Меню

Лариса Вагилевич

Лариса Вагилевич

Від автора

Лариса Вагилевич, 35 років. Поетка, журналістка, організатор літературно-мистецьких заходів, керівник гуртка літературної майстерності та журналістики Надвірнянського РЦДТНПВМ, раніше – учасниця літературного об’єднання “Натхнення” (м. Івано-Франківськ). За фахом менеджер зі стратегічного розвитку регіону у сфері культури, автор книги відчуттів “Лакмус” (2009р.)

Роботи

Подані нижче тексти захищено законом "Про авторське право і суміжні права". Копіювати чи розповсюджувати можна тільки з дозволу автора чи адміністрації сайту.

  • *****
  • Лист
  • *****
  • Освідчення
  • *****

І день починається з тебе,
Як світ починається з світла .
На вдих – очей твоїх небо.
На видих – ім’я твоє світле.

Ти просто приходиш із текстом
Як крапка, чи оклик, чи кома…
Стаєш мені квестом , чи тестом,
Рівнянням з одним невідомим.

Спокійно сідаєш навпроти
Світ до світу обличчям,
В очікуванні на дотик
Мурашки біжать передпліччям…

Всередині сходить сонце,
Схоже на тебе рисами,
Світлим стає охоронцем
Над твоїми очима – ірисами.

В часових поясах розбіжності,
В нашім – за чверть чуттєвість.
Доки ми в зоні ніжності,
Час – миттєвість.

З’являється намір вірити:
Любов понад всім земним
Варто їй тільки довірити
Цю тишу, ці мрії, цей дім…

Так буває, дівчинко мила…
Океан. Квиток і ….Самотність
А придбаєш у чайки крила,
Прилітай до мене у гості.
Тут не страшно, ба навіть вільно –
Час рівніший, життя солодше…
Та не купиш, дівчинко, мрію
Навіть за нереальні гроші…
А не зможеш злетіти – наснися
Поблуди трохи моїми снами,
Ти пробач, спішив…не простився
Не жалій ніколи за Нами
Не тужи, не плач, не журися,
Все відносно, якщо навіть цінно…
Та хоч раз будь ласка наснися!
Хоч востаннє… наснись неодмінно.

Їй всього лиш чотири, вже знає вона:
Світ насправді ще той мисливець –
Хоч стріляє прицільно , не влучить однак
В справедливість.

От їй десять, щоранку згадує сни,
Віднаходить сенси та змісти,
Вечорами складає прогнози весни,
На світанні чаклує
Над містом.

Їй шістнадцять…згадує світло очей
І сорочки його білосніжність
У наплічнику замість речей
Ніжність.

Їй всього двадцять два, знову вірить в
дива…
І плете макраме вечорами,
В час, коли за вікном проростає трава,
Творить милі листівки для мами…

В двадцять п’ять нахлинають такі відчуття,
що вистрибує серце з-під светру,
Ось на правій – знак щастя на ціле життя
Вона вірить у це уперто.

В 33 вибирає найкращі шрифти,
відправляє листи Миколаю,
Пише: “Вдячна, змогла себе віднайти.
Все найкраще попереду – знаю»

1

Слухай, жінко космічна, відки береш свої
чари?
В полумисках встояна ніжність, в дзбанку
п’янкі узвари…
Прийду до тебе, жінко, на вечір чи на
досвітки…
Стелиться хустки узором стежка до твеї
фіртки…

2

Чуєш, жінко космічна, ясен мій, дивен
світе,
В вікно лиш ся глипнеш – студінь, а в
твоїй хатині – квіти…
Напуй ми із глека щістєм, насип повні
жмені втіхи…
Твій голос – світе причістє…радість
стирчит з-під стріхи.

3

Вустонька калинові: кушів би, не наївся,
Очі твої медові – вік би у них дивився
Маниш, жінко-косице, світ ми аж
затулієш!
Стежков біжиш д дзвіници – сонцем взір
мій лелієш.

4

Душенько моя красна, мій яфиновий цвіте,
Так ми з тобов прекрасно – що би м жив
усі літи…
Слухай, жінко космічна, лишайся вже свеї
хати,
Силися ув моїм серці — будемо ґаздувати!

Мій зоряний хлопчику, в жовтому полі
розлючені пси.
Ланцами поскрипують, пруться у темні
ліси…
Розтерзали б все, що добре несеш сему
світу,
А їх оминеш – ступатимеш шляхом любові
й просвіту.
Не бійся, мій любий, бо втеча і страх – це
не вихід
Їх лють – їм самим в’язниця , і ґрати, і
лихо…
Молитву за ними по вітру пусти –
перегризуться,
Хоч оскал їх гострий – як тінь по воді
переминуться…

Додати коментар

Перед доданням нового коментаря впевніться будь ласка що він конструктивний і не ображає почуттів та гідності осіб, яким він призначений.

Ім'я*
Email* (не буде опублікований)
*
* - поля обов'язкові для заповнення

Коментарі

12:02:33, 04 Вер 2020 | Балацька

Яка файна Ваша космічна жінка! Такий потужний, магічний вірш (у закладки, і перечитувати, коли настрій осінні дощі попсують)… Коли читала, чомусь в голові зазвучала “Зозулиця” Дах Дотерз.