Казки. Іван Та Мар’я

Казки. Іван Та Мар’я

ЗБІРКА ПОТОЙБІЧНИХ КАЗОК

Жили колись брат з сестрою на околиці села, біля старезного темного бору, де лісовики та лісавки пустують, куди мавки хлопців на Троїцьку неділю ваблять, щоб досхочу з ними потішитися, а потім розірвати на частини та поласувати. Місце було загибельне, буреломне, та тільки Івану подобалося в тому лісі полювати – водилася там дичина знатна, а сестра його – Мар’я-чарівниця – гриби та ягоди на краю лісу збирала та господарством займалася. Не раз сварив її брат – не ходи далеко в ліс, стежки там оманливі, заведуть-зачарують прокляті нявки, ніколи дорогу додому не знайдеш, згинеш у болоті, що посеред лісу розкинулося… Слухняна Мар’я була, у всьому з братом погоджувалася, ніколи поперек йому слова не говорила. Та й що сказати – виростив він її з малих років. Батьків рано втратили, сиротами по світу пішли, ось і не було нікого ближче Івана для чарівниці Мар’ї. А дівчина виросла диво як гарна – коса світлим льоном до землі звивається, брови соболині, погляд – зелений, з іскоркою, як малахіт дивовижний, станом тонка, руки – крила лебедині. Не один хлопець із села сватав, та Мар’ї не хотілося йти від брата, залишати його самого, ось і відмовляла вона всім нареченим. Все здавалося їй – встигне вона заміж. Краще полин їсти, ніж з нелюбим за стіл сісти — так любила вона казати. А й справді, ще не стрівся їй хлопець, від якого серце дівоче затремтіло б і вогонь у душі запалав.

Так і жили брат з сестрою – ґаздували удвох, на ярмарок навесні їздили, в селі, проміж людей, рідко бували, все удвох і удвох. І так пішло, що про них стали говорити недобре – мовляв, Іван Мар’ю любить не братською любов’ю, та й вона дивиться на нього надто ласкаво, не як сестра. Нібито один із женихів, відкинутих першим, пустив ту чутку, а в селі чи довго від одного слова пожежі піти? Але й тоді брат з сестрою не сумували, жили собі та й жили, на шепіт людський та осуд не зважали….

І ось одного разу зібрався Іван на полювання, сестрі, як звично було, казав – за поріг не ходи, в хаті сиди, обережних трав з вікна не прибирай, та й не дивися в ніч темну, сьогодні, мовляв, лісовики щось з мавками грайливі надто, регочать, носяться по лісу, вінки плетуть та прикрашають ними дерева старі… мабуть, ця ніч не проста, чарівницька.

Вмовляла Мар’я брата не ходити – а він упертий. Нам каші одні їсти не личить, казав у відповідь, та й кожух тобі справити треба, морози настануть, ходитимеш у лисиці білій.

Пішов Іван. А Мар’ї все неспокійно, все серце болить, ніби біду відчуває. А за стінами хати чути сміх, тупіт, ніби хтось бігає по двору. До півночі Мар’я не спить, все свічки палить, хвилюється.

Брата довго не було, вже йому пора повертатися… Не витримала дівчина, виглянула у вікно – а там танець йде. В’ються змійками зеленокосі дівчата у віночках з осоки і лілій болотних, закуталися в ряску, ніби стрічками себе трав’яними обплели… і раптом бачить Мар’я – серед них Іван її танцює, тільки пил стовпом. Не знала вона того, що чорт лісовий вигляд її брата прийняв, щоб дівчину з хати виманити, забула в мить все, що Іван казав, та й кинулася до перевертня – хотіла Івана від мавок врятувати. Як торкнулася чорта, так і завмерла кам’яною статуєю.

…Повернувся Іван під ранок – дивиться, двері навстіж, у дворі сліди двопалі, і камінь біля розваленої печі стоїть. Вмить він зрозумів, що сталося, заплакав гірко, камінь той обіймаючи. Але не зміг чаклунство зняти, і сам квіткою обернувся. Камінь той тут же прахом розсипався, попелом розвіявся, і впав пил той на пелюстки жовтої квітки, щоб навіки з братом не розлучатися. Ось з тих пір непоказну квіточку ту і стали звати Іван-та-мар’я.

Кажуть, якщо знайдуться у світі такі ж вірні одне одному люди, так і оживе та квітка, знову стане дівчиною та ставним хлопцем. Але коли це буде? Ніхто не знає…

 

Оригінал статті на Букнет: Казки. Іван Та Мар’я

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Блог

Поділіться своїми враженнями

Поділіться враженнями від книги «Карпатська одіссея». Чи було б вам цікаво прочитати другу частину, де дівчата поїхали б досліджувати Закарпаття?

