Василь Стус

Василь Семенович Стус (6 січня 1938, с. Рахнівка, Вінниччина — 4 вересня 1985, Пермський табір ВС-389/36) — поет, перекладач, правозахисник. Один із найвеличніших українських поетів XX ст. і символ морального спротиву тоталітаризму. Убитий у таборі — найімовірніше, задушений у карцері. Герой України (2005, посмертно). Номінований на Нобелівську премію з літератури в рік загибелі.

Молодість і перший арешт

Виріс у Сталіно (нині Донецьк). Закінчив філологічний факультет КДУ (1961), аспірантуру Інституту літератури. 4 вересня 1965 р. на прем’єрі фільму Параджанова «Тіні забутих предків» публічно встав і закликав до бойкоту арештів колег-інтелігентів. Відрахований з аспірантури, виключений з Союзу письменників. 1972 р. — перший арешт і вирок: 5 років таборів + 3 роки заслання (Мордовія, Магадан). 1980 р. — другий арешт: 10 років таборів суворого режиму + 5 заслання. З 47 прожитих років — 13 у місцях позбавлення волі.

Поезія

«Зимові дерева» (1970, Брюссель) — перша збірка, видана без відома автора в діаспорі. «Палімпсести» — вірші, написані у таборах: їх переправляли на Захід у листах і крихтах паперу. Поезія Стуса — сповідь людини на межі: між болем і красою, між зламаним тілом і незламним духом. Вона не дає жалю — тільки силу. Перекладав Ґете, Рільке, Лорку.

Загибель

4 вересня 1985 р. знайдений мертвим у карцері. Офіційна версія — «серцева недостатність». Правдоподібніша — навмисне вбивство охороною. Прах перепохований на Байковому кладовищі у Києві (1990). У 2024 р. в Україні відкрито кримінальне провадження щодо вбивства Стуса.

Основні твори

• «Зимові дерева» (поезія, 1970)
• «Палімпсести» (поезія, написана в таборі)
• «Час творчості / Dichtenszeit» (поезія)
• «Свіча в свічаді» (поезія)