Біографія
Євген Пилипович Гуцало народився 14 січня 1937 року в Старому Животові на Вінниччині в учительській родині. Подільський пейзаж, сільський побут, мова, що живе у народному вжитку — все це стало незмінним середовищем його прози.
Освіту здобував у Ніжинському педагогічному інституті. Перша збірка оповідань «Люди серед людей» (1962) відразу виявила самобутній авторський голос: тут присутня рідкісна здатність писати про прості речі так, що за ними відкривається глибина. Герої Гуцала — люди праці, батьки і діти, закохані і самотні — живуть у конкретному часі і конкретному місці, але досвід їхній загальнолюдський.
Його повісті «Мати своїх дітей», «Позичений чоловік» і романи «Шкільний хліб», «Родинне вогнище» розкривають широку панораму народного буття з його радощами і болями. Гуцало не уникає складних тем: взаємини поколінь, пошук себе, провина і прощення — все це є в його прозі, але подане без дидактики, лише через живу людину.
Окрім прози, Гуцало писав поезію — тонку, медитативну, споріднену з його прозовою лірикою. Збірки «Яблука з осіннього саду», «Весняні спокуси» свідчать: він однаково вільно почувається в обох жанрах.
Помер Євген Гуцало 28 липня 1995 року в Києві. Шевченківська премія (1985) відзначила вершину його творчого шляху. Його проза залишається живим свідченням того, що найпростіший людський досвід може стати великим мистецтвом, якщо за ним стоїть справжній художник.