Адже Закарпаття має зовсім інший колорит порівняно з Гуцульщиною:

Сьогодні останні розділи Зоряни

Друзі!

Історія Зоряни та Вогнеяра підійшла до кінця, і сьогодні вночі вийдуть останні розділи. Дякую, що були з цими героями❤️

Ще кілька днів після завершення її можна буде прочитати безкоштовно ❤️

Також, хочу поділитися

Літературна премія Книга року BBC-2025 оголосила переможців

Літературна премія «Книга року BBC-2025» оприлюднила переможців. Про це повідомили на фейсбук-сторінці українського відділу BBC.
Переможців обирали серед 15 книжок у трьох номінаціях: К

У 2026 книжка «Не народжені для війни» Артема Чапая вийде нідерландською

У лютому 2026 року книжка «Не народжені для війни» з’явиться в перекладі нідерландською мовою. Про це письменник Артем Чапай написав на своїй фейсбук-сторінці.
Видання вийде у нідерланд

Ласло Краснагоркаї: Людина — дивовижна істото — хто ти?

Дев’ятого жовтня рівно о другій годині дня за київським часом секретар Нобелівського комітету оголосив нового лауреата: ним став угорець Ласло Краснагоркаї. Нещодавно на сайті Нобелівсь

Перейти до блогу

Нові автори

Юлія Верета Кількість робіт: 8 Ірина Шклянка

Я Ірина Шклянка, поет – початківець. Очікую конструктивну критику та розуміння.

Ірина Мостепан (Мельник)

Ірина Сергіївна Мостепан (дівоче прізвище – Мельник) народилася 12 жовтня 1987 року на Рівненщині у селі Олександрія. Член Національної спілки письменників України. Учасниця народного літературного об’єднання «Поетарх» Рівненського палацу дітей та молоді. Акторка Рівненського молодіжного народного театру ім. Атталії Гаврюшенко. Із 2019 року живе у місті Ірпінь. Працює вчителем в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету […]

Ольгерд Педруччо Кількість робіт: 3 Володимир Віхляєв

Віхляєв Володимир Вікторович народився 23 червня 1986 року в смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області. Проживає в місті Запоріжжя. Член Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Національної асоціації адвокатів України, Спілки адвокатів України, Науково-експертної ради Асоціації адвокатів України. Академік Міжнародної літературно-мистецької академії України Магістр права та менеджменту […]

Ірина Баковецька-Рачковська

Народилася 17 жовтня 1985 року, смт. Соснове Березнівського р-ну Рівненської обл. Освіта: вища. У 2008 році закінчила Національний університет «Острозька академія» і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Релігієзнавство» та здобула кваліфікацію магістра релігієзнавства, викладача філософських та релігієзнавчих дисциплін; у 2011 році закінчила Рівненський державний гуманітарний університет і отримала базову вищу освіту за напрямом підготовки […]

Ірина Марцинюк Кількість робіт: 3 Роксолана Жаркова

Роксолана Жаркова – українська письменниця, есеїстка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук. Феміністка, дослідниця жіночого письма. Випускниця філологічного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка. Учасниця, фіналістка і переможниця багатьох всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів. Лауреатка кількох літературних премій. Авторка поетичних збірок «СлухаТИ – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), книги новел і […]

Тетяна Зінченко

Я – Тетяна Зінченко, журналістка, фольклористка, за другою освітою – психолог. Маю збірку поезій “Твоя щаслива пора року”, готується до виходу роман у новелах.

Наталія Гумен-Біланич

Наталія Гумен народилася 3 лютого 1983 року в м. Ужгороді. У 1999 р. закінчила загальноосвітню школу І-ІІІ ст. № 1 ім. Т.Г. Шевченка і вступила на філологічний факультет (відділення української мови і літератури) УжНУ, який закінчила у червні 2004 р., одержавши диплом магістра. Нині аспірантка кафедри української мови. Творче надбання дитинства та дзвінкої юності вилилося […]

Оксана Винник Кількість робіт: 5 Олександр Забродський

Мої ресурси: Instagram Telegram Patreon Twitter Youtube Facebook

Володимир Присяжнюк

Володимир Присяжнюк (1966 р. н., м. Івано-Франківськ) — поет, пісняр, прозаїк. Автор книги поетичних пародій "Тобі сюди, Алісо!" (2016) та збірок лірики “Усередмісті моєї пам’яті“ (2017), “Експресії“ (2019), публікувався в багатьох літературних альманахах та колективних збірниках, зокрема, в літературних журналах “Дніпро “, “ДЗВІН“, “Німчич“, “Форум”, у періодичній пресі, зокрема, в газетах “ Літаратура і мастацтво“(Республіка […]

Світлана Спасиба Кількість робіт: 1 Владимир Слободян Кількість робіт: 3 Перейти до "Нові автори"