йому Нобелівської премії з літератури в Україні з’являться переклади його книжок. Бо одна з тем, на яку він пише, важлива і для українців через війну на сході. Це тема біженства і переміщення. Наприклад, у романах “Біля моря”, “Насолоджуюся тишею” центральна тема — вимушене переміщення осіб і пошук себе на новому місці.

Чому Гурну не перекладали українською? Мені здається, бо у нас квоту постколоніальної літератури забрали інші, більш гучні автори. Наприклад, Салман Рушді. Ще в радянські часи перекладали Нгугі Ва Тхіонго. Він виходив у серії “Література народів світу”, і був досить популярний. Тобто у нас уже була своя, умовно кажучи, Африка, у нас уже був свій постколоніалізм. Тому думаю, що видавці вирішили не дублювати тематично. Тим паче Гурна близький до тих авторів, що перекладалися, і не був таким аж гучним у британських літературних колах. Наприклад, рецензій на його останній роман “Після життя” менш як двадцять, що для англомовної літератури дуже скромний показник. Я вже мовчу про більш ранні твори.

Його найвідоміший роман “Рай”, який увійшов в короткий список Букерівської премії, міг би стати потужним українським стартом, однак оскільки потім Гурна не входив у короткий список премії, то якось все потихеньку зійшло на “ні”. Та й сам Гурна дуже спокійний, тихий, скромний автор, який не промотує себе. Це такий автор на півтонах.

Що відомо

• 7 жовтня у Стокгольмі оголосили ім’я призера Нобелівської премії з літератури в 2021 році — ним став Абдулразак Гурна. Коментар до нагороди: “За безкомпромісне і співчутливе занурення в наслідки колоніалізму і долю біженців у прірві між культурами і континентами”.
• Абдулразаку Гурні 73 роки. Він народився на острові Занзібар у родині мусульман арабського походження. У 1968 році у зв’язку з антиарабськими настроями в країні переїхав до Великої Британії, де продовжив навчання.
• Зараз Абдулразак Гурна живе і працює у Великій Британії, очолює аспірантуру на кафедрі англійської мови в Кентському університеті.
• Гурна пише прозу, працює у жанрі реалізму, пише свої твори англійською. Він — автор роману “Рай” (1994), який свого часу був включений в шортлист Букерівської та Вітбредівської премій. Інші його романи, зокрема “Дезертирство” (2005) і “Біля моря” (2001), також висувалися на здобуття літературних премій.
• У своїх творах Гурна описує життя в Танзанії і на Занзібарі на початку і в середині XX століття. Виклад оповіді часто ведеться від імені маленьких хлопчиків, які виховуються під час переходу від колоніалізму до незалежності.
• Як лавреат Нобелівської премії Абдулразак Гурна отримає премію в розмірі 10 мільйонів шведських крон ($ 1,1 мільйона).
• До списку всіх нобелівських лауреатів можна перейти за посиланням.

Оригінал статті на Читомо: “Автор на півтонах”. Літературні критики про нобелівського лауреата Гурну